8. Дефініції понять, що позначаються юридичними термінами

Одним із способів забезпечення ясності нормативного припису та зрозумілості наміру законодавця є застосування законодавчих дефініцій в текстах відповідних нормативно-правових актів.

Зауважимо, що значення нормативних дефініцій у забезпеченні правової визначеності підкреслюється не тільки на рівні правових систем окремих держав, а й на рівні таких утворень, як Європейський Союз.

Проекти актів законодавства мають викладатись ясно, просто та чітко. При цьому проекти актів мають викладатись у термінах та синтаксичних структурах з урахуванням багатомовної природи законодавства ЄС; поняття чи термінологія, специфічна для будь-якої національної правової системи мають застосовуватись обережно. Термінологія, що використовується в певному акті, має бути стійкою, єдиною як в межах такого акта, так і в усьому масиві вже чинних актів, особливо тих, що стосуються однієї сфери регулювання. Ідентичні поняття мають бути виражені однаковими термінами, наскільки це можливо, без відхилення від їх значення у звичайній, юридичній чи технічній мові.

Разом з тим, використовуючи нормативні дефініції, необхідно робити це обґрунтовано і тільки тоді, коли є потреба у абсолютно точній нормативній фіксації значення визначення, що застосовується. Надмірна кількість визначень робить правову норму негнучкою і може навіть чинити негативний вплив. Іноді, за наявності надмірної кількості визначень і недбалого їх формулювання, значення дефініції може стати парадоксальним: чим більше поняття визначаються, тим менш ясними вони є.

Принцип правової визначеності визнається одним із основних принципів правової системи як такої. Враховуючи те, що будь-який правовий припис виражається за допомогою мовних засобів, зокрема, за допомогою термінів як основних мовних одиниць, ці терміни мають бути зрозумілими для всіх осіб, яким адресований припис. Одним із способів забезпечення такої зрозумілості є застосування в текстах нормативно-правових актів правових дефініцій.

9. Співвідношення термінів та понять.

Поняття — форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та істотних ознаках. Воно не може існувати інакше, як не в слові, саме воно виражає і закріплює поняття. Наприклад, поняття «Гіпотеза»: 1) як частина норми 2) форма мислення.

Ознаками вважають усе те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. Істотними називають таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні, щоб відрізнити даний предмет (чи множину предметів) від будь-якого іншого.

Щоб уникнути розбіжності в тлумаченні значень уживаних слів, кожна наука виробляє свою термінологію.

Термін – це слово або словосполучення, яке має спеціальне значення, що виражає й формує професійне поняття й уживається в процесі пізнання й засвоєння наукових об’єктів і відношень між ними.

Науковий термін позначає певний предмет (чи клас предметів) і виражає поняття про нього. Сукупність термінів, які вживаються в тій чи іншій науці, становить її термінологію. Тобто термін, виконує 2 функції: 1) номінативну – служить назвою поняття 2) відображає зміст поняття.

Оскільки поняття поза словом не існує, може скластися думка, ніби вони перебувають у винятково Жорсткому взаємозв'язку, навіть у відношенні тотожності.

Отже, дослідники акцентують увагу на основній функції терміна –здатності виражати наукове поняття, вказуючи також і на властивості терміна, які є оптимальними для його функціонування в терміносистемі, чим і відрізняється від загальновживаної лексики.

Будь-який термін уводиться в науковий текст згідно з суворими “правилами гри”, про які навіть не всі вчителі й викладачі ВНЗ мають достатні уявлення. Ці правила відповідають логіці й методології науки й включають такі основні положення, як:

• системність;

• тенденція до однозначності в межах термінологічного поля

• точність;

• відсутність експресії;

• стилістична нейтральність;

• науковий термін не повинен уживатися поза контекстом.