Ведення вогню, спостереження за його результатами й корегування

Під час ведення вогню стрілець повинен уважно спостерігати за його результатами й корегувати його.

Спостереження за результатами свого вогню ведеться за рикошетами, трасами куль і за поводженням супротивника.

Корегування вогню здійснюється зміною положення точки прицілювання по висоті й бічному напрямку або зміною установлення прицілу. Точки прицілювання виносяться на величину відхилення рикошетів або трас у бік, протилежний відхиленню їх від цілі.

Якщо відхилення куль від цілі за відстанню перевищує 100 м, то необхідно змінити установлення прицілу на одну поділку.

Для корегування вогню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними й трасуючими кулями у співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею, першим має бути патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на дієвість свого вогню^*, можуть бути:

• втрати супротивника;

• перехід його від перебіжок до переповзань;

• розчленовування й розгортання колони;

• ослаблення або припинення вогню супротивника;

• відхід його або вихід в укриття.

Стрільба по нерухомих цілях і цілях, які з'являються

Поодиноку ціль, яку чітко видно, обстрілювати короткими або довгими чергами залежно від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Чим небезпечніша або чим далі ціль, тим довшою має бути черга. Вогонь ведеться до того часу, поки ціль не буде знищена або не сховається.

Для ураження цілі, що з'являється, необхідно помітити місце її появи, швидко приготуватися до стрільби та відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження цілі. Ціль, яка з'являється, необхідно уражати чергами, які швидко здійснюються одна за одною.

Групову ціль, яка складається з окремих, чітко видимих фігур, обстрілювати чергами, послідовно переносячи вогонь з однієї фігури на другу.

Широку ціль, яка складається з нечітко видимих фігур або замасковану, і поодиноку замасковану ціль обстрілювати з розсіюванням куль по фронту цілі (маски) або з послідовним перенесенням точки прицілювання від одного флангу цілі (маски) до другого.

Стрільбу по живій силі супротивника, яка атакує на дальності від 200 м і ближче, вести довгими чергами з розсіюванням куль по фронту цілі.

Стрільба по рухомих цілях

Стріляючи по цілі, яка рухається під кутом до напрямку стрільби, точку прицілювання необхідно вибирати попереду цілі й на такій відстані від неї, щоб за час польоту кулі ціль пересунулася на цю відстань (упередження). Для визначення упередження при стрільбі з автомата користуються спеціальною табл. [9 с. 167].

Вогонь по цілі, яка рухається під кутом до напрямку стрільби, ведеться способом супроводження цілі або способом очікування цілі (вогневого нападу).

Стрільба по повітряних цілях

По літаку, який летить осторонь або над автоматником, вогонь ведеться загороджувальним або супровідним способом.

По літаку, який пікірує вбік стрільця, стрільбу вести безперервним вогнем із прицілом 4 або „П”, прицілюючись у головну частину цілі або наводячи автомат по стволу. Вогонь відкривати на відстані 700 – 900 м.

По повітряних цілях, які летять повільно, – вертольотах, транспортних літаках, а також по парашутистах, вогонь ведеться супровідним способом. Упередження визначається й відраховується у видимих розмірах цілі (у фігурах). Ведучи вогонь супровідним способом, автоматник утримує лінію прицілювання попереду літака (вертольота) на величину потрібного упередження й робить довгу чергу.

Вогонь по парашутистах ведеться довгими чергами.

Упередження під час стрільби по повітряних цілях і точка прицілювання при стрільбі по парашутистах визначається з табл. 3.2 і 3.3.