15. Г. Тард у поглядах на економічну психологію.

Вагомим і помітним внеском у становлення нової галузі знання стала двотомна праця Тарда «Економічна психологія» (1902 рік). У цій праці Тард охопив широке коло актуальних економіко-психологічних проблем, які потребують свого нагального вивчення та дослідження. Ним були послідовно розглянуті соціальні закони і вартість, економічна роль бажання і вирі, потреба, праця, гроші і капітал, ціни, боротьба (конкуренція), кризи і ритми економічного розвитку, економічні уявлення про власність, обмін, асоціації та питання народонаселення. Ідеї, висловлені Тардом, виявилися своєчасними і не втратили своєї актуальності навіть сьогодні.

Зокрема, розглядав вільний час і мистецтво споживання не менш важливими, ніж саму працю. Однак, його праця тривалий час залишалася непоміченою психологами та економістами, і лише на початку 60-х років минулого століття на неї було звернено особливу увагу.

Слід зазначити, що саме Тард (за його визначенням), ще у 1881 році вперше вжив сам термін «економічна психологія», а згодом стверджував, що економіка не бере до уваги соціальних взаємодій (інтеракцій), розглядаючи людину надто спрощено, як таку, яка прагне лише досягнути власну ціль у поставі власного інтересу.

У своїй праці подає й перше визначення економічної психології, яка покликана займатися психологічними основами економіки. Ці слова, на його погляд, закладають людські взаємодії, що «творять» суспільство, а отже мають вплив на різні прояви економічної поведінки (у цьому регулюючому впливі, на його думку, значну роль відіграють етнокультурні чинники, традиції, соціальне оточення.)

16. Г. Мюнстенберг і психотехніка.

Одним із перших, хто серед психологів звернув увагу на економічну психологію, окрім Тарда був Мюнстенберг, відомий своїми дослідженнями у сфері праці та реклами. Серед його відомих праць – «Психологія та економічне життя».

Виступав за широке використання прикладної психології (психотехніки) в економіці (бізнесі) і промисловості. Основними проблемами психотехніки Мюнстенберг вважав: вибір найбільш придатних людей для певних економічних дій, досягнення найвищої продуктивності праці, одержання бажаних психічних ефектів.

Він, як засновник психологічної лабораторії у Гарвардському університеті (1892), встановив безпосередній зв'язок із великими американськими промисловими та транспортними компаніями, які охоче скеровували в його лабораторію працівників, і керувалися його рекомендаціями при професійному відборі робітників та службовців. Перевага експериментально-психологічних показників у порівнянні із інтуїцією та житейським досвідом була очевидна. Зацікавленість підприємців у вирішенні економічних задач психологічними засобами швидко зростала, розширюючи масштаби асигнувань, залучення тестових методик та експериментальних робіт із аналізу проблем монотонності праці, втомлюваності, професійної придатності, професійного навчання.

17. Дж. Катона як основоположник сучасної економічної психології.

Значним кроком вперед у становленні економічної психології мали праці американського психолога Джорджа Катони. Докторська булла присвячена проблемам сприйняття, зацікавлення у психології інфляції, проблемами гештальтпсихології. Після еміграції до США зацікавився економічними наслідками війни та психологією споживання. Найбільш відома праця того періоду «Контроль цін і бізнесу», яка містила огляд інтервювання представників ділових кіл. Він один з перших використав методологію та методику психологічного дослідження (зокрема, метод інтервю після виходу цієї праці був активно задіяний професійними економістами у своїх дослідженнях) до аналізу актуальних економічних проблем. У подальшому Катона активно використовував стандартизоване інтервю в опитуваннях різних категорій покупців, що дало змогу йому говорити про прогнозованість купівельної поведінки на основі динаміки змін у соціальних установах у поєднанні із даними економічної статистики. Катона звертає увагу на необхідність прийняття до уваги характеру сприйняття в процесі прийняття рішень як підприємця, так і споживачами. Вважав, що люди реагують на події та їх інтерпретують у відповідності до умов власного життя. Був твердо переконаний у тому, що люди володіють здатністю вчитися і корегувати свої цілі. Відповідно поведінка є чимось більшим, ніж реакція у відповідь на стимули. Він запровадив до економічної теорії такі поняття як ставлення до чого-небудь, очікування, настрої. Йому належить одна із базових ідей економічної психології: покупка (придбання) залежить не лише від економічної спроможності, але й від її бажання (психологічної готовності) це зробити. В ході своїх досліджень прийшов до висновку, що в періоди спаду, коли доходи населення є невисокими, люди схиляються більше зберігати і менше витрачати, що суперечило гіпотезі абсолютного доходу Кейнса. У найбільш повному обсязі його теоретичні уявлення про співвідношення психології та економіки знайшли відображення у книзі «Психологічна економіка» (1975). На його переконання, місце психології в економіці – це вияв та аналіз внутрішніх тенденцій, що лежать в основі економічних процесів та відповідають за економічні дії, рішення, вибори. Катона постулював необхідність перетворення економіки в науку про поведінку (поведінкову економіку), протее, сам того не бажаючи, показує всю хиткість основ, на які повинна спиратись «психологічна економіка», справедливо підкреслюючи, що мотиви і очікування є скороминущими, невизначеними і нечіткими, так що інформація із цього приводу не може звестись до обєктивного наукового аналізу.

Значною мірою завдяки працям Катони термін «економічна психологія» починає активно використовуватись на початку 40-х років ХХ століття у США. Окрім того економічна психологія набуває рис прикладної науки, одним із завдань якої було напрацювати практичні рекомендації для реалізації економічних стратегій бізнесу та управління.