93.Технічні засоби відтворення зображення можна розбити на дві підгрупи  - технічні засоби відтворення статичних (нерухомих) зображень;  - технічні засоби відтворення динамічних (рухомих) зображень. 

Статичні технічні  засоби  навчання  або  технічні засоби статичної проекції – це система технічних засобів навчання,  в якій носіями інформації є діафільми,  діапозитиви, епіпосібники і транспаранти, що подаються учням за допомогою діапроекторів, епіпроекторів і графопроекторів.

Статичні – значить нерухомі. Так вони називаються  тому, що створюють на екрані нерухомі зображення предметів, які проектуються за допомогою апаратури.

Технічні засоби статичної проекції – це найпоширеніші ТЗН. Вони прості за конструкцією і доступні для користування. Вони дають можливість організувати демонстрування схем, пристроїв, різних зображень.

Педагогічний ефект  від  застосування  технічних  засобів статичної проекції  в  значній мірі визначається якістю зображення на екрані,  яка залежить  від  особливостей  проекційної апаратури.

У зв’язку з цим знання особливостей сприймання екранного зображення, його залежності від  технічних  параметрів  апаратури дуже потрібні тим,  хто використовує технічні засоби статичної проекції в навчально-виховному процесі.

Технічні засоби статичної проекції доцільно  використовувати тоді, коли предмет вивчення вимагає тривалого пояснення.

Технічні засоби  статичної проекції за дидактичними принципами їх дії і видах інформації, яку вони передають, діляться на діапроекційні, епіпроекційні, графопроекційні.

 

Діапроекційні

 В них використовуються прозорі носії інформації.  Вони передають на  екран  плоскі  двомірні  зображення (рис.1.1).

До діапроекційних ТЗН відносяться діафільми, діапозитиви, слайди. Вони проектуються на екран за допомогою діапроекторів.

 

Оптична схема діапроектора:

1  джерело світла; 2 – рефлектор (сферичний відбивач); 3 – конденсор; 4 – теплофільтр; 5 – об’єктив; 6 – об’єкт проекції.

 

Епіпроекційні

 В них  застосовується  принцип  відбиття світла.  На екрані ми бачимо плоскі двомірні зображення (рис.1.2). Носіями інформації є такі непрозорі об’єкти: малюнки, фотографії, картини, графіки, таблиці, ноти, карти, текст на папері, плоскі предмети (деталі).

Всі вони проектуються на екран за допомогою епіпроекторів та епідіапроекторів.

 

Оптична схема епіпроекції:

1 – робочий столик; 2 – об’єкт, що проектується;

3  – вирівнююче скло; 4 –  джерело світла; 5 –  відбивач;

6 – поворотне дзеркало; 7 – проекційний об’єктив;

8 – проекція об’єкта; 9 – екран.

 

 Графопроекційні

 В процесі використання графопроекційних статичних ТЗН ми отримуємо на екрані двомірні зображення (рис. 1.3).

Носіями інформації є крупноформатні діапозитиви, які називають транспарантами, що  проектуються на екран за допомогою графопроекторів або, як їх ще називають, кодоскопів. Графопроектори є лінзові (рис. 1.3) та дзеркальні 

Оптична схема лінзового графопроектора:

1 – сферичне дзеркало (рефлектор);

2 – джерело світла; 3 – конденсор (лінза Френзеля);

4 – робоча поверхня з об’єктом, що проектується;

5 – проекційний об’єктив; 6 – поворотне плоске дзеркало; 

7 – екран.

Оптична схема дзеркального графопроектора:

1 – асферична лінза; 2 – джерело світла; 3 – сферичне дзеркало;

4 – поворотне плоске дзеркало; 5 – проекційний об’єктив;

6 – екран; 7 – робоча поверхня з об’єктом, що проектується;

8 – дзеркало Френзеля.

Для відтворення динамічних зображень зараз використовують різного типу  кінопроекційну апаратуру і телевізійні приймачі. Джерелами навчальної інформації  для даної підгрупи відповідно є не озвучені навчальні кінофільми і телевізійні  передачі, які здійснюються за допомогою промислових телевізійних установок  замкнутого типу.  Накопичений педагогічний досвід показує, що використання навчальних Технічні засоби навчання стр. 4 из 43  кінофільмів доцільне в таких випадках:  1. Коли основною особливістю подій і явищ є розвиток (рух). Використання  спеціальних видів кінозйомки (рапід і цейтраферної) дає можливість зафіксувати  дуже швидкі і дуже повільні процеси;  2. Для демонстрації дослідів, спостерігання за якими викликає великі труднощі  або повністю неможливе;  3. Для демонстрування процесів, уявлення про які можна одержати лише на  основі демонстрації граничне наближених моделей (на основі мультиплікації);  4. Для демонстрації будови складних машин і механізмів,  5. Для демонстрації особливостей технологічних процесів виробництва;  6. Для інструктажу по виконанню практичних робіт і т.п.

94. Центральний процесор, ЦП (англ. Central processing unit, CPU) — функціональна частина ЕОМ, що призначена дляінтерпретації команд. це основний електронний модуль на материнській платі, який виконує обчислювальну роботу, управляє обміном даними з операційною пам’яттю вводу-виводу. Центральний процесор, являється апаратним центром інформаційно-обчислювальної системи, відповідає за характеристику виробництва ПК:

Центральний процесор працює циклічно і спрощену його роботу можна описати наступним чином. Спочатку позачергового циклу процесор зчитує із оперативної пам’яті команду, розшифровує її і реалізує указані в ній дії. Після того цикл повторюється: зчитується чергова команда (або команда, адрес в якій вказаний в попередній команді), виконуються вказані в ній дії. Центральний процесор оперує цілочисленними даними.

Сучасні процесори - це високотехнологічні електронні пристрої. В виготовленні процесорів задіяні технологічні процеси, практично повністю протікаючі під направленням робототехніки, виконуючи при цьому операції відрізняються високою точністю і гарантує відсутність в кристалі мікросхеми примісій, не передбачених в документаціях технологічного процесу.

Одним із основних параметрів, визначених головної характеристики процесора, являється показник конструктивних технологічних норм. Конструктивні проектні норми виражаються в долях мікрона (мкм) і показують, які мінімально допустимі розміри елементів топології мікросхем. (Топологія - це схема розміщення елементів, зокрема транзисторів в кристалі процесора).

Функції: обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій; програмне керування роботою пристроїв комп'ютера.

. Термін інформація походить від латинського слова informatio, що означає відомості, роз'яснення, виклад.  Одиницями виміру інформації є біти (0 або 1) і байти (1 байт = 8 бітів).

Більшими одиницями виміру інформації є кілобайти, мегабайти й гігабайти:

1 Кбайт (один кілобайт) = 1024 байт;

1 Мбайт (один мегабайт) = 1024 Кбайт;

1 Гбайт (один гігабайт) = 1024 Мбайт.

Розрізняють два основні види пам'яті - внутрішню і зовнішню. До складу внутрішньої пам'яті входить оперативна пам'ять, кеш-пам'ять і постійна пам'ять. Оперативна пам'ять (ОЗП) — це пристрій, що швидко запам'ятовує інформацію не дуже великого об'єму, безпосередньо пов'язаний з процесором і призначений для запису, прочитування і зберігання виконуваних програм і даних, що обробляються цими програмами. Оперативна пам'ять використовується тільки для тимчасового зберігання даних і програм, оскільки, коли машина вимикається, все, що знаходилося в ОЗП, пропадає.    Постійна пам'ять (ПЗП) — незалежна пам'ять, використовується для зберігання даних, які ніколи не  змінюються. З ПЗП можна тільки читати інформацію. У ПЗП записують програми управління роботою самого процесора (управління дисплеєм, клавіатурою, принтером, зовнішньою пам'яттю, програми запуску і зупинки комп'ютера, тестування пристроїв).   Найважливіша мікросхема постійної пам'яті — модуль BIOS ( базова система введення-виведення) — сукупність програм, призначених: автоматичного тестування пристроїв після включення живлення комп'ютера; завантаження операційної системи в оперативну пам'ять.    Кеш-пам'ять — це невелика за розміром буферна пам'ять, яка дозволяє пришвидшувати процеси обміну даними між МП і ОП за рахунок значно меншого, ніж до ОП, часу доступу до даних та розташування в ній даних, які найчастіше використовуються. Внутрішня пам'ять комп'ютера. У пам'яті комп'ютера зберігаються програми й оброблювана інформація.  Основними характеристиками різних типів і пристроїв пам'яті є їхні обсяг і швидкодія. Усю пам'ять комп'ютера за особливостями організації та використання можна поділити на внутрішню (основну) пам'ять, регістри процесора і зовнішню пам'ять.

Зовнішня пам'ять (ВЗП) призначена для тривалого зберігання програм і даних, і цілісність її вмісту не залежить від того, включений або вимкнений комп'ютер.        До складу зовнішньої пам'яті комп'ютера входять: накопичувачі на жорстких магнітних дисках; накопичувачі на гнучких магнітних дисках; накопичувачі на компакт-дисках; накопичувачі на магнітооптичних компакт-дисках; накопичувачі на магнітній стрічці (стримери), флеш і ін.

95.Програмоване навчання є особливим видом самостійного здобування знань. Учіння здійснюється як чітко керований процес, бо матеріал, що вивчається, розбивається на дрібні, легко засвоювані дози. Дози пропонуються для засвоєння послідовно. Після вивчення кожної дози наступає перевірка засвоєння. Якщо доза засвоєна – переходять до наступної. Це і є «кроком» навчання: пред'явлення, засвоєння, перевірка. Отже, управління навчанням здійснюється за допомогою команд з боку вчителя (комп'ютера, аудіовідеотехніки, інших технічних засобів) учневі, що спричиняє одержання зворотного зв'язку.

Біля витоків програмованого навчання стояли американські дидакти і психологи Н. Краудер, С. Прессі, Б. Скіннер. У вітчизняній науці ці питання розробляли П.Я. Гальперін, А.М. Ланда, О.М. Матюшкін, А.Г. Молібог, Н.Ф. Тализіна, В.І. Чепелєв та інші. Б. Скіннер, зокрема, сформулював такі принципи програмованого навчання:

1. подання інформації невеликими порціями (дозами);

2. встановлення перевірного завдання для контролю засвоєння кожної порції запропонованої інформації;

3. пред'явлення відповіді для самоконтролю;

4. надання вказівок залежно від правильності-неправильності відповіді.

Головну роль у програмованому навчанні відіграє навчальна програма – послідовність кроків, кожен з яких є мікроетапом в оволодінні знаннями або вміннями. Мікроетап (крок програми) складається з трьох частин: порції навчального матеріалу, контрольного завдання і вказівки щодо повторення попереднього або переходу до наступного кроку програми. Програми бувають лінійними, розгалуженими і змішаними. За лінійною програмою учні засвоюють навчальний матеріал завдяки малим крокам і оперативній перевірці. Розгалужена програма передбачає поділ матеріалу на більші частини (параграф, підтему), диференціацію проходження програми залежно від підготовленості учнів. Змішана програма передбачає поділ навчального матеріалу на різні за обсягом порції з урахуванням дидактичної мети, вікових можливостей учнів та характерних особливостей теми; застосування різних форм відповідей учнів на контрольні завдання (заповнення пропусків, вибір відповіді із заданого переліку тощо); диференціацію залежно від здібностей і рівня знань учнів. У всіх випадках прямий і зворотний зв'язок учителя з учнем здійснюється з використанням спеціальних засобів: програмованих навчальних посібників різного виду, навчальних машин (інформаційних, екзаменаторів, репетиторів, тренажерів), комп'ютерів.

Перевагою цього виду навчання є високі результати навчання, бо дрібні дози засвоюються безпомилково; одержання повної і постійної інформації про ступінь і якість засвоєння навчальної програми; кожен учень працює в зручному для нього режимі, тобто відсутня проблема відповідності темпу навчання індивідуальним можливостям учня; за рахунок економії часу на процесі передання інформації учитель має змогу збільшити час постійного контролю за процесом і результатом її засвоєння.

Недоліками програмованого навчання є обмеження розумового розвитку учня репродуктивними операціями; дефіцит спілкування і емоцій у навчанні. Крім того, не кожний навчальний матеріал піддається програмуванню. Обмеженість використання його в Україні пов'язане з труднощами матеріального характеру: практично неможливо забезпечити процес навчання у всіх школах спеціальними програмованими посібниками, збірниками вправ і задач, контрольних завдань тестового типу та іншим.

Модульне (блочно-модульне) навчання виникло на основі ідей і принципів програмованого навчання. Воно передбачає таку організацію процесу навчання, за якої учитель і учні працюють з навчальною інформацією, згрупованою у модулі. Кожен модуль є завершеним і відносно самостійним. Сукупність модулів складає єдине ціле при розкритті навчальної теми чи всієї навчальної дисципліни. Зокрема, цільовий модуль створює перше уявлення про нові об'єкти, явища, події. Інформаційний модуль представляє собою систему необхідної інформації у вигляді розділів, параграфів книги, комп'ютерної програми. Операційний модуль включає весь перелік практичних завдань, вправ і питань для самостійного практичного впровадження одержаної інформації.

Модуль перевірки результатів засвоєння нової навчальної інформації представлений системою питань для заліку, екзамену, тестів і творчих завдань, упорядкованих у посібнику. Учні дотримуються вказівок і навчаються самостійно. У цьому посібнику частково використовується модульний підхід.

До ТЗН програмованого навчання відносять контролюючі та інфор-

маційно-контролюючі пристрої, останні називають навчальними машина-

ми.

Контролюючі пристрої ведуть контроль, а інформаційно-контро-

люючі подають інформацію, контролюють знання та автоматично аналі-

зують правільність відповідей.

96. До комбінованих технічних засобів, які виконують декілька функцій,

Г.М. Коджаспірова та К.В. Петров, відносять лінгафонні пристрої, замкну-

ті навчальні телевізійні системи, комп’ютерні системи

. Комбіновані технічні засоби – це навчальне кіно (звукове), телеба-

чення, а також озвучені діафільми

Навчальне кіно поєднує звук та зображення, що несе нову інформа-

цію, надає відеоматеріал, а також емоційне забарвлення.

Навчальне телебачення – це спосіб передачі на відстані навчальної

зорової, звукової інформації [3, с. 14].

Озвучені діафільми – це діафільми, які супроводжуються звуком або

з грампластинки, або з магнітної стрічки [3, с. 12].

.

97. Екранні технічні засоби навчання поділяються на статичні й динамічні, їх іще називають відеограмами, визначаючи як візуальний образ, призначений для подачі навчальної інформації за допомогою проекції (діа-, епі-, стереоскопічної, плоскої, голографічної — для статичного зображення, кінопроекції німого кіно, мультимедійної проекції — для рухомого зображення).

Динамічні екранні засоби навчання. Неозвучені кінофрагменти, відеозаписи - це сукупність певної кількості кадрів, змонтованих на одній кіноплівці, відеокасеті. Демо­нстра­ція таких кіноплівок за допомогою кінопроектора, відеопроектора, відеомагнітофона дає змогу одержати на екрані конкретне чи опосередковане динамічне зображення явищ і про­цесів, що вивчаються.

Кінокільцівки - це певна частина одного кінофрагмента, у кадрах якого зафіксовано зображення послідовних фаз, як правило, одного циклічного процесу або явища. Кіно­кіль­цівку можна безперервно демонструвати багато разів для показу і пояснення законо­мірностей перебігу процеса чи явища, які вивчаються, так як кіноплівка склеєна в кільце.

Мультимедійна проекція – проекція,яка реалізується за допомогою мультимедійного проектора. На вхід пристрою подається відеосигнал у реальному часі (аналоговий або цифровий). Пристрій проектує зображення на екран. Можливо при цьому наявність звукового каналу.

Пристрій отримує на окремому або вбудованому в пристрій носії або з локальної мережі файл або сукупність файлів (слайдшоу) — масив цифрової інформації. Декодує його і проектує відеозображення на екран, можливо, відтворюючи при цьому і звук. Фактично, є поєднанням в одному пристрої мультимедійного програвача і власне проектора.

98.педагогічний програмний засіб-це програмний продукт (пакет програм разом з програмною документацією), який призначений для використання в навчальному процесі з етою підвищення його ефективності,створення умов для творчої діяльності та виявлення ініціативних учнів.

Види навчальних програм:

-демонстраційні програми;

-інформаційно-тестові

-моделюючі

-контролюючі

-інформаційно-довідкові

-комбіновані.

Демонстраційні- викладання реалізованого матеріалу здійснюється без зворотного зв’язку, тобто без контролю. Використовують при вивченні нового матеріалу.

Інформаційно-тестові – головна мета-довести до відома учнів навчальний матеріал у повному об’ємі. Кожна логічно організована порція інформації,так званий крок програми містить навчальні відомості та вправи.

Моделюючі програми – це машинна модель будь-якої системи або процесу. В ній реалізують занурення учня в деяку задану ситуацію. Для перевірки розуміння суті ситуації може бути включений тест.

Контролюючі- перевірка та оцнк ступеню засвоєння учнями тих чи інших знань,умінь.навичок. така програма складається з кількох варіантів контрольних завдань з певної теми. Для відповіді на кожне питання дається кілька спроб. Якщо учню важко відповісти,то йому пропонується правильна відповідь. Учень може отриати допомогу,але кожне звергнення фіксується.

Інформаційно-довідкові – призначені для видання довідкової інформації за запитом. В програмі передбачається пояснення певного поняття.

Комбіновані – включають,як мінімум,2 елементи вище зазначених програм.

99.Інтерактивна дошка (від англ. Interactive WhiteBoard — «інтерактивна біла дошка») — це гнучкий інструмент, що об'єднує в собі простоту звичайної маркерної дошки з можливостями комп'ютера. У комбінації з мультимедійним проектором стає великим інтерактивним екраном, одним дотиком руки до поверхні якого, можна відкрити будь-який комп'ютерний додаток або сторінку в Інтернеті й демонструвати потрібну інформацію або просто малювати. Усе, що Ви намалювали або написали, програмне забезпечення інтерактивної дошки дозволяє зберегти у вигляді комп'ютерних файлів, роздрукувати, послати по електронній пошті, навіть зберегти у вигляді Web-сторінок і розмістити їх в Інтернеті. При роботі з інтерактивною дошкою учень засвоює інформацію не тільки через аудіальний і візуальний канали сприйняття, але й через кінестетичний канал, який майже не використовується в сучасній педагогіці. 

 кожен учень інтуїтивно обирає найбільш зручний для себе спосіб сприйняття інформації при роботі з інтерактивною дошкою.

Інтерактивну дошку доцільно використовувати в навчальному процесі для:

- організації спільної роботи (школярів, педагогів ...);

- оформлення підсумкових результатів декількох команд (учасників якого-небудь заходу) на одній сторінці з "вкладеними" файлами, доданими фото і т.д.;

- самостійної роботи учнів з виконання лабораторного практикуму, проектів;