42. Поняття пожежна безпека. Горіння і не горіння
Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний створити осередок пожежі.
Пожежа – це процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі і просторі і є небезпечним для людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища.
Процес горіння, як правило, спричиняють речовини, що мають підвищену вогненебезпечність.
Тривалість пожежі залежить від характеру горючої речовини і величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.
Початок пожежі можна уявити собі так: якщо в холодну горючу речовину ввести тепловий імпульс, вона розігрівається і внаслідок окислення киснем починає виділяти тепло, яке розігріває сусідні шари, в яких також починається хімічна реакція. Швидкість пошарового розігрівання створює ланцюгову реакцію і визначає інтенсивність пожежі, що є її найважливішою характеристикою.
Зону, у якій підігрівається горюча речовина й протікає хімічна реакція називають фронтом пожежі. Процес пошарового (ланцюгового) розігрівання, окислення й згорання триває доти, поки не вигорить весь об’єм горючої речовини.
Простір у якому розвивається пожежа, умовно поділяють на три зони:
І – Зона теплової дії – це простір, де проходить процес теплообміну між поверхнею полум’я та горючою речовиною;
ІІ – Зона горіння – це частина простору, де відбувається процес термічного розкладання або випаровування горючої речовини;
ІІІ – Зона задимлення – це частина простору, що межує з зоною горіння, заповненого димовими газами, що становлять загрозу для життя і здоров‘я людей.
Найбільш загальною властивістю пожежі є здатність вогнища пересуватися шляхом передавання теплоти від зони горіння в суміжні зони.
Пожежі можуть виникати за таких обставин:
в початковий період експлуатації (недоліки в проектах, неякісний монтаж, притирання елементів обладнання);
в основний період експлуатації (несправність контрольно-вимірювальних приладів, порушення безпеки, незадовільний нагляд та ін..);
в період так званого «старіння» елементів технологічного обладнання (корозія, відсутність ремонтів та ін..).
Пожежну небезпеку речовин і матеріалів визначає сукупність їхніх характеристик під час горіння; шлях поширення вогню та види негативних наслідків.
Пожежна безпека об’єктів – це такий стан, коли пожежа унеможливлюється, а при її виникненні забезпечується захист людей та матеріальних цінностей.
Пожежна безпека об’єктів забезпечується шляхом створення системи пожежної профілактики та активного пожежного захисту.
Пожежна профілактика – це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання можливого виникнення пожежі та зменшення її негативних наслідків.
Активний пожежний захист – це система організаційних і технічних засобів для боротьби з пожежами й запобігання негативної дії на організм людини та обмеження матеріальних збитків.
Для запобігання пожежам розробляють:
організаційні заходи – правильний добір режиму технологічного процесу, нагляд і контроль, навчання і т. ін..
технічні заходи – відповідний монтаж електрообладнання, режим, що виключає іскроутворення або контакт горючих матеріалів з нагрітими поверхнями і т. ін..
режимні заходи – заборона куріння, запалювання вогню, контроль за зберіганням мастильних матеріалів, промаслених ганчірок і т. ін..
тактико-профілактичні заходи – швидка дія пожежних команд, забезпечення засобами пожежогасіння і т. ін.
Причини пожеж дуже різноманітні , а процеси горіння дуже складні і не зовсім ще вивчені, тому описаними вище заходами не завжди вдається забезпечити повну пожежну безпеку, потрібні пошуки нових та ефективних науково-технічних рішень.
Горіння. Подібно до фосфору, сірки, вуглецю й заліза з киснем сполучається більшість металів і неметалів. При цьому завжди виділяється теплота, а реакції часто супроводжуються горінням. Горіння — це хімічна реакція, під час якої відбувається окиснення речовин із виділенням теплоти і світла.
Умови виникнення й припинення горіння. Щоб запалити речовину в повітрі, треба спочатку її нагріти до певної температури — температури займання. У різних речовин вона різна. Деревина займається за температури майже 270 °С, вугілля — близько 350 °С, а білий фосфор — близько 40 °С. Якщо кисень має доступ до речовини, що загорілася, вона продовжує горіти, оскільки теплота, що виділяється, підтримує температуру речовини, вищу від температури її займання. Відповідно, для припинення горіння треба або охолодити речовину до температури, нижчої від температури займання, або припинити доступ до неї кисню. Обидва ці способи використовуються під час гасіння пожежі водою. Коли вода випаровується, вона відбирає теплоту від використовують вогнегасники. Під час їх роботи виділяється вуглекислий газ СО2, який змішується зі спеціальною рідиною, утворюючи піну. Насичена вуглекислим газом піна перешкоджає доступу кисню з повітря, і горіння припиняється. У лабораторії або в домашніх умовах для припинення горіння, якщо полум'я невелике, достатньо засипати предмет, що горить, піском або накрити його ковдрою. Важливо пам'ятати, що легше запобігти пожежі, ніж її погасити. Тому під час роботи з вогнем і вогненебезпечними речовинами та матеріалами треба дотримуватися правил пожежної безпеки, бути особливо обережним.
43.Основні причини винекнення пожеж. Класи пожеж
Пожежа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пожежа
Пожежа — позарегламентний процес знищування або пошкоджування вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля. (згідно з ДСТУ 2272 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять.)
Пожежою є некероване горіння поза межами спеціально відведеного вогнища, яке може призвести до загибелі і (або) ураження людей (тварин, рослин), значних матеріальних збитків, суттєвого погіршення стану навколишнього природного середовища.
Зміст [сховати]
|
[ред.]Чинники пожеж
Блискавка
Іскріння
[ред.]Види пожеж
Лісова пожежа;
пожежа нафтопродуктів;
побутова пожежа;
підземна пожежа;
рудникові пожежі.
[ред.]Галерея
Пожежа в будинку
Лісова пожежа. Знімок з космосу
Лісова пожежа
Дим від лісових пожеж,площа Синтагма, Афіни,Греція
Пожежа у Будинку Васнєва (Луганськ), 2011рік
[ред.]Класи пожежі
A - горіння твердих речовин;А1 - яке супроводжується тлінням;А2 - яке не супроводжується тлінням; B - горіння рідких речовин;В1які розчинні у воді;В2 - нерозчинні у воді; C - горіння газоподібних речовин (побутовий газ, водень, пропан); D - горіння металів; E - горіння електрообладнання.
[ред.]Захист від пожеж
Обвалування (на відкритих об'єктах)
Вогнезахисні екрани; застосування неспалимих або важкоспалимих конструкцій з регламентованою межею вогнестійкості.
[ред.]Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів
Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватись гасінню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.
Негорючі (неспалимі) - речовини та матеріали, нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури. Це матеріали мінерального походження та виготовлені на їх основі матеріали - червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також більшість металів. При цьому негорючі речовини можуть бути пожежонебезпечними, наприклад, речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою.
Важкогорючі (важко спалимі) - речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але нездатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення (матеріали, що містять спалимі та неспалимі компоненти, наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами, фіброліт і т. ін.);
Горючі (спалимі) - речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення. У свою чергу, у групі горючих речовин та матеріалів виділяють легкозаймисті речовини та матеріали - це речовини та матеріали, що здатні займатися від короткочасної (до ЗО с) дії джерела запалювання низької енергії.
[ред.]Локалізація пожеж
Локалізація - це стадія пожежогасіння, на якій обмежено розповсюдження полум'я та створено умови для її повної ліквідації (створено достатній запас паливно-мастильних матеріалів, вогнегасних речовин, людських ресурсів тощо).Локалізація й гасіння пожеж проводяться з метою збереження матеріальних цінностей держави й окремих громадян та організацій протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони навколишнього середовища із залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що проживає поблизу осередку надзвичайної ситуації.
Для локалізації пожежі створюються протипожежні смуги одночасно на кількох ділянках шириною 6—8 м. При наявності часу протипожежні смуги поширюються до 20—40 м перед фронтом і до 8—10 м на флангах і в тилу пожежі. Для гасіння пожежі можуть бути застосованівибухові речовини.
44. Види горіння. Зони й класи пожеж
Залежно від агрегатного стану пального та окисника розрізняють три види горіння:
ГОМОГЕННЕ ГОРІННЯ газів і пароподібних горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;
ГЕТЕРОГЕННЕ ГОРІННЯ твердих горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;
ГОРІННЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН ТА ПОРОХІВ.
Горіння рідких горючих речовин в рідких окисниках є різновидом гетерогенного горіння.
За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на:
ДЕФЛАГРАЦІЙНЕ – швидкість полум’я в межах декількох м·с-1;
ВИБУХОВЕ – швидкість полум’я до сотень м·с-1;
ДЕТОНАЦІЙНЕ – поширюється із надзвуковими швидкостями порядку тисяч м·с-1.
Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне.
ЛАМІНАРНЕ горіння характеризується пошаровим поширенням фронту полум’я по свіжій горючій суміші, ТУРБУЛЕНТНЕ – змішуванням шарів потоку.
Як нам уже відомо, в процесі горіння утворюються продукти горіння. Крім диму, до них належать:
САЖА – тонкодисперсний аморфний вуглецевий залишок, що утворюється під час неповного згоряння;
ЗОЛА – неорганічні залишки після повного згоряння;
ШЛАК (ЖУЖІЛЬ) – твердий агломерат залишків часткового або повного плавлення матеріалу як результат його повного або неповного згоряння.
Залежно від видів горіння визначаються й типи пожеж (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Типи та умови пожежі
Найменування |
Температура, що спостерігається, °С |
Тління Окиснюючий безполуменевий терморозклад Безполуменевий піроліз Полуменеве горіння, що розвивається Полуменеве горіння, що повністю розвинулось при низькій швидкості газообміну Розвинене полуменеве горіння при високій швидкості газообміну |
100 і більше до 500 1000 400–600
600–1000 600–1000 |
Етапи розвитку пожежі розглянемо на прикладах пожежі у звичайному приміщенні:
I етап пожежі – перетворення загоряння в пожежу, тривалість – 1–3 хв.
II етап пожежі – зростання зони горіння – 5–6 хв.
етап пожежі – бурхливий процес горіння, температура всередині приміщення досягає 250–300 °С, починається об’ємний розвиток пожежі, коли полум’я заповнює весь об’єм приміщення і поширення полум’я проходить вже не по поверхні, а дистанційно – через розриви. Руйнування засклення. Тривалість – 6–9 хв.
етап – як результат руйнування засклення, приплив свіжого повітря різко сприяє розвитку пожежі. Температура всередині приміщення підвищується з 500–600 °С до 800–900 °С. Швидкість вигоряння максимальна. Тривалість – 9–12 хв.
45. Категорii примiщень за вибl,хопожежною та по)t(е,кною небезпекою згiдно з ДБНВ.03.002-2007,
46.
6.5.5 Способи і засоби пожежогасіння Вогнегасні речовини
Пожежа припиняється тоді, коли припиняється дія будь-якого компоненту, що приймає участь у процесі горіння.
Процес горіння можна припинити шляхом:
зниження кількості горючої речовини;
зменшення кількості окислювача;
збільшення процесу активації енергії в полум'ї.
До основних способів припинення процесу горіння можна віднести слідуючі методи:
припинення надходження окислювача (кисню) до осередку горіння;
розбавлення повітря негорючими, інертними газами;
зниження температури горючої речовини до рівня, нижчого за температуру спалахування;
ізоляції вогнища пожежі від доступу повітря;
зменшення концентрації горючих речовин шляхом розбавлення їх негорючими матеріалами;
інтенсивного гальмування швидкості хімічної реакції (інгібування);
механічного зриву полум'я сильним струменем води, порошку, газу.
На цих методах і способах базується припинення процесу горіння за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів пожежогасіння.
Добір тих чи інших способів і методів гасіння пожеж, а також добір вогнегасних речовин та їх носіїв визначають у кожному конкретному випадку залежно від масштабу загоряння, особливостей горючих речовин і матеріалів, а також стадії розвитку пожежі.
До засобів гасіння пожежі належать:
вода й водяна пара;
хімічна й повітряно-хімічна піна;
інертні і негорючі гази;
галоїдні вуглекислотні сполуки;
сухі порошки;
пісок, щільна тканина — повсть та азбест.
Універсальних вогнегасних засобів не існує. Тому для припинення процесу горіння однієї і тієї ж речовини у ряді випадків використовують різні вогнегасні засоби. При доборі засобів пожежогасіння треба виходити з можливості отримання найкращого вогнегасного ефекту при мінімальних затратах.