Форма траєкторії і її практичне значення

Форма траєкторії (рис. 1.7) залежить від величини кута підвищення (кут між лінією підвищення і горизонтом зброї). Зі збільшенням кута підвищення висота траєкторії і горизонтальна дальність кулі (гранати) збільшується, але це відбувається до певної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватись, а горизонтальна дальність починає зменшуватись. Кут підвищення, за якого повна горизонтальна дальність польоту кулі (гранати) стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності.

Величина найбільшої дальності для куль різних видів зброї становить близько 35 .

Траєкторії, які отримують при кутах підвищення, менших від кута найбільшої дальності, називаються настильними.

Траєкторії, які отримують при кутах підвищення, більших від кута найбільшої дальності, називаються навісними.

У разі стрільби з однієї і тієї ж зброї (за однакових початкових швидкостей) можна отримати дві траєкторії з однаковою горизонтальною дальністю: настильною і навісною.

Рис. 1.7. Форма траєкторії

Траєкторії, які мають однакову горизонтальну дальність за різних кутів підвищення, називаються сполученими.

Під час стрільби з вогнепальної зброї і гранатометів використовують тільки настильні траєкторії. Чим пологіша траєкторія, тим на більшому просторі місцевості ціль може бути уражена з одним встановленням прицілу (тим менший вплив на результати стрільби мають помилки в межах встановлення прицілу); у цьому полягає практичне значення настильної траєкторії.

Настильність траєкторії характеризується найбільшим її перевищенням над лінією прицілювання. За великої дальності, траєкторія тим більше настильна, чим менше вона піднімається над лінією прицілювання. Крім того, про настильність траєкторії можна судити за величиною кута падіння: траєкторія тим більш настильна, чим менший кут падіння.

1.2.2. Прямий постріл

Отже, зрозуміло, якщо ціль знаходитиметься на лінії продовження осі каналу ствола, то куля в неї не попаде, а впаде нижче. Це станеться тому, що через своє тяжіння куля за час польоту до цілі опуститься від наданого їй початкового напрямку.

Для того щоб уразити ціль, необхідно вісь каналу ствола зброї направити вище від точки, у яку ми хочемо поцілити. Надання осі каналу ствола потрібного положення в горизонтальній і вертикальній площинах називається наведенням або прицілюванням. Точка, на яку наводиться зброя, називається точкою прицілювання. Залежно від висоти цілі і дальності стрільби її вибирають у середині нижнього обрізу цілі, у центрі її або поза її межами. Лінія, яка йде від ока стрільця через середину прорізу прицілу на рівні з її краями і вершину мушки в точку прицілювання, є лінією прицілювання.

Постріл, за якого траєкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілювання вище від цілі по всій своїй довжині, називається прямим пострілом (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Прямий постріл

Практичне його значення полягає в тому, що в напружені моменти бою стрільба може вестися без переставлення прицілу^, при цьому точка прицілювання по висоті буде вибиратися по нижньому обрізу цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі і настильності траєкторії. Чим вище ціль і більш настильна траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і, відповідно, відстань, на якій ціль може бути уражена з однією установкою прицілу. Це дає можливість прискорити ураження цілі, випередити супротивника у зворотному пострілі. Дальність прямого пострілу можна визначити з таблиці шляхом порівняння висоти цілі з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією прицілювання або з висотою траєкторії.

Дальність прямого пострілу, наприклад наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1