Соціологія вільного часу

План:

1. Предмет та історія формування соціології вільного часу;

2. Сучасна концепція вільного часу;

3. Категорії вільного часу;

4. Соціологічні методи дослідження вільного часу;

5. Особливості вільного часу студентської молоді.

Перші дослідження вільного часу зосереджувалися на його структурі, яку можна було описати, зробивши відповідні вис­новки, за допомогою усталених кількісних методів, які на той час використовувалися у різноманітних економічних та емпіричних соціологічних дослідженнях. Але використання цих методів не давало повного розуміння цього феномена. Тому вчені, які досліджували проблеми вільного часу, вда­ються до пошуку якісно нових методик вивчення, які б дали змогу, з одного боку, глибше зрозуміти структуру вільного часу, а з іншого — досліджувати особливості вільного часу різних категорій населення (вчених, політиків, діячів мис­тецтва тощо), вільний час яких дуже важко, а іноді навіть неможливо вивчати за допомогою тільки кількісних методів.

Виникнення соціології вільного часу у СІЛА (30-ті роки XX ст) пов'язане з масовими дослідженнями проблем життя у містах (наприклад, подружжя Р. Лінд у 1925—1929 pp. провело дослідження «Середнє місто», в якому певне місце посіли дані щодо проведення вільного часу). Надалі вивчен­ня вільного часу набуває самостійного і постійного характе­ру. Значно активізувалися дослідження його після Другої світової війни, що пов'язано з багатьма чинниками:

— перехід до мирного життя значно зміцнив цінності й соціальні функції вільного часу, що внесло суттєві зміни в його організацію;

— за рахунок скорочення робочого часу внаслідок впро­вадження новітніх технологій і розвитку прогресивної техні­ки значно збільшився обсяг вільного часу;

— розвиток засобів масової комунікації позначився на характері та змісті видів діяльності у вільний час;

— у багатьох розвинутих країнах починає формуватися так звана індустрія вільного часу, спрямована на максимальне задоволення різноманітних потреб як окремої особистості, сім'ї, так і потреб окремих соціально-демографічних груп за вікови­ми, статевими, професійними, національними ознаками.

Все це зумовило нагальну потребу в різноманітних со­ціологічних дослідженнях вільного часу. Так, були дослід­жені особливості мотивації та поведінки багатьох соціально-демографічних груп, структура та їх пріоритети щодо прове­дення вільного часу, різні потреби щодо розвитку його інфра­структури тощо. Урізноманітнення практики, розширення географії місць його проведення (проведення вихідних та щорічної відпустки за межами не тільки свого міста, а й дер­жави) зумовили міжнародні соціологічні дослідження у га­лузі вільного часу. З 1969 р. видається міжнародний часопис «Суспільство і дозвілля».

Найвідоміші дослідники проблем вільного часу — Ж. Фу-растьє, Ж. Дюмазедьє (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Ве­ликобританія), М. Каплан, Дж. Робінсон (СІЛА),

У колишньому Радянському Союзі ще у 20—30-ті роки со­ціологію вільного часу започаткував С. Струмилін досліджен­нями бюджетів часу. Впродовж 1922—1934 pp. було дослідже­но понад 100 тис. добових бюджетів часу різних прошарків на­селення, опубліковано майже 70 праць з цієї проблеми.

Методологічні та теоретичні аспекти соціології вільного часу активно розробляли В. Артемов, А. Гордон, Г. Зборовсь-кий, Є. Клопов, І. Малинова, Г. Орлов, В. Орлов, В. Патру-шев, Б. Грушин, Г. Пруденський та ін. їхні дослідження тор­калися таких проблем:

— визначення категорії «вільний час», його структури і змісту;

— вивчення чинників, які впливають на раціональне ви­користання вільного часу;

— вивчення бюджетів та особливостей вільного часу різних верств населення;

— вивчення взаємозв'язку вільного часу з працею, осві­тою, культурним рівнем тощо;

• соціальне регулювання вільного часу.

30

Самостійна робота № 3