10. Промисловий переворот в Україні.Його особливості.

Промышленный переворот, происходивший в странах Западной Европы, оказал свое влияние на экономическое развитие Украины.Промышленный переворот положил начало эпохе индустриализации. Его первый этап проходил в 20-40-х гг. XIX в. Несмотря на господство крепостничества в аграрной сфере в первой трети XIX в. мануфактурное производство достигло значительных успехов. Начали использоваться механические рабочие машины, вырос интерес помещиков, купцов в увеличении объемов производства.Промышленный переворот в Украине начался в пищевой отрасли. Растущая потребность в машинах и механизмах обусловила появление машиностроительных заводов. Промышленное производство базировалось в основном на принудительном крепостном труде.Второй этап промышленного переворота происходил после ликвидации крепостного права. В 60-80-х годах XIX в. фабрики и заводы постепенно вытесняют мануфактурное производство. Ведущей отраслью была сахарная промышленность. Технические нововведения в тяжелой промышленности внедрялись медленнее, чем в пищевой и легкой.Начала развиваться металлургия на Донбассе .С 1860 по 1890 гг. в Украине было построено 10 тыс. км железной дороги. Они объединили крупнейшие города и промышленные районы Украины, способствовали развитию национального рынка, росту производительности труда.Колониальным аграрно-сырьевым придатком к промышленно-развитым центральным и западным провинциям Австро-Венгерской империи остались подвластные ей земли Восточной Галичины, Северной Буковины и Закарпатья. Тем не менее, в 70-80-х гг. XIX в. тут также происходит интенсивный процесс формирования фабрично-заводской промышленности.Закарпатье имело большие природные ресурсы, которые принадлежали иностранцам.Фабрично-заводская промышленность западноукраинских земель развивалась однобоко – расширялись воспроизводство и первичная обработка сырья, а не производство готовой продукции. Такое направление диктовало правительство Австро-Венгрии и иностранный капитал. Это негативно повлияло на промышленное развитие западноукраинских земель.

11. Розвиток господарства в західноукр. Земель в XVIII-XIX ст.

У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.У цей же час в країнах Західної Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч. й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішно розвивається землеробство, основою якого були дрібні та середні поміщицькі господарства. Панщинна система господарювання в Східній Галичині, Закарпатті та Буковині, що входили у склад Австрійської імперії, була так само, як і в Східній Україні, малоефективною, гальмувала розвиток господарства і вимагала ліквідації. Тривалий час панщина була вигідною панівним верствам Австрійської монархії - німцям, полякам, євреям, як і колоніальний статус західноукраїнських земель в цілому. Галичина була «хлібною коморою» для Австрії й Німеччини. Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Австрії та інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм видав закон про скасування панщини в країні, у т. ч. і в Закарпатті. 17 квітня 1848 р. австрійський уряд оголосив про скасування панщини в Галичині. Рішенням уряду від 1 липня 1848 року цей закон було поширено на Буковину.7 вересня 1848 року віденський парламент ліквідував примусову закупівлю селянами горілки та інших міцних напоїв, правом на виробництво і реалізацію яких (право пропінації) володіли поміщики.Селянин, як і поміщик, ставав власником землі. Як компенсацію за ліквідацію панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці. Вони звільнялися від опікунських обов'язків над селянами (від обов'язку допомагати на випадок стихійного лиха, епідемій тощо). Держава звільнила поміщиків від окремих податків. За панами залишилися сервітутні володіння (ліси, пасовища, луки і т.ін.). Таким чином, скасування панщини було проведене з повним нехтуванням інтересів селянської верстви. Крім грошового відшкодування за землю, селяни змушені були платити за користування сервітутами, що робило Їх залежними від панів у господарському відношенні. Незважаючи на перелічені недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формування індустріального суспільства. Колоніальним аграрно-сировинним придатком до промислове розвинутих центральних та західних провінцій Австро-Угорської імперії залишилися підвладні їй землі Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття. Тим не менше у 70-80-х роках XIX ст. тут також відбувався інтенсивний процес формування фабрично-заводської промисловості. Щоправда, охопив він, головним чином, нафтово-озокеритну, лісопильну та борошномельну галузі, на яких почали досить широко застосовувати парові двигуниУ Східній Галичині розвивалися традиційні галузі Промисловості: текстильна, шкіряна, соляна, тютюнова, паперова, скляна, керамічна. Найпоширенішою галуззю залишалося ґуральництво, цукроваріння.

У 60-70-их роках західноукраїнські землі були з'єднані залізницею із Заходом. У 1861 р. завершено будівництво залізничної лінії Краків-Перемишль, а у 1864 р. її з'єднали зі Львовом. У наступні десятиліття залізничне сполучення отримали Чернівці, Стрий, Тернопіль та інші міста і містечка.Закарпаття мало великі природні ресурси, власниками яких були в основному чужинці. Були там величезні лісові простори, які забезпечували сировину не лише для деревообробної та будівельної, але й для хімічної галузі промисловості. Наприкінці XIX ст. на Закарпатті почали видобувати граніт, каолін, мармур, вогнетривкі та гончарні глини, вапняк тощо. Велике значення мав видобуток бурого вугілля та кам'яної солі з осередком у Солотвині . У кінці XIX - на початку XX ст. в економічному житті Західної України відбуваються суттєві зрушення. Прискореними темпами почала розвиватися лісопильна та деревообробна галузі промисловості. На початку XX ст. Галичина експортувала щорічно 80-85 тис. вагонів лісоматеріалів. З 90-их років XIX ст. з'явилися ознаки концентрації виробництва, одним з виявів якого було утворення у 1892 р. нафтового картеля. У 1905 - 1906 рр. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були «Галицько-Карпатське товариство», «Східниця», «Галичина».

Акціонування та монополізація стали характерними й для інших галузей промисловості. В цілому промисловість західноукраїнських земель розвиваласяповільно. Галузева її структура залишалась однобокою і мала колоніальний характер. Незважаючи на значні зрушення кінця XIX - початку XX ст., становлення фабрично-заводської промисловості на західноукраїнських землях ще не відбулося.