1. Походження та основні значення терміну "статистика". Основні джерела статистики як науки.

2. Предмет, методи та основні завдання статистики як науки.

3. Абсолютні та відносні, дискретні та неперервні величини у статистиці.

4. Статистичні показники та їх класифікація. Статистичні дані. Навести приклади.

5. Статистична сукупність. Поняття ознаки та її варіації. Приклади.

6. Статистичні шкали та їх види, відповідна класифікація ознак. Приклади.

7. Основні етапи статистичного дослідження.

8. Статистичне спостереження. Загальний план спостереження та його структура.

9. Види і способи (класифікація) статистичних спостережень. Приклади.

10. Вимоги до результатів спостереження.

11. Контроль достовірності результатів та помилки спостереження.

12. Статистичне зведення, його мета та складові частини.

13. Статистичне групування, його види (класифікація).

14. Методика проведення групувань.

15. Статистичні таблиці, їх види та правила оформлення.

16. Статистичні графіки та їх структура (складові частини).

17. Види (класифікація) статистичних графіків. Приклади.

18. Поняття про ряд розподілу. Види рядів розподілу. Приклади.

19. Графічне зображення варіаційних рядів розподілу. Полігон, гістограма, кумулята. Приклади.

20. Середня варіаційного ряду. Основні види степеневих середніх. Правило мажорантності. Властивості середньої арифметичної.

21. Мода варіаційного ряду. Визначення та способи обчислення моди для звичайного, дискретного та інтервального варіаційних рядів.

22. Медіана варіаційного ряду. Визначення та способи обчислення медіани для звичайного, дискретного та інтервального варіаційних рядів.

23. Характеристики варіації ознаки у варіаційних рядах розподілу: а) розмах варіації, дисперсія, середні квадратичне та лінійне відхилення; б) коефіцієнти осциляції та варіації квадратичний та лінійний. Переваги, недоліки та обмеження на застосування кожної з вищенаведених характеристик.

24. Поняття форми розподілу, вершини розподілу. Поділ варіаційних рядів на види за формою. Приклади.

25. Симетричність розподілу, види асиметрії. Попередні ознаки симетричності та виду асиметрії. Наближені та точні числові характеристики асиметрії. Вимірювання величини асиметрії.

26. Гостро- та плосковерхість розподілу, візуальні можливості їх встановлення. Числова характеристика гостро- та плосковерхості. Однорідність статистичної сукупності.

27. Основні поняття і основні задачі вибіркового спостереження. Репрезентативність вибірки, основні види помилок репрезентативності.

28. Основні схеми та види відбору, їх переваги, недоліки та можливості застосування.

29.Точкові та інтервальні оцінки параметрів генеральної сукупності. Поняття надійних інтервалу та імовірності.

30. Способи знаходження надійних інтервалів для: а) генеральної частки; б) генеральної середньої для великого та малого об'ємів вибірки. Взаємозалежність між об'ємом вибірки, точністю та надійністю інтервальних оцінок.

31. Визначення необхідного об'єму вибірки. ,

32. Основні види взаємозалежності між ознаками, їх основна характеристика.

33. метод комбінаційного групування;

34. метод аналітичного групування;

35. дисперсійний аналіз, оцінювання істотності та вимірювання щільності зв'язку за допомогою кореляційного відношення;

36. вибір виду рівняння регресії та обчислення його параметрів (регресійний аналіз);

37. оцінювання істотності та вимірювання щільності зв'язку за допомогою коефіцієнту детермінації (кореляційний аналіз);

38. оцінювання істотності і вимірювання щільності лінійного зв'язку за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції, його зв'язок з коефіцієнтом детермінації;

39. метод кореляції знаків Фехнера;

40. метод кореляції рангів Спірмена.

41. Порівняльний аналіз методів дослідження взаємозв'язків.

42. Поняття про ряд динаміки, види динамічний рядів.

43.Порівнюваність рівнів і змикання часових рядів. Приклади.

44. Основні числові характеристики центру і варіації рівнів часового ряду.

45 Характеристики динаміки рівнів часового ряду: а) абсолютний приріст; б) темп зростання; в) темп приросту; г) коефіцієнт випередження.

46. Поняття тенденції динамічного ряду, види і характери тенденцій.

47. Виявлення виду та характеру тренду динамічного ряду за допомогою порівняння рівнів ряду та аналізу його абсолютних приростів.

48. Основні методи згладжування рядів динаміки: а) метод середньої плинної; б) укрупнення інтервалів.

49. Аналітичне вирівнювання рядів динаміки, основні етапи побудови трендової кривої.

50. Поняття про сезонні коливання в рядах динаміки, аналітичне вирівнювання часових рядів у випадку наявності сезонні коливань.

51. Особливості вимірювання взаємозв’язків в рядах динаміки.

52. Інтерполяція та екстраполяція. Точкове та інтервальне прогнозування часових рядів.

53. Поняття індексу. Види індексів.

54. Основні залежності між індексами.

55. Методи обчислення: а) індивідуальних індексів; б) загальних індексів для однорідних об'єктів; в) загальних індексів для неоднорідних об'єктів (агрегатних індексів); г) загальних індексів у середньозваженій формі.

56. Індексний факторний аналіз.

57. Індекси середніх величин.

58. Міжгрупові індекси.

59. Територіальні індекси.

1. Походження та основні значення терміну "статистика". Основні джерела статистики як науки

Слово «статистика» має латин. походження (status-стан речей). Історично розвиток статистики пов’язаний з утворенням держав. Перш ніж стати наукою в її сучасному розумінні, статистика пройшла багатовікову історію розвитку. Проте в давні часи здійснювалось лише збирання статистичної інформації. У середні віки це мало значення для політичного стану держави. До науки термін «статистика» було введено у XVIII ст. німецьким вченим Ахенвалем, тоді цей термін означав державознавство.

Біля джерел статистичної науки стояли 2 школи: німецька описова школа та англійська школа політичних арифметиків. Представники німецької школи намагалися розв’язати такі питання: систематизувати існуючі способи описування держав; вести опис лише у словесній формі, без цифр, та поза динамікою. Англійська школа політичних арифметиків ставила за мету вивчення суспільних явищ за допомогою числових характеристик. Як показала історія останнє слово у статистиці залишилося саме за школою політичних арифметиків.

В сучасному розумінні термін «статистика» має кілька значень:

1.дані, які хар-ють масові явища та процеси.

2.діяльність статистичних установ по збиранню та обробці даних.

3.наука, яка має свій предмет і методи.

Ведення статистики в Україні регулюється ЗУ «Про державну статистику», який визначає основні завдання статистики, а також коло, структуру і повноваження відповідних органів.

2. Предмет, методи та основні завдання статистики як науки.

В сучасному розумінні термін «статистика» має кілька значень:

1.дані, які хар-ють масові явища та процеси.

2.діяльність статистичних установ по збиранню та обробці даних.

3.наука, яка має свій предмет і методи.

Предметом статистики, як науки є вивчення кількісних співвідношень в масових явищах та процесах.

Основні методи статистики:

-масового спостереження;

-зведення та групування;

-визначення узагальнюючих статистичних показників.

Основні завдання статистики:

-реалізація державної політики в галузі статистики;

-збирання, обробка та всебічний аналіз статистичної інформації про явища та процеси, що відбуваються в економіці та соц. житті України;

-забезпечення достовірності, цілісності статистичної інформації

-забезпечення доступності, гласності та відкритості зведених статистичних даних в межах чинного законодавства.

3. Абсолютні та відносні, дискретні та неперервні величини у статистиці.

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов’язані з фізичною та соціально-економічною суттю явищ, оскільки характеризують їх розміри. Мова йде про розміри сукупності в цілому чи окремих її частин та відповідні їм обсяги значень ознаки. Наприклад, під час дослідження виробничої діяльності підприємств це може бути випуск продукції підприємства чи окремих його цехів, випуск продукції за видом (трактори, тролейбуси, автомобілі, пральні машини, телевізори, парасольки, одяг тощо), обсяги виробництва за станом готовності продукції та ін.

Абсолютні величини класифікуються залежно від обраного критерію. За способами вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності. Наприклад, обсяг продукції, виробленої окремим робітником за певний період (годину, день, місяць). Вони отримуються безпосередньо під час статистичного спостереження.

Сумарні абсолютні величини характеризують розміри всієї сукупності або її окремих груп і отримуються в результаті підсумовування індивідуальних абсолютних величин. Наприклад, обсяг продукції, виробленої бригадою або цехом за певний період часу.

Відносні величини відображають кількісні співвідношення соціально-економічних явищ, виражених різнойменними чи однойменними показниками. Будь-яка відносна величина являє собою дріб, чисельником якого є порівняна величина (величина, яку порівнюють), а знаменником – база порівняння, основа відносної величини або базисна величина (величина, з якою порівнюють).

Відносні величини мають велике значення під час проведення соціально-економічного аналізу. Абсолютна величина, взята сама по собі, не завжди дає правильну оцінку явища. У багатьох випадках величина проявляє свою суть тільки у порівнянні з іншою абсолютною величиною.

Відносна величина показує, в скільки разів порівняна величина більша за базисну або яку частку від неї вона становить. Різноманітність співвідношень та пропорцій реального життя для свого відображення потребує різних за змістом і статистичною природою відносних величин.

За аналітичною функцією виділяють відносні величини інтенсивності, структури, порівняння, координації, динаміки, виконання плану та планового завдання.

• кількісні – ознаки, що мають безпосереднє кількісне вираження. Наприклад, вік, стаж роботи, обсяг виробництва, чисельність працюючих тощо. В свою чергу кількісні ознаки поділяються на два види: дискретні та неперервні. Дискретними називають величини, що набувають лише окремих, ізольованих значень. У статистиці до них відносяться ті величини, що набувають цілих значень, наприклад, кількість акціонерних банків у регіоні, кількість підприємств, кількість акціонерів, кількість дітей у сім’ї тощо. Неперервними називають величини, які набувають будь-яких значень у певних межах. У статистиці до них відносяться ті, що набувають не лише цілих, а й дрібних значень, наприклад, вартість продукції, ціна товару, стаж роботи, вік людини тощо