6. А. Сміт і його модель економічної людини.

Важливість обміну як універсальної форми звязку господарюючих субєктів у подальшому розвив англійський економіст Адам Сміт, якого вважають творцем цілісної системи уявлень про ринкову економіку. Розглядає обмін як природну (вроджену) властивість людської натури. Ця схильність людини веде до обєднання людей в єдиний виробничо-торговий союз, в якому вони співпрацюють в інтересах збільшення багатсва народів. Наслідком обміну є поява поділу праці (спеціалізації), що виявився вирішальним фактором господарського поступу суспільства того часу. Складовою обміну, на думку Сміта, є проблема вартості як основа обмінюваності.

Вартість він розглядає як внутрішню властивість товару, що проявляється у цінності даної речі для споживача і здатності придбати інші речі в обмін на дану. Особливістю економічної системи Сміта є розгляд людини як найважливішого вихідного пункту економічної системи, її найвищої цінності. Погляди Сміта на місце людини в економіці виявилися достатньо суперечливими.

З одного боку, це морально-етичний аспект аналізу людської дії, який найбільш повно представлений у його відомій праці «Теорія моральних почуттів». Фабула праці – люди діяють згідно власного інтересу. Однак, досягнення власного інтересу не повинно завдавати болю чи шкоди іншим людям. Тобто у процесі конкуретного обміну важливо дотримуватись правил моральної поведінки, в основі яких довіра, чесність, добра воля і взаєморозуміння.

З іншого боку, у пізнішій праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» людина змальовується автором як така, для якої властивий крайній егоїзм, раціональність, потужний мотив особистої вигоди, що стає складовою частиною у справі досягнення загального добробуту. В економічній теорії такі погляди на людину визначено як «загадка Адама Сміта» і в подальшому лягли в основу відомої моделі «економічної людини».

Ідеї сміта щодо економічної людини розвинув Джон МІль, автор відомої праці у пяти книгах «Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії». На його думку, природною потребою людини є прагнення до зростаючого багатства. На цьому шляху можуть бути задіяними у людини й інші мотиви, наприклад, бажання людини створити майно, або відраза до праці. Звертає увагу на певні психологічні тенденції у мотивації економічної людини, яка хоче отримати вже сьогодні більше благ, ніж аби така можливість відкрилась згодом. МІль розглядає модель економічної людини як певну абстракцію, яка при своєму реальному втіленні у ринковому середовищі може зазнавати низки обмежень у постаті звичок та традицій. Він одним із перших запропонував розглядати психологію як незалежну від філософії галузь наукового знання. Високо цінував знання та здібності, а також моральні якості людини у підвищенні продуктивності праці. Джерела прогрессу вбачав у приватному інтересі. Відповідно приватна власність та вільна конкуренція – це нормальні та природні компоненти економічної системи.

7. Історична школа (в.Рошер, б.Гільдербранл, к.Кніс та ін.) та проблеми національної економіки і ментальності.

Інший погляд на природу економічної людини представлений у поглядах представників історичної школи в економічній теорії. Так, представники німецього історизму (старої історичної школи) Рошер, Гільдербранд та Кніс звернули увагу на низку факторів, які виходять за межі окремо діючого індивіда. Вважали, що політична економія покликана вивчати національну економіку, розвиток якої визначається особливостями природи, характером народу. Звідси поведінка економічної людини зазнає впливу етнічного, історико-культурного і цивілізіаціного впливу.

Заперечували обєктивний характер економічного розвитку суспільства (Кніс).

Обстоювали можливість існування різних моделей господарства у різних націй (Рошер).

Висунули на противагу поглядам Сміта, Рікардо, які зосередилися на дослідженні суто економічних явищ, ідею долучення до економічного аналізу етнічних, психологічних, правових та політичних чинників, відводячи їх вирішальну роль в господарському розвитку (Гільдербранд).

Такий підхід знайшов своє продовження у сучасних економіко-психологічних дослідженнях соціокультурного спрямування, в аналізі актуальних проблем економічної свідомості, економічної культури, економічного менталітету та ін.