Вступ тенденції розвитку продукції

Ярлик та етикетка, ці маленькі носії інформації, прийшли до нас із глибини століть і міцно обґрунтувались в побуті сучасності. “Етикетка” у перекладі з французької означає “ярлик із вказівкою ціни”, таким чином, ярлик знаходиться в досить тісному спорідненні з етикеткою

Як відомо, нове – це добре забуте старе. Таким добре забутим старим, з далеким минулим є …ярлик. Ярлик прийшов до нас з XIII століття у вигляді грамоти татарського хана. У ті далекі в Золотій Орді, а потім і в Кримському, Астраханському і Казанському ханства ярлик був дипломатичним та внутрішньодержавним документом. Пізніше ярлик став використовуватися в торговій сфері: мав вид шматка пергаменту з написом, що прикріплювався на тюки з товарами. Сьогодні сфера його використання дуже широка: ярлик фабричний, ярлик пляшковий, ярлик на сукнах і полотнах, аптечний ярлик.

Ярлик – виготовлений з картону, фанери або іншого матеріалу бирка уніфікованої форми. Також ярликом називається виготовлений з паперу або іншого матеріалу бланк визначеної форми і розміру, що прикріплюється до продукції, до її пакування або є елементом продукції (пакування).

Так яку ж інформацію може нести на собі ярлик? Насамперед товарний знак підприємства, випускаючого товар, назву цього товару, короткий його опис, рік випуску, штрихкод, гарантійний термін збереження. В оформленні ярлика може використовуватися різна символіка, знак і піктограми. Ярлик повинен бути не тільки презентабельним інформатором продукції, але і легко читатися.

Цікавий маркувальний ярлик для металопродукції. Такий ярлик володіє гарними захисними властивостями від несприятливих погодних умов, гарною стійкістю до хімічних реагентів, високим опором на розрив і низькою вартістю, що є немаловажним фактором.

Точно вказати період, коли людство розпочало використовувати етикетку для маркування того чи іншого продукту, неможливо, адже завжди існували певні позначення, записи, основним призначенням яких було інформування споживача про основні характеристики запропонованого йому товару. Так, наприклад, етикетка для пляшки для пива народилася наприкінці XIX століття в Західній Європі. Історики відзначають, що на той час на етикетці обов’язково вказувались найменування продукції, товарний знак виробника, прізвище власника броварні і місце розташування заводу. Українська дореволюційна етикетка відповідала більшості цих критеріїв, але відрізнялась різноманіттям форм, кольорів та графічного оформлення оформлення (про існування будь-яких стандартів у той період говорити важко).

Стандартизація вітчизняної етикетки була впроваджена в роки радянської влади. У 1934 році вийшов “ОСТ 350”, відповідно до якого всім підприємствам пропонувалося випускати тільки визначені сорти пива, кожному сорту повинна була відповідати визначена етикетка. На зміну “ОСТ 350” прийшов “ДСТ 3473-46”, який визначив дизайн етикетки для пляшки для пива, що стало стовідсотково стандартним. Як наслідок – у 60 – 80 – і роки неможливо було зовні відрізнити, наприклад, київське пиво від рівненського. Папір для етикетки, в основному вітчизняного виробництва, розподіляли в рамках планового господарства та використання імпортного паперу, що також здійснювалося централізовано.

Ситуація змінилася лише після розпаду Радянського Союзу. У цей період, на початку 90-х років, почалось бурхливе зростання вітчизняної поліграфії. Скасування обмежень у зовнішній торгівлі поклало початок прямому імпорту. На вітчизняному ринку з’явилися якісні етикетові матеріали. Це був період налагодження безпосередніх контактів із провідними світовими виробниками, насамперед фінськими і німецькими. На той час вони встигли непогано зарекомендувати себе на території колишнього СССР і самостійно шукали нові виходи на пострадянський ринок. Період 1994 – 1995 років можна назвати стартом перегонів якості. Вітчизняні поліграфічні підприємства вели активну конкурентну боротьбу між собою, а водночас – із закордонними виробниками поліграфічної продукції. Встояти під час кризи вітчизняній поліграфії допомогло чималою мірою саме виробництво пива та безалкогольних напоїв. У період гіперінфляції замовлення на друк етикетки стали активно повертатися на Україну. На якийсь час виробництво пива, безалкогольних та лікеро-горілчаних напоїв надали “фронт робіт” вітчизняному виробнику етикетки.

Для оформлення пакування застосовують різні методи. Це і конгрев не тиснення, і тиснення золотом, і вибіркове УФ-лакування й інше. Не менша увага приділяється й етикетці. Усе це говорить про якість продукції, що випускається, а конструкція пакування – про додаткові споживчі функції, що полегшують споживання продукції і спонукають до купівлі товару. Сьогодні намічається радикальний підхід до оформлення пакування.

Таким чином, етикетка виступає як засіб комунікації між виробником товару та його споживачем, виконуючи одну з найважливіших функцій – надання необхідної інформації про товар.

За оцінками експертів та узагальнення результатів маркетингової діяльності численних фірм на європейському ринку, щорічне використання етикетки складає 25м. на людину, причому 47 % етикеток – самоклеєні, з використанням клею – 33 %, термоусаджувальні та інші – 12 %. В найближчі роки очікується збільшення виробництва етикетки для сфери споживчих товарів: для фармацевтичної промисловості – на 13,8 %, транспортних засобів – 10,9%, парфюмерно-косметичної продукції – 7,1 %, харчових продуктів і напоїв – 6,3 %,побутової хімії – 5,6 %.

В Україні, як і в інших країнах СНД, в силу історичних причин тільки в останні роки стали розуміти ту важливу роль, яку відіграє етикетка як у розвитку пакувального сектору економіки, так і у виробництві товарів народного споживання в цілому. А між іншими, не один виробник продуктів харчування, товарів народного споживання сьогодні не може досягти успіху без високоякісної ефективної етикетки. Якісна упаковка з етикеткою на ній – один із самих впливових факторів на розвиток національного товаро-виробництва.

Сьогодні у більшості виробників існує думка, що високоякісну етикетку дешевше замовити за кордоном. Як це не парадоксально, але поки що справа виглядає саме так. Головна причина – високе мито на завезення етикеткового паперу для виготовлення високоякісної етикетки і низьке – на готову етикетку, що завозиться з-за кордону.

Проте вже багато українських фірм успішно працює на українському ринку виробництва етикетки, створюючи з кожним роком все більшу конкуренцію для закордонних фірм, розуміючи при цьому, що поряд з пакуванням, ярлик і етикетка є показниками досягнень науки і техніки, інтелектуального і культурного рівня нації.