Українська мова - перелік питань і завдань на екзамен 2013 (за професійним спрямуванням)

1. Поняття та ознаки юридичного терміна

Юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі.

ОЗНАКИ :

Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови

Термін повинен бути системним

Термінові притаманна властивість дефінітивності

Термінові властива відносна незалежність від контексту

Термін повинен бути точним.

Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

Терміни експресивно нейтральні

Термін повинен бути милозвучним

Від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи

Вимоги до юр.термінів:

1. Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови.

2. Термін повинен бути системним (системність терміна відображає логічний зв’язок цього терміну з іншими термінами певної предметної сфери; сутність поняття системності в термінології найточніше, очевидно, відображає триаспектне її розуміння, а саме: системність плану змісту, тобто системність семантичного рівня лексики; ситемність плану вираження, тобто системність словесного наповнення; системність відповідності між планом змісту і планом вираження).

3. Термінові притаманна властивість дефінітивності. Тобто, кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття.

4. Термінові властива відносна незалежність від контексту.

5. Термін повинен бути точним. Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

7. Термін повинен бути однозначним (тут слід зробити одне істотне уточнення: такої однозначності слід домагатися в межах однієї терміносфери, бо на рівні (кількох субмов полісемія термінів — явище досить поширене).

2. Відмінність юридичного терміну від загальновживаного слова, професіоналізму та номенклатури

Юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі (законодавчих актах, юридичних словниках, науково-правових працях).

Термін відрізняється від слова:

1) термін виражає спеціальне професійне, наукове, технічне поняття, а слово – загальне чи побутове поняття;

2) термін базується на чіткому визначенні поняття, на дефініції, слово – ні;

3) термін завжди є елементом терміносистеми, слово – ні;

4) у сфері термінології термін є стилістично нейтральним.

Термін відрізняється від номенклатури:

1) терміни утворюють єдину систему, номенклатура – сукупність внутрішньо не пов’язаних елементів,

2) під номенклатурою, на відміну від термінології, варто розуміти сукупність абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких − дати максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів, речей, без прямого відношення до потреб теоретичної думки, що оперує цими речами,

3) номенклатурні слова сполучені з поняттями, але вони практично незлічимі, більш номінативні, у той час як терміни пов'язані з поняттями науки, їх кількість обмежена для кожної науки і дефінітивні, тому що словесно відбивають систему понять визначеної науки.

Термін відрізняється від професіоналізму

Слід розмежовувати юридичний термін як цілком офіційну, узаконену назву правового поняття і професіоналізм — напівофіційне слово, сферою уживання якого є, як правило, усне побутово-професійне мовлення правників (у суддів: підпадати під статтю, дослід, адмінматеріали). Не є термінами образні вислови, розмовні слова, («терміноподібні»), напівтерміни (ще не сформувались і не набули певного терміно­логічного визначення), які використовують правники у своїх наукових і публіцистичних творах, усному мовленні (правова матерія, правове поле, телефонний злочинець, «наркотичне» законодавство).

Характерні відмінності:

1. П. належать до ненормативної спеціальної лексики на відміну від Т., які є нормативною частиною спеціальної лексики наукової мови

2. П. рідко подають у загальних та спеціальних словниках і існують переважно у сфері функціонуваня,на відміну від Т., які фіксуються словниками

3. Домінантною сферою функціонування Т. є письмове мовлення, а П. використовують переважно в усному, розмовному мовленні

4. П. виникають в умовах професійного спілкування як вторинні форми вираження термінів

5. У П. певної галузі системні зв’язки виражено меншою мірою ніж у Т.

6. П. належать до периферії відповідної термінологічної системи, а Т. до центру