2. Соціально економічні умови виникнення кр. Норманська теорія,її критика та відношення до сучасності.

Передумови формування ранньофеодальної держави: виникли зміни у структурі продуктивних сил основної галузі гос-ва-землеробства. Поширювалися землеробські знаряддя:однозубе рало з залізним наконечником, плуг, соха. Покращився обробіток землі: глибока оранка знищувала коріння бур’янів, більше проникало повітря в землю, збагачення гумусового шару це підвищувало продук. праці. Вдосконалення орних:одна з головних економічних причин згуртованості общини, виникла можливість трудитись невеликим колективом – сімєю. Економічною ознакою трудового колективу була приватна власність на знарядя праці, робочу худобу, житло, домашнє майно.Ремесло відокремлюється від землеробства: обмін ремісничих виробів на продукти сільськогосп. праці.Зявляється купецтво: вони зацікавленні у стабільності і безпеці торгівлі.Формування держави: поява племінних союзів, обєднання племен у племінні князювання, утворення територіальних князівств, які включали племінні князювання, обєднання територіальних князівств у єдину державу – Київську Русь. Винекла роньофеодальна держава у 882р. Прихід на нашу землю варягів, скандинавів – племен німецького походження. Виникнення Норманської теорії в 18ст. Представниками були Байер, Шльоцер, супротивниками – Ломоносов, Крашенінніков. Суть: що держава утворилася саме з приходом варягів. Норманісти стверджували, що словяни були відсталими в господарюванні, що вони були племенаминого збирачів, які жили за рахунок того що їм давала навколишня природа. Що їм було відоме землеробство але дуже в грубих і відсталих формах, але все це піддається критиці, тому що словяни залишили свого роду такі факти: археологія – мали в своєму розпорядженні залишки орних знарядь, пристосування для помолу зерна, посівного матеріалу; дані в літописах тобто оподаткування рала, свідчення про неврожаї, про експорт зерна у Візантію; свідчення візантійських авторів про розвиток землеробства і скотарства у словян; землеробський календар у якому кожній назві місяця виконувалися відповідні роботи; землеробська хар-ка язчницької релігії. Норманську теорію не можна розглядати тільки як помилкові погляди, наприклад у роки другої світової війни в інструкції німецького командування «12 заповідей походження німців на сході», говорилось, що словяни приймуть німецьке вторгнення тому, що буде здійсненне їхнє бажання «приходьте і володійте нами». В данний час більшість європейських університетів, походження давньоруської держави зясовують з покликанням варягів.

3.Сільське господарство,ремесло і торгівля кр

Право володіння всіма землями належало голова держави –князю, в результаті чого зявилась жизнь-земельна власність і волость – тимчасова власність. Виникнення і розміщення земельних володінь церкви. Поява вотчини – володіння, що знаходились в особистій власності феодала і передавались у спадщину. Вотчина включала: господарський двір житловими будинками, приміщеннями для челяді, комори хліви для худоби, луги,ліси, залежні села. Поряд з землеробством були представленні скотарство, полювання, ремесла, рибальство, птахівництво. Господарство мало натуральний характер був слабо зв’язаний з ринком. Документів про вотчину не було, а основою її існування була праця халопів-рабів, рядовичів і закупів а також смердів. Раби були власністю вотчинника, вони були як дворові так і наділенні землею. Закупи це смерди які внаслідок стихійного лиха погіршилося господарче становище, брали у феодала такі зобов’язання на себе і не взмозі були їх виконати в залежність в наслідок грошової або хлібної позички. Поява данини- форма податку, яка перетворювала смердів у податне залежне населення. Існувала відробіткова рента- коли хлібороб відпрацьовував визначену кількість днів на землі феодала. В сільському господарстві було розвинене: вирництво зернових культур – жито, ярова і озима пшениця, вівсо, ячмінь, гречка, просо; технічні культури – льон і конопля,що давали сировину для виробництва тканин і рослиної олії; городні культури – цибуля, часник, огірки, буряк, капуста, ріпа, кавуни, хміль, горох, боби; садові культури – вишня, яблуння, груша,слива, горіх, виноград, малина. Твариництво: розведення великої рогатої худоби – коней, свиней, кіз, овець; домашні птахи – кури, гуси, качки.Також розвивалося бортництво, рибальство, полювання. Землеробські знаряддя: плуг з залізничним лемешем, який забезпечував глибоку оранку; соха, на зміну однозубій сохі приходить двозуба соха; рало від вузько лопатного до широко лопатного; заступ; мотика. Поява типілля включало озиме ярове і тимчасово небрблюване поле. Відбувалися зміни також у тягловій силі: поряд з биком використовувалися і коні. Територіальна громада складала з: димів – окремі господарства,що об’єднувалися в дворища Дим це велика родина, яка мала наділ землі, який передавався у спадщину. Громада мала колективні володіння: луг, ліс, ловища. Існувала і приватна власність поширювалась на: житло, домашнє майно, робочу худобу, птахів. Землеробська праця рзвинула такі риси хар-ру: терпіння, доброта, почуття причетності до природи і колективу. У розвитку галузі ремесла були: утворення держави, ріст попиту на залізні землеробські знаряддя, зброю, будівельні матеріали, шкіряні, дерев’яні, гончарні, ювелірні вироби. Головними сферами ремісничого виробництва були видобуток і плавка руд та металообробка – сировиною були дернові і болотні руди. Поява чавуноливарної домниці, яка підвищила температуру і забезпечила справжню плавку руди і поліпшилась якість металу. Основними методами обробки металу були: кування, пайка, гартування, карбування, зварювання. Деревообробка: виготовлялися з дерева - житло, знаряддя праці, човни, підводи, міські с тіни і мости. У цій сфері знаряддями праці були: залізна сокира, молоток, столярне тесло, свердло. Прийняття християнства сприяло спорудженню деревяних, а потім кам’яних рамів. Будівельні матеріали: виробництво цегли, черепиці, багатофарбної плитки. Розвиток склоробства: вимагалось певного рівня знань, властивостей окремих хімічних речовин. Розвивалось не тільки звичайне прозоре, а й кольорове скло (червоне, синє, жовте). Потреба у шкіряному взутті, сідлах, поясах сприяла розвитку обробки шкіри. Прядіння і виробництво тканин з льону, конопель вовни – займалися жінки за допомогою таких знарядь праці: веретено, гребінь, ткацький верстат. Деревяний та глиняний посуд: діжки, ковші, лечики, блюда, чашки. Ювелірне ремесло: виготовлялись такі вироби, як: браслети, христи, блюда, підвіски за допомогою лиття, карбування, кування і позолоти. Іконопис: займалися ченці – іконописці, які працювали на замовлення і за певну плату. Її діяльність включала: підготовку і сушку деревяних дощок – основ, наклейку на деревяну основу полотна, покриття її крейдою і втілення образу за допомогою кольорових фарб. Розвитку торгівлі сприяли: ріст кількості міст, чисельності їх населення; торгові договори з Візантією, охорона власності; розвиток торгівлі не тільки внутрішнього, а й розвитку зовнішнього ринку. Асортимент товарів внутрішнього ринку: продукція с\г, ремесло, тваринництва, полюваня, рибальства, дрібна і Велика рогата худоба, також книги, живий товар – раби. Поява грошової системи: спочатку грошовою одиницею були худоба, хутра, а грошовою одиницею Київської Русі – стала гривня – злиток срібла визначеної ваги. Гроші виконували такі функції: засіб обігу, платежу, міри вартості, засоби нагромадження. Розвиток зовнішньої торгівлі: головним торговим шляхом був шлях із варягів у греки (Скандинавія – Прибалтика – Київ – Констинтинопіль). Товарами зовнішньої торгівлі були: хутра, шкіра, мед, віск, ремісничі вироби, імпортовані дорогі тканини, кольорові дорогі метали, зброя, вини, прикраси.