- •1.Розуміюча соціологія та теорія соціальної дії м.Вебера.
- •2. Основні складові соціології політики.
- •3. Обробка та аналіз соціальної інформації
- •4.Структурні парадигми соціології 20 століття
- •5. Аналіз політичного процесу в сучасній соціології.
- •6. Соціометричне опитування.
- •7.Інтерпретативні парадигми соціології 20 століття
- •8. Роль соціології в дослідженні економічних процесів в сучасній Україні.
- •9. Види спостереження: характеристика, специфіка застосування.
- •10. Емпірична соціологія хх ст..
- •11. Поняття та категорії соціології праці та управління.
- •12. Соціологічне спостереження: поняття, загальна характеристика.
- •13. Німецька формальна філософія (Зіммель, Тьонніс)
- •14. Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу
- •15. Метод експерименту в соціології.
- •16. Соціологія е.Дюркгейма.
- •17. Становлення соціології праці та управління.
- •18. Аналіз документів в соціології: поняття, види, можливості, напрями використання.
- •19. Соціологічний психологізм в історії соціології.
- •20. Основні поняття та категорії економічної соціології.
- •21. Особливості інтерв’ю як методу збору соціологічної інформації.
- •22. Соціологічна концепція марксизму.
- •23. Соціологія молоді в Україні.
- •24. Анкетування та специфіка його використання в соціологічному дослідженні.
- •25. Соціологічний позитивізм: основні ідеї і представники.
- •26. Соціологія молоді: основні поняття, категорії.
- •27. Соціологічне опитування як метод соціологічного дослідження, різновиди опитування.
- •28. Соціологічні проблеми психоаналізу з.Фрейда.
- •29. Основні риси української етнонаціональної спільноти.
- •30. Вибірка у соціологічному дослідженні.
- •31.Соціологія г.Спенсера.
- •32.Тенденції розвитку сучасної сім»ї.
- •33. Програма соціологічного дослідження: поняття, призначення, компоненти.
- •34. О.Конт – родоначальник соціологічної науки.
- •35.Поняття соціологічно статусу та соціальної ролі.
- •36. Види та функції соціологічного дослідження.
- •37. Поняття соціальних відносин та їх класифікація
- •38. Основні критерії та підходи до типологізації сім’ї.
- •39. Поняття, етапи соціологічних досліджень.
- •40. Поняття та основні чинники соціальних змін
- •41. Соціологія права
- •42.Фемінізм: сутність, етапи, напрями
- •44. Система соціального контролю: поняття та класифікація
- •45. Сутність та основні категорії гендерної соціології.
- •46. Поняття соціальної взаємодії та її класифікація.
- •47.Система категорій та основні підходи соціологічного дослідження сімї.
- •48. Соціологія екології
- •49. Теорія соціальної стратифікації, моделі соціальної нерівності.
- •50. Поняття сім’ї в соціології.
- •51. Соціологія села: основні категорії, проблематика, підходи.
- •52. Соціальна мобільність та проблеми маргінальності.
- •53. Специфіка соціокультурної ситуації в Україні.
- •54.Урбанізація як соціальний процес та її особливості в Україні.
- •55. Соціальна структура.
- •56. Функції та форми вияву культури в житті людини і суспільства.
- •2.Функції передачі соціальної спадщини.
- •57. Соціальна структура міста та її функціонування.
- •58.Типи суспільств.
- •59. Визначеня поняття «культура» як соціальної системи.
- •60. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.
- •61. Основні етапи розвитку української соціології
- •62. Соціальна динаміка
- •63. Методологічні основи та методи соціального прогнозування
- •65. Основні проблеми соціології особистості.
- •66. Поняття та категорії етносоціології (етнос, народність, нація)
- •69. Сучасні форми релігійної поведінки та її значення у житті соціальних спільнот.
- •72. Релігія як соціальний інститут, її функції в суспільстві.
- •75. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні
- •76. Еволюція уявлення про суспільство та теорії його походження.
- •77.Соціологічні погляди та вчення про особистість.
- •78. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи.
- •79. Основні функції соціології. Її роль у розвитку суспільства.
- •80. Поняття і категорії соціології особистості
- •81. Громадська думка: поняття, структура, канали висловлювання, опитування громадської думки.
- •82. Структура соціологічного знання.
- •83. Етапи соціального конфлікту та шляхи розв’язання.
- •84. Соціологія громадської думки, її предмет, категорії, функції.
- •85. Об’єкт і предмет соціології.
- •86. Девіація як соціальне явище.
- •87 Сучасні концепції виборчої поведінки громадян.
- •88. Поняття соціології.
- •89. Сутність та типологія соціальних конфліктів.
- •Типологія конфліктів.
1.Розуміюча соціологія та теорія соціальної дії м.Вебера.
Макс Вебер. З його ім'ям зв'язана передусім так звана «розуміюча соціологія», згідно з якою за вихідний пункт береться поведінка людини чи групи людей. Поведінка цікавить соціолога тому, що люди вкладають у свої дії певний сенс. Оскільки такі дії є усвідомленими, соціологія має бути «розуміючою» наукою, тобто розуміти як дії, так і, що особливо їхню суть. За Вебером, соціологія — це наука не тільки про розуміння поведінки (усвідомленої людиною), а й про соціальну дію, яка для Вебера рівнозначна людській поведінці. Адже соціальна дія — не просто «самоорієнтована», вона орієнтована і на інших. Орієнтацію на інших М. Вебер називає «очікуванням», без чого дію не можна вважати соціальною Отже, предметом «розуміючої соціології» стає усвідомлена соціальна дія.
Теорія соціальної дії М.Вебера.
Наявність суб'єктивного змісту й орієнтація на інших — дві необхідні ознаки «соціальної дії» і його розуміння предмету соціології.
За Вебером, соціальна дія, як і усяка дія, може бути визначена:
•цілераціонально, тобто через очікування визначеної поведінки предметів зовнішнього світу й інших людей і при використанні цього очікування як «умови» чи як «засобу» для раціонально спрямованих і регульованих цілей (критерієм раціональності є успіх);
•ціннісно-раціонально, тобто через свідому віру в етичну, естетичну, релігійну чи будь-яку інакше осмислену безумовну власну цінність визначеної поведінки, узятої просто як таку і незалежну від успіху;
• афективно, особливо емоційно — через актуальні афекти і почуття;
• традиційно, тобто через звичку.
Два останніх види дії не є, за Вебером, соціальними діями в прямому розумінні, оскільки тут ми не маємо справу з усвідомленим і покладеним в основу дії змістом.
Тільки ціннісно-раціональні і цілераціональні дії — суть соціальні дії у веберівеькому значенні цього слова, де головну роль, звичайно, грає цілераціональна дія.
2. Основні складові соціології політики.
Оскільки політика — явище складне і багатоманітне, то і структура соціологічного знання про неї є складною і розгалуженою. У зв'язку з цим дослідники вирізняють такі внутрішні складові соціології політики, як соціологія політичних рухів і партій, соціологія держави, соціологія політичної свідомості і політичної поведінки, соціологія міжнародних відносин тощо.
Коли йдеться про соціологію політичних рухів і партій, то наголошується, насамперед, на їх типології та понятті політичної системи. Політичні рухи організуються суспільними силами, які намагаються змінити існуючий соціальний порядок або закріпити його шляхом здійснення тиску на уряди чи шляхом боротьби за владу. Політична партія є політичним рухом, який має високий ступінь організації і прагне до реалізації своїх цілей, борючись за владу або за здійснення цієї влади в соціальній практиці. Є.Вятр будує типологію політичних рухів, виходячи з різних критеріїв. Якщо брати до уваги роль суспільних класів у створенні політичних рухів, то можна виділити рухи, які мають класовий (робітничий рух, селянський рух тощо), міжкласовий (національно-визвольний рух) і позакласовий характер (політичні рухи, в яких беруть участь професійні групи або соціальні прошарки).
Щодо ставлення до існуючого політичного устрою, то з цієї точки зору можна вирізнити: консервативні політичні рухи (які прагнуть зберегти існуючий стан речей); реформаторські (які стоять на позиціях збереження певного політичного устрою, але вважають за потрібне вдосконалити його); революційні (які відкидають існуючий лад і мають намір замінити його іншим);контрреволюційні (які скеровані проти певного політичного ладу, що встановився внаслідок перемоги революційних або реформаторських рухів, і мають на меті замінити його попереднім устроєм). Залежно від статусу в політичній системі партії поділяються на урядові, і опозиційні.
Партії є важливим елементом політичної системи, до якої, крім них, входять політичні інститути, а також політичні ролі, відносини, процеси, принципи політичної організації суспільства, політична свідомість, політична культура тощо. Як підкреслюють вітчизняні соціологи, політична система суспільства визначається класовою природою, соціальним устроєм, формою правління (парламентського, президентського); типом держави (монархія, республіка); характером політичного режиму (демократичного, тоталітарного, авторитарного); тощо
Соціологія держави є важливою складовою соціології політики й охоплює такі питання: генезис і функції держави, її типи і форми; склад,структура і функції держапарату.
У працях Н.Смелзера також розглядаються основні форми держави, до яких він відносить: тоталітарну державу ;
авторитарну державу ;демократичну державу (ознаки цих типів згадати з тдп)
Інші внутрішні напрями соціології політики також дають цікавий матеріал для аналізу політичної сфери і політичного життя суспільства.Зокрема, в соціології політичної поведінки досліджуються, поряд з іншими, процеси політичної соціалізації, внаслідок якої молоде покоління набуває певної політичної ролі. Політична соціалізація відбувається у багатьох сферах життя: в сім’ї, групі однолітків, школі, політичній організації, армії тощо, її інструментами є безпосередній виховний вплив,
опосередкований приклад інших людей, вплив політичної пропаганди, власний політичний досвід. Р.Доусон і К.Превіт додають до цього ще вплив засобів масової інформації.