- •1.“Права, за якими судиться малоросійський народ”
- •3. “Слово про закон і благодать” Іларіона та “Поучення” Володимира Мономаха як інтегральні твори політичного характеру
- •4.Б.Кістяківський про значення правових норм для суспільного життя і утвердження правосвідомості
- •5.В.Винниченко “Відродження нації”
- •6.В.Винниченко “Заповіт борцям за визволення”.
- •7.В.Липинський “Листи до братів-хліборобів”.
- •8.Визначення майбутнього державного устрою України у творах м.Костомарова.
- •9.Владні відносини і суспільно-політична думка Київської Русі.
- •13.Гуманістичні погляди українських середньовічних мислителів.
- •14.Д.Донцов “Націоналізм
- •15. Еволюція поглядів м.Грушевського від ідеї перетворення Росії у вільний союз вільних народів до осмислення проблеми національного самовизначення українського народу.
- •17.Загальні положення Конституції п.Орлика.
- •18. Загально-демократичний етап в історії української політичної думки (хіv-кін.Хvііі ст.).
- •20.І.Дзюба “Інтернаціоналізм чи русифікація”
- •21.І.Лисяк-Рудницький як історик і політолог.
- •22.Ідеї волі і демократії у політичному житті українського козацтва
- •23.Ідея “демократичної, соціальної, правової держави” та перспективи її втілення в суспільну практику.
- •24. Ідея слов’янського єднання в історико-політологічній концепції м.Костомарова.
- •26. Конституційний лад, права і свободи людини і громадянина за Конституцією України
- •27.Конституційний проект “Устрій Галицької держави”
- •28.Конституційний проект м.Драгоманова “Вольный Союз-Вільна Спілка”
- •29.Конституційний проект м.Міхновського і його порівняння з конституційним проектом м.Драгоманова.
- •31.Конституційний процес часів незалежної України
- •32.Конституція Пилипа Орлика
- •33.Конституція унр
- •35.Концепція правової держави б.Кістяківського
- •36.Концепція української історії м.Грушевського
- •38М.Грушевський “Хто такі українці і чого вони хочуть?”.
- •39.М.Драгоманов – основоположник політичної науки в Україні
- •40.М.Драгоманов як політичний мислитель та його концепція вітчизняного лібералізму.
- •42. «Дві руські народності»
- •43.Народницький напрям в історії української політичної думки та його представники.
- •44.Націократична модель української держави м.Сціборського.
- •46. Національно-самостійницька концепція м.Міхновського.
- •47. Націотворча державницька концепція в.Липинського.
- •49. Осмислення і спроби втілення національно-державницької ідеї в революційну добу української історії (1917-1920 рр.).
- •53. Політична діяльність і політична свідомість перших київських князів.
- •54.Політичний трактат с.Оріховського “Напучення королеві польському Сигизмунду Августу”.
- •55. Політичні ідеї та концепції в.Винниченка.
- •57. Політичні концепції у Києво-Могилянській Академії.
- •58. Політичні погляди Богдана Кістяківського
- •59. Політичні погляди м.Хвильового
- •63.Правозахисний рух в Україні: основні постаті і підходи.
- •65. Причини виникнення і характерні особливості розвитку течії націонал-комунізму на українському грунті. §1. Микола Міхновський — романтик української ідеї
- •66.Проблема місця України між Сходом і Заходом в політичній думці післявоєнної української еміграції.
- •69.С.Мазлах, в.Шахрай “До хвилі. Що діється в Україні і з Україною?”.
- •70.Соціально-політична програма колектократії як складова “теорії конвергенції”.
- •71.Суспільно-політичні ідеї і.Вишенського.
- •75. Суспільно-політичні погляди українських дисидентів-шістдесятників.
- •78. Теорія національного самовизначення українського народу в політичній спадщині м.Грушевського.
- •81. Український націонал-комунізм: теоретичні пошуки поєднання нац
- •84. Утвердження політичної науки як навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах України.
- •88. Формування і утвердження українського лібералізму. “Історія Русів”.
- •90. Чотири Універсали Української Центральної Ради. Конституція унр та її політико-правові ідеї.
69.С.Мазлах, в.Шахрай “До хвилі. Що діється в Україні і з Україною?”.
1919 року в Саратові вийшла книга «До хвилі. Що діється в Україні і з Україною», написана наркомом військових справ у першому радянському уряді України В. Шахраєм і головою Полтавського комітету РСДРП (б) С. Мазлахом. Автори «До хвилі» були неординарними комуністами. Василь Шахрай, намагався поєднувати постулати більшовизму і українського національного руху. Сергій Мазлах (Робсман) був членом РСДРП ще з 1899 р.,Вони обидва підтримали Перший і Третій Універсали Центральної Ради. Власне, концепція «До хвилі» виходила за межі більшовизму й принципово наголошувала: «Раніше чи пізніше… Україна буде самостійною і незалежною, не на словах тільки, а і на ділі». Проте унікальним є вже те, що книга, яка пропонувала українським робітникам і селянам утворити власну Українську комуністичну партію (більшовиків), була надрукована у Радянській Росії. Погляд авторів на особу Леніна також досить своєрідний – вони вважають, що лідер більшовиків може прикласти до себе відомий вислів: «держава – це я», але підкреслюють: «Ми вважаємо вас за чесного політичного діяча, який… не стане робити поганого діла»35. Наприкінці книжки автори розповідають “анекдоту” про священика, який прийшов до церкви у нових штанях, забувши у старих написану проповідь, та зазначають, звертаючись до Леніна: «Ми боїмося, що ви самі… трохи забули, що написано у ваших старих штанях»36, маючи на увазі дисонанс більшовицьких гасел та реальної політики радянської влади. Головне запитання Мазлаха і Шахрая полягало у наступному: «Чи можна лишатися членом РКП і відстоювати самостійність України?» Відповіддю на це запитання стало виключення обох з лав КП(б)У і конфіскація книги. У найвідомішій книзі "До хвилі. Що діється в Україні і з Україною" (Саратов, 1919 p., у співавторстві з С. Мазлахом) відстоював самостійність і соборність України, критикував національну політику В. Леніна.
70.Соціально-політична програма колектократії як складова “теорії конвергенції”.
Політична теорія В. Винниченка ґрунтувалася на його соціально-політичній програмі так званої “колектократії” – системи всебічної (духовної, правової, фізичної й матеріальної, внутрішньої) гармонії між людьми планети. Протилежні політичні системи, на його думку, не повинні ворогувати, а мусять порозумітися політично і зблизити я економічно шляхом докорінної реорганізації господарства. він обґрунтував соціально-політичну програму "колектократії", - влади колективу, колективних форм організації, господарства тощо. Це, на думку В. Винниченка, стало б шляхом до міждержавного порозуміння та згладжування міждержавних протиріч. В. Винниченко звертався до Організації Об'єднаних націй та громадської думки світу з пропозицією надати до рук народу справу війни й миру, а урядам активно шукати шляхи порозуміння між собою та мирного співіснування. Шляхом запровадження «колектократії» під орудою ООН на думку В. Винниченка з'являться якісно нові держави, які в майбутньому могли б об'єднатися у світову федерацію вільних народів.