7. Східні слов’яни

Слов’яни виникли з автохтонного індоєвропейського населення Східної Європи.

Більшість учених додержується думки, що прабатьківщина слов’ян охоплювала

північні схили Карпат, долину Вісли та басейн Прип’яті. Звідси на початку VII ст.

вони стали розселятися в усіх напрямах

Протягом VII та VIII ст.. східні слов’яни продовжували розселятися. Згодом вони налічували близько 14 великих племінних союзів, що заселяли землі України, Білорусії та Росії. Найважливішими серед них були поляни, що жили в Центральній Укра-

їні на берегах Дніпра. До інших східнослов’янських племен України належали древ-

ляни — на північному заході, сіверці — на північному сході, уличі й тиверці — на

півдні. У західній частині країни жили волиняни та дуліби.

Торгівля у східних слов'ян розвивалася слабко. Проте у VIII столітті їй дали поштовх купці зі Сходу й зокрема араби-мусульмани, що стали проникати у східнослов'янські землі

Про політичну організацію східних слов’ян відомо небагато. Очевидно, вони не

мали верховних правителів чи якоїсь централізованої влади.

8. Утворення Києвської держави

Ки?ївська Русь — середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця 9-го до середини 13-го століття. Уявляла собою об'єднання східно-словHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/Східні_слов'яни"'HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/Східні_слов'яни"янських племен під владою династії Рюриковичей. В часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.

Короче, хрін його знає, як утворилась КР. Більшість дослідників є прихильниками норманської теорії (нормани, тобто варяги прийшли і стали княжити між розрізнених і слабо організованих в політичному плані племен). Толочко є прихильником теорії, згідно якої в 882 році було повстання проти княза Аскольда, а на його місле було запрошено Олега.

9. Олег, Ігор, Ольга, Святослав.

В 862 року жителі Новгороду запросили Рюрика до себе князем. Після його смерті в нього залишився малолітній син Ігор, а влада перейшла до його родича Олега— який став регентом. Приїхавши до Києва у 882 році, він обманом убив місцевих володарів Аскольда й Діра та заволодів престолом.

Олег значно зміцнив державу та провів кілька вдалих походів 907-го року до Візантії, за результатами якого остання виплатила величезну контрибуцію та дало право безмитної торгівлі. Коли Ігор виріс, обійняв княжий престол у 912 році та продовжив політику зміцнення Русі, приєднавши уличів та тіверців. Уклав угоду з Візантією 944 року (менш вигідну ніж Олег). Ігоря вбили древляни під час збору дані у 945 році. Ольга, вдова Ігоря, жорстоко помстилася за смерть чоловіка. Вона провела податкову реформу, яка впорядкувала збір данини та здійснила кілька важливих дипломатичних місій. За її правління побудовано багато замків й укріплень. Вона прийняла християнство.

Київське князівство Ольга передала (964) Святославу (син Ігоря), який був дуже войовничим та провів майже все життя у походах. Він підкорив в’ятичів і розгромив Хозарський каганат. Вів дуже успішні війни з болгарами, куди навіть хотів перенести столицю, та Візантєю. Але в 971р. Святослав потрапив в облогу у фортеці Доростол. Йому довелося повернути завойовані землі та повернутися до Києва. Дорогою його вбили печеніги біля дніпровських порогів.