Характеристика образу Панлю.
Охарактеризуйте образ отця Панлю. Знайдіть у романі його портретну характеристику. Якими аргументами визначена моральна позиція отця Панлю? Чи змінюється вона впродовж епідемії чуми? Як на Панлю вплинула смерть дитини, при якій він був присутній? Що спонукає Панлю стати на бік тих, хто бореться з чумою?
(Портретна характеристика священника, який також виступає як один з головних героїв-ідеологів роману, подається на початку розповіді: “вельми вчений і войовничий єзуїт, вони не раз зустрічалися, і Ріє знав, що в їхньому місті превелебний отець тішиться пошаною навіть серед людей, байдужих до і віри”. Як герой-ідеолог, отець Панлю займає в романі особливе місце. Теза про абсурдність світу для нього принципово несприйнятна, адже це означало б відмову від Бога. Тому чуму, як джерело безладдя, священник у перших своїх проповідях співвідносить з карою Божою, що її насилає небо на грішників. Втім, і у цій своїй послідовній концепції священник натикається на очевидний абсурд: за що в стражданнях вмирає від чуми абсолютно безгрішна дитина, маленький син слідчого Оттона? Але навіть після цього він не відмовляється від своїх переконань (хоча й приймає участь в роботі санітарних дружин) і вмирає від чуми, відмовляючись від лікарської допомоги).
Підсумок.
Моральну позицію якої ідейної групи персонажів роману підтримує автор? Яким є філософський висновок з роману? Які світоглядні зрушення в філософії Камю знаменував його роман “Чума”? Що відрізняє цей роман від попередніх творів Камю? Чи знайшли своє відображення філософські ідеї Камю, висловлені в романі “Чума”, у його подальшій творчості?
(Останнє слово в романі не за Коттаром і не за Панлю, а за тими, хто, попри усю марність спротиву все ж бореться і чию позицію підсумовує Ріє: “Я почуваю себе радше з переможеними, а не з святими… Єдине, що мені важливо, - бути людиною. /…/ Я ненавиджу зло і смерть… ми всі тут разом на те, щоб страждати від цього і з цим боротися”. Життя абсурдне і абсурдність його нездоланна – це філософський висновок, який поєднує роман з попередніми творами Камю і, зокрема, найбільш відомим з них – повістю “Сторонній”. Водночас роман знаменує й певні світоглядні зрушення у цій в цілому песимістичній концепції людського буття. Абсурдність світу закономірно спонукає людину до бунтарства, до заперечення його законів і догм, які виявляються неістинними, умовними, а отже і необов’язковими для виконання. Колом визначених аргументів і вичерпується філософія “Стороннього”, але в “Чумі”, яка писалася під враженням згуртованості сил, що чинили відчайдушний Опір коричневій чумі у Європі, Камю йде далі. Співставляючи обидва твори, Камю зазначав, що “Чума”, безперечно, знаменує перехід від самотнього бунтарства до визнання спільноти, чию боротьбу необхідно поділяти. І якщо існує еволюція від “Стороннього” до “Чуми”, то вона відбувається в напрямку до солідарності й співучасті”. Інакше кажучи, Камю приходить до того, що пізніше назвуть “праведництвом без Бога”, тобто до ідеї морального обов’язку однієї людини перед іншою, що не знімає тези про абсурдність світу, але вносить сенс у концепцію людського буття. Провідниками саме цієї концепції, зрештою, так або інакше, через її ствердження або заперечення виступають усі герої роману).