1.Поняття та види обліку. Господарський облік – це кількісне відображення та якісна характе-ристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею. ГО за принципами фіксування інформації поділяється на такі види: оперативно-технічний, бухгалтерський, статистичний. Оперативно-технічний – це система спостережень та контролю за окремими господарськими операціями і процесами з метою управління ними. Бухгалтерський – це система суцільного, безперервного, документально обґрунтованого відображення господарських засобів та джерел їх утворення в процесі їх кругообігу. Статистичний облік – це система вивчення та контролю кількісної сторони масових явищ в їх нерозривному зв’язку з якісною стороною.

Усі види господарського обліку мають як спільні риси, так і відмінні особливості. Спільні риси:

Мета - Своєчасне забезпечення керівництва підприємства всебічною інформацією, необхідною для управління

Об’єкт вивчення - Господарська діяльність підприємства

Обгрунтованість даних - Документування фактів господарської діяльності

Відмінні особливості:

використання спеціаль-них уніфікованих бланків і безперервність ведення характерні лише для бухгалтерського обліку.

Оперативний облік здійснюється за окремими однорідними операціями, визначеними керівництвом підприємства. Бухгалтерський облік охоплює усі операції, що здійснюються на підприємстві. Статистичний облік вивчає масові та окремі типові господарські операції, процеси і явища, для нього характерне вибіркове спостереження.

2.Вимірювачі обліку.натуральні, трудові, вартісні або грошові

Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному виразі – одиницях ваги, довжини, площі і т.д. Дані натурального обліку застосовуються лише для обліку однорідних об’єктів. На їх основі складаються натуральні баланси.

Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу (дні, години, людино-години). За їх допомогою в поєднанні натуральними ви мірниками, встановлюють і контролюють норми виробітку та визначають продуктивність праці.

Вартісні або грошові вимірники використовують для узагальнення відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику. Їх використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів, рентабельності виробництва, розрахунків між підприємствами. Це синтетично узагальнюючі вимірники.

Бух.облік застосовує всі три види вимірників в поєднанні, що забезпечує повне і різнобічне відображення об’єктів обліку, для отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства , так і в цілому народного господарства.

3.Законодавча база обліку. Поняття стандарту обліку.

Бухгалтерській облік на підприємствах України здійснюється на основі З-ну України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З-н визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. З-ном передбачено наступні рівні регулювання бухгалтерського обліку в Україні.

1 рівень – З-н України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 2 рівень - Постанови КМУ, Укази Президента України

3 рівень - Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, затверджені Міністерством фінансів України

4 рівень - Інструкції, положення, вказівки та методичні рекомендації Мінфіну та інших органів, що розробляються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності. 5 рівень - Накази, розпорядження щодо форм організації бухгалтерського обліку та застосування облікової політики, що приймаються керівництвом підприємства на підставі нормативно-правового забезпечення.

Стандарт обліку – це облікові правила і процедури, що стосуються зміни, оцінки та представлення облікової інформації, які розроблені відповідними професійними організаціями.

Бухгалтерський стандарт – це стандартні вимоги до методів та процедур ведення бухгалтерського обліку.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку розроблені на основі міжнародних стандартів.

Міжнародні стандарти – це документи, що носять характер рекомендацій. Деякі країни використовують міжнародні стандарти як національні, але в більшості країн (в тому числі в Україні) розробляють власні національні стандарти обліку.

4.Поняття предмету обліку та його складових елементів.

Предметом бухгалтерського обліку є стан господарських засобів та джерел їх утворення, який узагальнюється у грошовому виразі з метою задоволення потреб управління підприємства.

Господарські засоби є активами підприємства.

Активи – це ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій; їх використання, як очікується, призведе до отримання економічного зиску в майбутньому. Вони поділяються на:

-оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом виробничого циклу чи 12 місяців з моменту складання балансу;

-необоротні активи – всі інші активи, строк утримання на балансі котрих більше 12 місяців або нормального операційного циклу на підприємстві.

В основу такого поділу активів покладено часовий критерій (строк, протягом якого активи мають бути реалізовані чи використані в господарській діяльності): календарний рік (12 місяців) або операційний цикл, тобто проміжок часу від моменту придбання запасів до моменту виготовлення з них продукції. Відповідно, актив зі строком використання меншим за 1 рік або операційний цикл зараховується до складу оборотних активів.

Джерела утворення ГЗ відносяться до пасивів підприємства.

Пасиви – це джерела, за рахунок яких функціонують активи. У їх складі розрізняють:власний капітал (І, ІІ розділи балансу); зобов’язання (ІІІ, ІV, V розділи балансу).