Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Соціологія_Уляна.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
532.73 Кб
Скачать

1.Розуміюча соціологія та теорія соціальної дії м.Вебера.

Макс Вебер. З його ім'ям зв'язана передусім так звана «розуміюча соціологія», згідно з якою за вихідний пункт бе­реться поведінка людини чи групи людей. Поведінка цікавить соціо­лога тому, що люди вкладають у свої дії певний сенс. Оскільки такі дії є усвідомленими, соціологія має бути «розуміючою» наукою, тобто розуміти як дії, так і, що особливо їхню суть. За Вебе­ром, соціологія — це наука не тільки про розуміння поведінки (усві­домленої людиною), а й про соціальну дію, яка для Вебера рівнознач­на людській поведінці. Адже соціальна дія — не просто «самоорієнтована», вона орієнтована і на інших. Орієнтацію на інших М. Вебер на­зиває «очікуванням», без чого дію не можна вважати соціальною Отже, предметом «розуміючої соціології» стає усвідомлена соці­альна дія.

Теорія соціальної дії М.Вебера.

Наявність суб'єк­тивного змісту й орієнтація на інших — дві необхідні ознаки «со­ціальної дії» і його розуміння предмету соціології.

За Вебером, соціальна дія, як і усяка дія, може бути визначена:

цілераціонально, тобто через очікування визначеної поведін­ки предметів зовнішнього світу й інших людей і при викорис­танні цього очікування як «умови» чи як «засобу» для раціо­нально спрямованих і регульованих цілей (критерієм раціо­нальності є успіх);

ціннісно-раціонально, тобто через свідому віру в етичну, есте­тичну, релігійну чи будь-яку інакше осмислену безумовну влас­ну цінність визначеної поведінки, узятої просто як таку і незалежну від успіху;

афективно, особливо емоційно — через актуальні афекти і почуття;

традиційно, тобто через звичку.

Два останніх види дії не є, за Вебером, соціальними діями в прямому розумінні, оскільки тут ми не маємо справу з усвідомленим і покладеним в основу дії змістом.

Тільки ціннісно-раціональні і цілераціональні дії — суть соці­альні дії у веберівеькому значенні цього слова, де головну роль, зви­чайно, грає цілераціональна дія.

2. Основні складові соціології політики.

Оскільки політика — явище складне і багатоманітне, то і структура соціологічного знання про неї є складною і розгалуженою. У зв'язку з цим дослідники вирізняють такі внутрішні складові соціології політики, як соціологія політичних рухів і партій, соціологія держави, соціологія політичної свідомості і політичної поведінки, соціологія міжнародних відносин тощо.

Коли йдеться про соціологію політичних рухів і партій, то наголошується, насамперед, на їх типології та понятті політичної системи. Політичні рухи організуються суспільними силами, які намагаються змінити існуючий соціальний порядок або закріпити його шляхом здійснення тиску на уряди чи шляхом боротьби за владу. Політична партія є політичним рухом, який має високий ступінь організації і прагне до реалізації своїх цілей, борючись за владу або за здійснення цієї влади в соціальній практиці. Є.Вятр будує типологію політичних рухів, виходячи з різних критеріїв. Якщо брати до уваги роль суспільних класів у створенні політичних рухів, то можна виділити рухи, які мають класовий (робітничий рух, селянський рух тощо), міжкласовий (національно-визвольний рух) і позакласовий характер (політичні рухи, в яких беруть участь професійні групи або соціальні прошарки).

Щодо ставлення до існуючого політичного устрою, то з цієї точки зору можна вирізнити: консервативні політичні рухи (які прагнуть зберегти існуючий стан речей); реформаторські (які стоять на позиціях збереження певного політичного устрою, але вважають за потрібне вдосконалити його); революційні (які відкидають існуючий лад і мають намір замінити його іншим);контрреволюційні (які скеровані проти певного політичного ладу, що встановився внаслідок перемоги революційних або реформаторських рухів, і мають на меті замінити його попереднім устроєм). Залежно від статусу в політичній системі партії поділяються на урядові, і опозиційні.

Партії є важливим елементом політичної системи, до якої, крім них, входять політичні інститути, а також політичні ролі, відносини, процеси, принципи політичної організації суспільства, політична свідомість, політична культура тощо. Як підкреслюють вітчизняні соціологи, політична система суспільства визначається класовою природою, соціальним устроєм, формою правління (парламентського, президентського); типом держави (монархія, республіка); характером політичного режиму (демократичного, тоталітарного, авторитарного); тощо

Соціологія держави є важливою складовою соціології політики й охоплює такі питання: генезис і функції держави, її типи і форми; склад,структура і функції держапарату.

У працях Н.Смелзера також розглядаються основні форми держави, до яких він відносить: тоталітарну державу ;

авторитарну державу ;демократичну державу (ознаки цих типів згадати з тдп)

Інші внутрішні напрями соціології політики також дають цікавий матеріал для аналізу політичної сфери і політичного життя суспільства.Зокрема, в соціології політичної поведінки досліджуються, поряд з іншими, процеси політичної соціалізації, внаслідок якої молоде покоління набуває певної політичної ролі. Політична соціалізація відбувається у багатьох сферах життя: в сім’ї, групі однолітків, школі, політичній організації, армії тощо, її інструментами є безпосередній виховний вплив,

опосередкований приклад інших людей, вплив політичної пропаганди, власний політичний досвід. Р.Доусон і К.Превіт додають до цього ще вплив засобів масової інформації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]