8. Австрійська школа граничної корисності (к.Менгер, ф.Візер, о. Бем-Баверк): економічні поведінкові постулати.

Важливим методологічним кроком в економічній теорії був перехід до граничного аналізу та виникнення на його основі нового напрямку, який отримав назву маржиналізму. Основна ідея граничного аналізу полягала у тому, що на процесс прийняття рішення господарюючим субєктом має вплив не загальна характеристика явища, а ті додаткові обставини, що призвели до розмежування стану, який мав місце до рішення і стану після його прийняття. Іншими словами, для прийняття рішення не достатньо самої потреби людини у певній речі, тут важливого значення набувають певні (додаткові) умови (достатня сума грошей, наявність інших покупців, знижена ціна та інші). Згадані умови прийнято називати граничними величинами, за допомогою яких характеризувалась поведінка і споживачів, і виробників, й інших економічних субєктів.

Яскравим виявом маржиналістського напряму в економіці є австрійська школа граничної корисності, яку ще називають виразником субєктивно-психологічного підходу. Її найбільш відомі представники – Менгер, Візер, Бем-Баверк. У своїх працях розвили ідеї обміну, яка вирішувалась у новий спосіб. Цінність розглядали як виключно субєктивну категорії. Ступінь корисності тут визначалась не корисними властивостями данного блага, а інтенсивністю бажаності для субєкта. Чим більшою є кількість якого-небудь блага, тим меншу цінність становитиме кожна наступна його одиниця. Ці ідеї були співзвучні із поглядами німецього вченого Госсена, який висунув принцип зменшення граничної корисності блага: інтенсивність потреби у чому-небудь зменшується із її задоволенням і тим швидше, чим частіше вона задовольняється (перший закон Госсена). Тобто, у розумінні представників австрійської школи бажаність останньої, на менш значущої одиниці, певного блага буде становити граничну корисність. Це відкрило шлях для оцінки порівняльної значущості різних благ, а також дозволило по-новому подивитись на відомий парадокс Сміта: вода звичайно, корисніша від алмазів, але через значно більшу її рідкісність остання одиниця дорогоцінних каменів набагато бажаніша за останню одиницю наявної у достатку води.

Як наслідок, поява низки поведінкових постулатів в межах маржиналістського напрямку на кшталт: інтенсивність потреб у різних благах неоднакова, а корисність споживання кожної наступної одиниці споживаного блага зменшується; угода може відбутись тільки в тому випадку, якщо оцінка покупці вища за оцінку продавця; люди через певні причини схильні оцінювати теперішні блага вище за майбутні; обмін може відбутися тільки за тієї умови, якщо гранична значущість отриманого товару перевищує граничну користь відданого навзаєм тощо. Ці положення мали суттєве значення для визначення концепції прибутку, який в межах автстрійської школи, був результатом певного психологічного «очікування» (пропозицій інших учасників обміну), відкрили шлях для економічної інтерпретації базових психологічних понять. Так, на думку Парето, потреби, які визначають попит, виявляються через субєктивну оцінку корисності споживчих благ.