27.Мовні засоби юридичної аргументації

Юриспруденція належить до аргументативно-активних сфер.

Право, насамперед Комерційне та Договірне право, передбачає наявність конфліктної ситуації, конфліктуючих аргументів і механізми їх запобігання чи усунення.

Аргументація у ЮД, на відміну від аргументації у формальній логіці, не обмежується встановленням істини, вона має на меті стимулювання конкретних практичних дій, тобто здійснення мовленнєвого впливу на адресата таким чином, щоб він добровільно виконав спрогнозовані адресантом дії.

Особливість аргументації ЮД полягає в його жанровій специфіці, його належності чи співвіднесеності з офіційно-діловим стилем, якому притаманні такі стилістичні характеристики: точність, логічність, однозначність, послідовність і чіткість викладу, загальність і всеосяжність.

Способом реалізації аргументації в комунікації є аргументативний дискурс, який містить мовні одиниці та мовленнєві конструкції, невербальні компоненти та фактори екстралінгвістичного характеру, що використовуються та враховуються аргументатором з метою максимального переконувального впливу на реципієнта. Смислова організація дискурсу так само як і аспекти когнітивної інфраструктури дискурсу, впливає на його аргументативне звучання і спонукальну дієвість.

28.Види юридичної аргументації (логічна, емоційна, діалектична, продуктивна)

Аргументація за формою може бути:

• дедуктивною;

• недедуктивною (правдоподібною).

Дедуктивна аргументація — це аргументація, яка будується за схемами дедуктивних міркувань.

Дедуктивна аргументація, як правило, будується на підставі аргументів, які були прийняті раніше. Якщо вам вдалося дедуктивно обгрунтувати тезу, то вона набуває такого ж статусу достовірності, як і аргументи, з яких вона виводиться.

Дедуктивна аргументація є універсальною. її можна застосовувати під час обговорення різноманітних проблем у будь-якій аудиторії.

Хоча дедуктивна аргументація є досить сильним способом переконання, однак застосовувати її слід цілеспрямовано. Спроба побідувати таку аргументацію в тій області або для такої аудиторії, де вона не є придатною, може привести лише до ілюзії переконання. Супротивник легко розкритикує подібне обгрунтування.

Недедуктивна (правдоподібна) аргументація — це аргументація, яка будується за схемами недедуктивних (правдоподібних) міркувань.

Характерною рисою правдоподібної аргументації є те, що теза тут завжди має ймовірний характер і потребує подальшої перевірки. Істинність аргументів в такій аргументації ще не гарантує істинності тези, при детальнішому аналізі вона може виявитися хибною.

Емоційна аргументація - побудована на зверненні до емоцій і основних мотивів. Емоційні аргументи волають до почуттів і відчуттів. Емоційно написаний текст викликає живу реакцію читачів.

Діалектична аргументація - аргументи спрямовані на часткову зміну думки споживача на користь товару.

29.Особливості судової комунікації

Комунікація – цілеспрямований процес обміну інформацією у процесі спілкування.

Юридична комунікація як цілеспрямований процес обміну інформацією, який може призводити до юридичних наслідків.

Юридична комунікація може бути:

за складом: дво- або багатосторонньої.

за засобами: вербальною, невербальною, комбінованою

за формою: усна (безпосередня чи опосередкована технічними засобами) і письмова (листи)

за сутністю: бесіда, консультація, судові дебати, публічний виступ, полеміка, репліка

Така комунікація складається з декількох етапів:

1. Підготовка до спілкування

2. Початок спілкування

3. Обговорення питання

5. Вихід з контакту

4. Прийняття рішення

Щодо конкретної судової комунікації, то кожен протокол засідання має типову чотирьохрівневу структуру.

1. Ідентифікація справи. Протоколи судових засідань разом з вироками суду є джерелом цитувань і посилань у різних юридичних комунікативних ситуаціях, вони повинні починатися із зазначення найменування конкретної судової справи за таким шаблоном. Спочатку вказано конфліктуючі сторони, далі зазначається назва суду, місце та рік засідання.

2. Мовне представлення фактів справи. Запис ходу засідання розглядається як засіб розвитку техніки правового обґрунтування й аргументації.

3. Обговорення справи - найскладніша і найважливіша частина судового розгляду, складається з кількох рівнів залежно від типу справи та її тривалості:

а) представлення ходу справи або юридична кваліфікація злочину;

б) презентація аргументів або аналіз доказів;

в) встановлення підстави рішення.

Обговорення справи починається із зазначення імені судді, який проводить судове засідання, і може містити:

1) історію (хід) справи у різних судах;

2) рішення, що виносилися попередніми суддями (це насамперед стосується апеляційних судових справ);

3) аргументи суддів;

4) свідчення і докази, які використовувалися для прийняття рішення.

Судові тексти містять перелік рішень прийнятих у подібних справах, якими суддя послуговується при винесенні вироку. Загалом у цій частині СТ, як правило, функціонують дві форми презентації висловлювань:

1) дотримання послідовності при наведенні деталей справи (опис, розповідь);

2) наведення аргументів (заперечення, доказ).

Для цієї частини СТ типовим є широке вживання мовних кліше, плідно використовують цитати з Комерційного та Договірного кодексів.

4. Виголошення вироку суду. Судова справа не може бути завершеною без прийняття й оголошення рішення суду. Це стисле формулювання, стандартизоване за характером і мовною репрезентацією.