Характеристика образу Жозефа Грана.
Охарактеризуйте образ Жозефа Грана. Знайдіть його портрет у романі. Який суспільний прошарок уособлює в романі Жозеф Гран? На яких рисах характеру Грана наголошується у романі? Чим зайнятий Гран увесь свій вільний час? В чому своєрідність моральної позиції Грана? Чому поведінка Грана видається дивакуватою? Як ставиться автор до свого героя? Як його оцінюють інші персонажі роману?
(На відміну від вищеперерахованих героїв, що представляють у романі свого роду інтелектуальну еліту, Жозеф Гран уособлює світ “маленьких людей”, почування і думки яких не сягають далеких філософських узагальнень. З роману ми дізнаємось, що через відсутність коштів Гран не отримав диплому, який би засвідчував його освіту. Коли йому запропонували роботу дрібного службовця в мерії з низькою платнею, але, як його запевнили, з перспективами просування по службі, він погодився. З тих пір впрдовж 22 років у його житті майже нічого не змінилося. Гран – людина безбарвна і навіть дивакувата. Через бідність його залишила дружина, але він сподівається її повернути і пише роман, в якому, через брак слів, що могли б точно відбити його почуття і не бути при цьому банальними, не просунувся далі першої фрази: її він постійно перероблює, вслух зачитує друзям і намагається запевнити їх, що невдовзі вона зробить його ім’я знаменитим. Якщо Ріє, Тарру і Рамбер більшою чи меншою мірою виступають не тільки свідомими учасниками, але й ідеологами боротьби з чумою, то дрібний службовець мерії Жозеф Гран, для якого недосконалість світу асоціюється виключно з неупорядкованістю власної долі, включається в цю боротьбу без пафосних декларативних заяв, розглядає її як закономірне продовження своєї повсякденної, рутинної роботи: «Це ж бо не найважче. Зараз чума, ну ясно, треба з нею боротися. Гай-гай! Коли б усе на світі та було таке просте”).
Характеристика образу Коттара.
Опишіть, посилаючись на текст роману, образ Коттара. Як він сприймає епідемію чуми? Чому він вважає чуму моральною союзницею? Носієм яких моральних і філософських поглядів виступає у романі Коттар? Як вони аргументують його вчинки? Як сприймає Коттар звістку про закінчення епідемії чуми?
(Не всі герої роману виступають як ідейні однодумці, але протистоять вищеозначеній групі героїв вони також по-різному. Контрабандист Коттар поділяє тезу про абсурдність світу, але, на відміну від інших, наслідки цього, активізованого чумою, суспільного хаосу, його цілком влаштовують, оскільки виправдовують його діяльність і практично (стан загального безладу ослаблює увагу правоохоронців до проявів злочинного світу) і теоретично (у світі, де немає Бога і панує безлад – можна усе, будь-які моральні перепони нічим не підкріплені). Перебуваючи у постійному конфлікті із законом, відчуваючи себе відчуженим у суспільстві, яке спирається на будь-який, хоча б елементарний порядок і встановлені ним моральні обмеження, Коттар ще до епідемії чуми спізнав цей стан зачумленості, і тепер радів, що загальний стан зачумленості, який охопив місто, немовби вирівняв його у правах з іншими мешканцями Орану. Саме з цих причин чума для нього не загроза, а швидше – моральна союзниця, яка виправдовує його дії і вносить сенс у його існування. Тому він не зацікавлений у боротьбі з нею. На пропозицію Тарру вступити до санітарних дружин, Коттар відповідає: «— А втім, мені чума якраз вигідна. То з якої б це речі я помагав людям, які з нею борються?” Коттар розуміє, що повага і зацікавленість, яку виявляють до його особи Ріє, Тарру, Рамбер або ті мешканці Орану, яких він забезпечує контрабандними товарами, тимчасова і зумовлена лише станом їх спільної зачумленості. «— Рано чи пізно,— твердив він Тарру,— місто все одно оголосять відкритим. І от побачите, тоді всі мене відцураються". З цих же причин (персональної зачумленості у світі, який прагне позбавитися чуми) він намагається позбавити себе життя на початку роману і з відчаю вікриває вогонь по перехожим, які у кінці роману радіють позбавленню міста від чуми).