4. Економічні причини і наслідки розпаду кр

В 30р. 13 ст. на князівство накинувся лютий ворог – татаро – монгольська орда. У 1239 р. татаро- монголи захопили і зруйнували Переяслав і Чернігів, а в 1240 р. зруйнували і київ. Загинули всі захисники, частина населення, міста спалені і зруйновані. Князівства в тратили свою незалежність і стали власністю Золотої Орди. Татаро- монголи нанесли великої втрати продуктивним силам, знищена активна частина правлячої еліти суспільства. Почався великий процес деградації правлячого прошарку. Знищені міста, центри матеріальної духовної культури і потім відроджувалися як села. Загинула частина виробників, тому деформувався процес утворення суспільства і передачі досвіду від покоління до покоління. Загальмувався розвиток ремісничого виробництва і землеробства. Порушився процес поступової акумуляції національного багатства. Створювані нові матеріальні цінності систематично присвоювались Ордою. У південних і північно – східних князівствах встановився режим багатоступінчастої експлуатації трудящого населення. Головою його була Орда, а далі слідували місцеві князі, бояри, церква. На користь орди виробник повинен був вносити данину, платити поплужне, тамгу. В його обов’язок входило перевезення татарських адміністраторів і утримання ординських загонів. Грубі силові способи управління економічного і позаекономічного поневолювання, безпосереднього виробника в розглянутий період посилилися. В менталітеті хлібороба закріпилося подвійне відношення до праці, як важкої феодальної повинності і способу фізичного самозбереження і виживання.

5.Господарство укр.. Земель. XIII-в первій половині xyiIст

Основною галузю господ-ва було – землеробство, а також скотарство, садівництво, бджілництво, рибні промисли і полювання на великого і дрібного звіра. Знаряддя праці: вдосконалений залізний плуг з колісним предком, а також деревяна соха і рало з залізним наконечником. Обробка землі: орали кілька разів спочатку плугом – уздовж, а потім ралом чи сохою поперек, що дозволяло подрібнити великі брила, потім застосовувалась борона. Збирання хлібів здійснювалося серпом і косою. Системою землеробства було трипілля: озиме поле, ярове і пар; переліг – ділянку обробляли декілька разів, а потім залишали і через деякий час обробляли знову; підсічна система – ліс вирубувався, а вільна ділянка землі використовувалася під посадку чи посів різних культур. Вирощування: зернові-жито, пшениця, овес, ячмінь, гречку, просо; бобові-квасоля, гороху, боби; городні культури-цибуля, часник, огірки, капуста, ріпа, буряк,петрушка; технічні культури-льон, коноплі. Земля належала феодалу. Категорії власників: король-мав у своєму розпорядженні староства з численними феодальними маєтками; магнати-мали у своїх володіннях міста, селянські двори, селян; шляхта-до них входили нащадки південноруських бояр; церква-монастері володіли значними земельними ділянками і мили тисячі кріпаків; вільні козацтва-землевласники хуторського типу; прошарок вільного селянства- володіли землею, але не були їх власниками. В 1588р. було прийнято третій Литовський статут, який остаточно закріпачив селянство. Було скасовано право переходу від феодала до феодала. Всі хто проживав на даній території більше 10р. оголошувався залежним. Панам надавалось право вотчинного суду над кріпаками. Кріпаки позбавлялись можливості розпорядження своїм майном без дозволу феодала. Шляхта зрівнювалась в правах з вотчинниками, розширялися її права. Термін розшуку біглих продовжувався до 10 р. Остаточне юридичне оформлення закріпаченя селянства значно посилило його експлуатацію та сприяло росту відробіткової, натуральної і грошової ренти. В першій половині XVIIст. В Галичині, на Волині, на Поділлі щодена панщина стала нормою. Посилення феодального і релігійного гніту викликало протест поневоленого населення. Що проявлялося в різних формах: частина кріпаків бігла на Запоріжжя,частина розправлялась з гнобителями на місцях.

Ремесло та торгівля:Наприкінці 30х на поч..40р. XIIIст. розвиток ремісничого виробництва було перервано. Руйнування міст, винещення міського населення, частини ремісників, руйнування цехового ладу, що складався. Надовго були втрачені секрети виробництва звичайного і кольорового скла, різьблення по каменю, виробництво кераміки. Також порушилися зв’язки між містами та селами. Міста всі були спаленні і потім довго існували у вигляді сіл, які потім повільно переходять у містечках. Структура ремесла включає: сільські промисли-це обробка льону і конопель, ткацтво; міські промисли-це рибальство, бджільництво, виробництво воску, обробка заліза. Також існувало цехове ремесло. Цеховий персонал складався з іноземців, українським працівникам доступ у цехи були утрудненим. Вони входили до складу партачів. Партачі працювали на замовлення і з розвитком ринкових відносин, стали орієнтуватися на ринок. Широкого розвитку набула мануфактура. За своїм соціально-економічним змістом мануфактура поділялася на: кріпосні-застосовувалась праця феодально-залежного населення; капіталістична-мануфак.функцонувала на основі найманої праці і була зародком капіталістичного виробництва; змішана-використовувалаь і кріпосна і наймана праця. В розширенні виробництва стало застосування водяного колеса.В деревообробці водяне колесо забезпечило механічне розпилювання колод. Тепер великі лісопилки давали ре тільки дошки, а й смолу, дьоготь, деревне вугілля. Водяний двигун використовувався при виробництві паперу. У першій половині XVIIст. Розвивається виробництво скла і селітри. Найбільшого розвитку набуло виробництво заліза – за допомогою водяного колеса подавалося повітря давало змогу підвищити температуру плавки, зменшення втрати металу та покращення його міцність. Основні технічні процеси включали заготовку та доставки болотної руди. Однією з розвинених галуззю ремесла було солеваріння. В стародавні часи більшість народів вважали сіль свяченою. Також було розвинене лісопильне виробництво. Тут теж використовували водяне колесо, яке приводило в дію рами з пилами. Однією з найбільш розвинутих на Україні являється борошномельна галузь. Власниками їх виступали магнати, інколи багаті селяни. Поступовому розвитку торгівлі сприяли: поділ праці, ріст населення, перехід від натуральних до грошових зборів з населення. Основними формами організації внутрішньої торгівлі були торги та базари, а пізніше стали ярмарки. Торги та базари винили в містах,невеликих містечках і селах. На торжках та базарах продавались різноманітні товари широкого попиту. Торги часто були спеціалізованими, тобто продавали один вид товару. Міська влада контролювала якість продукції. Великого значення у формуванні внутрішнього ринку стало формування ярмаркової торгівлі. Ярмарки різко збільшили обсяги торгових оборотів, сприяли активізації економічних зв’язків окремих регіонів. Вони сприяли розвитку магазинів, крамниць, шинків. Також була розвинена зовнішня торгівля за рахунок товарно-грошових відносин. З України в Росію вивозились зерно, шкіри, худоба, коні, вівці, вовна, сіль, скло, селітра.