Тема 25. Культура україни в хіх ст.

Дворянський період національно – культурного відродження.

Народницький період.

Розвиток духовної культури.

Мистецтво.

Дворянський період національно-культурного відродження

В кінці ХVIII - на початку ХІХ ст. у середовищі освіченого українського дворянства пробуджується інтерес до історичного минулого свого народу, що проходить під гаслом: “лицем до козаччини”. Розпочинається збирання літописів, хронік та ін., на основі яких з’являються праці з історії України (“Історія Малої Росії”, “Землеописания о Малыя России”). У 1846 р. друкується визначний анонімний історичний твір “Історія русів” – перша політична історія України. Потяг до побуту, звичаїв, традицій і обрядів українського народу призвів до появи праць із фольклористики. У 1818 році з’являється “Грамматика Малорусского наречия” – перша граматика живої української мови. В 1805 р. у Харкові відкривається український університет, в якому створюються наукові товариства. Основоположником української прози став Г.Квітка – Основ’яненко (“Сватання на Гончарівці”). Разом з ним у літературу приходять історик і письменник М.Костомаров, поети Метлинський та Є.Гребінка. Центрами театрального мистецтва стали Харків і Полтава. Талановитий актор М.Щепкін перейшов від класичної манери гри до реалістичної. В архітектурі панував класицизм, а на початку ХІХ ст. – ампір. Одним з найталановитіших скульпторів цього періоду вважається І.Мартос (пам’ятники Мініну і Пожарському в Москві та А.Рішельє в Одесі). У 1853 році в Києві споруджено пам’ятник князю Володимиру Великому (проект Демут-Малиновського та Толя, спорудив П.Клодт). У розвиток живопису важливий внесок зробили Шевченко, Жемчужников, Трутовський.

Народницький період

Ділиться на романтичний – діяльність Кирило-Мефодіївського братства, і світський – діяльність “Старої Громади”. Проходить під гаслом: “лицем до народу”.

У 1834 р. в Києві був відкритий університет, навколо якого згуртувалися романтики на чолі з професором М.Костомаровим, а також П.Кулішем, В.Білозерським, М.Гулаком та Т.Марковичем. У грудні 1845 року вони заснували таємну політичну організацію “Кирило-Мефодіївське братство”. У квітні 1846 року до товариства увійшов Шевченко. Програмний документ - “Книга буття українського народу”. Мета: утворити слов’янську федерацію з центром у Києві, перебудувати суспільні відносини на засадах християнства. У 1847 році товариство було розгромлене, а більшість членів заарештовані.

У 50-х рр. студенти Київського університету створили таємний гурток “хлопоманів”. Його мета: зблизитися з селянством, ліквідувати царизм, кріпацтво, встановити республіканський устрій. У 50-х – 60-х рр. в Україні панує народництво. Його представники були переконані в тому, що християнська мораль і національна культура збереглися лише в селян. Створилися громади для поширення освіти. Перша “Українська Громада” виникла в Києві під керівництвом історика Антоновича. За її прикладом подібні організації виникають у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Громади створили на Україні цілу мережу недільних шкіл з українською мовою навчання, видавали підручники з української мови. У 70-х рр. відбулося відродження народництва. Учасники громад – українофіли - були також і соціалістами –демократами. З’являються праці з історії Марковича, Костомарова, Куліша; у Києві діє історичне товариство В.Антоновича. У 1873 р. в Києві відкрито відділ географічного товариства, яке проводило фольклорну і етнографічну роботу. Чубинський пише вірш “Ще не вмерла Україна” (опублікований у 1863 р. з нотами Вербицького).

Розвиток духовної культури

У розвитку мовознавства провідна роль належить О.О.Потебні. Його праці “Думка і мова”, “Замітки про малоруське наріччя”, “Мова і народність” актуальні і зараз. Глибокий слід в духовній культурі українського народу залишив поет і художник Т.Г.Шевченко. що своїми віршами та поемами розбудив історичну пам’ять українців. Шевченко бачив майбутнє України у рівноправній слов’янській федерації. Ідеї Шевченка продовжив М.П.Драгоманов, що виступив проти денаціоналізації; йому належать праці з історії, фольклору, етнографії та літературної критики. Важливе значення мала “філософія серця”, представник якої П.Д.Юркевич позначав сферу духовного життя “серцем”: душа знаходиться в глибині людського серця, вона є вічною, як і людина, що повністю залежить від Бога.

Мистецтво

У 60-х рр. “Артистичне товариство” в Єлисаветграді вперше поставило п’єсу Шевченка “Назар Стодоля” та оперу С.Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”. У 1882 році в Єлисаветграді створено професійний театр, де грали М.Садовський, П.Саксаганський, М.Заньковецька, О.Вірина.

Серед архітектурних споруд виділяються оперні театри в Одесі, Києві та Львові. У скульптурі в реалістичному напрямі працювали Л. Позен, П.Забіла. У жанрі пейзажу реалістичний напрямок пропагували В.Орловський, С.Світославський, П.Левченко, С.Васильківський.

У музиці світову славу здобув композитор М.В. Лисенко, автор опер “Наталка Полтавка”, “Різдвяна ніч”, “Утоплена”, “Тарас Бульба”.