30.Мовні засоби наукового стилю

Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності.

Метою є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція.

Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.

Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.

У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела.

Також, характерним є - сполучниковий зв'язок; складні конструкції; двоскладні речення з простим дієслівним присудком та складні речення з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком.

31.Мовні засоби у юридичному тексті: лексичні морфологічні засоби та норми

Юридичний текст – це форма реалізації офіційно-ділового стилю, тому характеризується відсутністю рис особистісності.

Основна функціональна спрямованість юридичного документа, а саме тексту, – досягти домовленості між двома і більше сторонами.

Основними позамовними рисами юридичного тексту є:

безпосередній зв’язок між комунікацією і життєдіяльністю людини, відсутність естетичної функції, наявна експліцитність змісту (відсутність підтексту), установка на однозначність сприйняття і відображення реальної дійсності.

Що стосується лексичних одиниць, то лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.

Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує юридичний текст, він може містити суспільно-політичну, юридичну, наукову лексику тощо. Однак юристи надають перевагу певному шару лексики. Це помітно, коли будь-який юридичний текст або уривок тексту має архаїчні слова і фрази, котрими користуються виключно юристи. Юридичний термін має відповідати правилам та нормам певної мови, бути систематичним, мати конкретне визначення, бути точним та лаконічним, нейтральним, благозвучним або іноді виразним.

До юридичної лексики належать кліше та професіоналізми («підсніжники - труби» - це з лекції ), що можна вважати характерною особливістю юридичного тексту, причому найбільш характерні словосполучення ті, у яких комбінуються синоніми або близькі за значенням слова. У юридичних документах часто використовуються слова іншомовного походження, особливо французькі та латинські слова-запозичення. В юридичному тексті широко використовуються скорочення та абревіатури. Юридичні тексти виступають не тільки у письмовій формі, а й в усній. Усний різновид професійного мовлення, який обслуговує юридичну сферу спілкування з використанням набору лексичних засобів і граматичних структур, об’єднує розмовне мовлення людей однієї професії – юристів. Такі позамовні риси, як термінологічність, неемоційність, неособистісність, є найхарактернішими для юридичних текстів. Лексика здебільшого нейтральна і

характеризується наявністю специфічної термінології і фразеології, часто використовуються слова із часовим (архаїзми) та функціональним забарвленням. За структурою використовуються скорочення, складні слова й абревіатура.