
- •Маса атома. Відносна атомна маса
- •Молярна маса речовини
- •2.Основні закони хімії
- •Еквівалент. Визначення еквіваленту хімічного елементу, оксиду, кислоти, основи чи солі. Закон еквівалентів
- •Ядерна модель будови атомів. Закон Мозлі. Атомні ядра, їх склад. Ізотопні та ізобарні ядра.
- •Розподіл електронів по орбітах. Принцип Паулі. Правило Гунда-Клечковського
- •Головне та побічне квантові числа. Енергетичні рівні. Магнітне та спінове квантові числа.
- •Електронні конфігураці, електронні формули. Електронні родини елементів.
- •Периодичний закон та структура периодичної системи елементів Менделєєва. Енергія іонізації, спорідненність до електрона, електронегативність елемента.
- •Метод валентних зв’язків. Полярний та неполярний ковалентний зв'язок. Металічний зв'язок.
- •Властивості ковалентного зв’язку. - та - зв’язки
- •Іонний зв'язок. Водневий зв'язок, його біологічна роль.
- •Ступень окиснення. Процеси окиснення та відновлення. Метод електронного балансу.
- •12/1 Метод перманганотометричного титрування.
- •Поняття про розчини. Способи вираження концентрації розчинів: масова частка, молярна, нормальна та молярна концентрації. Титр розчину.
- •Внутрішня енергія системи. Нульовий закон термодинаміки. Перший закон термодинаміки.
- •Ентальпія системи. Теплові ефекти. Екзо- та ендотермічні процеси.
- •Закон Гесса. Наслідок із закону Гесса.
- •Поняття про ентропію. Рівняння Больцмана. Енергія Гіббса.
- •Іонний добуток води. Поняття про водневий та гідроксильний показники. Поняття про індикатори.
- •Швидкість хімічної реакції та фактори, що на неї впливають. Правило Вант-Гоффа.
- •Вплив концентрації реагуючих речовин на швидкість реакції. Закон діючих мас.
- •22.Оборотні та необоротні процеси. Стан хімічної рівноваги. Константа хімічної рівноваги.
- •23. Принцип Ла Шательє. Вплив температури, тиску та концентрації реагуючих речовин на зміщення хімічної рівноваги. Пояснити на прикладах.
- •24. Основні положення координіційної теорії Вернера. Класифікація координаційних сполук.
- •25. Номенклатура координаційних сполук. Пояснити на прикладах.
- •26. Природа хімічного звязку в координаційних сполуках. Метод валентних звязків.
- •27. Дисоціація комплексних сполук. Поняття про константу нестійкості.
- •28. Застосування комплексонатів мікроєлементів у тваринництві.
- •29. Способи добування, фізичні та хімічні властивості водню. Пероксид водню, його біологічна роль. Скласти відповідні реакції.
- •30. Хімія сполук карбону. Оксиди карбону, карбонатна кислота: добування та властивості. Біологічна роль карбону.
27. Дисоціація комплексних сполук. Поняття про константу нестійкості.
Комплексні сполуки - неелектролітів у водних розчинах дисоціації не піддаються. У них відсутня зовнішня сфера комплексу, наприклад: [Zn (NH3) 2Cl2], [Co (NH3) 3 (NO3) 3], [Pt (NH3) 2C12]. У водному середовищі такі молекули гідратіруются як єдине утворення. Комплексні сполуки - електроліти при дисоціації у водних розчинах утворюють комплексні іони, наприклад: [Ag (NH3) 2] CI ↔ [Ag (NH3) 2] + + С1-; До [Ag (CN) 2 ↔ K + + [Ag (CN) 2] - Така дисоціація протікає повністю, іони гідратіруются. Комплексні іони в свою чергу піддаються вторинній дисоціації: [Ag (NH3) 2] + ↔ Ag + +2 NH3 (a) [Ag (CN) 2] - ↔ Ag + +2 CN-(б) Однак ця дисоціація зазвичай протікає в незначному ступені. Застосовуючи закон діючих мас до оборотним процесам (а) і (б), отримуємо вирази констант нестійкості комплексних іонів:
[Ag+]
[NH3]2
=
КН
[Ag(NH3)2]+
= 6,8∙ 10 – 8
[[Ag(NH3)2]+]
[Ag+][CN-]2
=
КН
[Ag(CN)2]
-
= 1,0 ∙ 10 –
21
[[Ag(CN)2]-]
Константа нестійкості комплексного іона характеризує міцність (стійкість) внутрішньої сфери комплексного сполуки. У наведених прикладах комплекс [Ag (CN) 2] - більш міцний, ніж комплекс [Ag (NH3) 2] +, так як має менше значення КН. З'єднання з малостійкі внутрішньої сферою називають подвійними солями. Позначають їх інакше, ніж комплексні сполуки, а саме - як з'єднання молекул, наприклад K2SO4 ∙ A12 (SO4) 3. Принциповою ж різниці між подвійними солями і комплексними сполуками немає. У розчині подвійної солі є деяка кількість комплексних іонів (наприклад, [Al (SO4) 2] -). Подвійна сіль відрізняється від комплексної солі лише дисоціацією комплексного іона: у першої вона практично повна, а у другої - незначна. Подвійні солі - досить розповсюджені з'єднання. До них відносяться сіль Мора (NH4) 2SO4 ∙ FeSO4 ∙ 6H2O, подвійний хлорид калію і міді 2КС1 ∙ СuС12 ∙ 2Н2О і багато інших. Якщо, наприклад, розчинити у воді подвійний хлорид, то відбувається дисоціація 2КС1 ∙ СuС12 ∙ 2Н2О ↔ 2К + + Сu2 + + 4С1-+2 Н2О і все що утворилися в розчині іони можна виявити за допомогою відповідних реакцій. Але якщо це з'єднання розглядати як комплексне, то його формулу треба зобразити як K2 [CuС14] ∙ 2H2О. Дисоціація K2 [CuС14] ∙ 2H2О протікає по рівнянню: К2 [CuCl4] ∙ 2H2O ↔ 2К + + [CuC14] 2 - + 2Н2О і [CuCl4] 2 - ↔ Cu2 + + 4Cl- Утворюється комплексний іон стійкий тільки в концентрованих розчинах, і його константа нестійкості при кімнатній температурі
[Cu2+]
[Cl-]4
К
Н
[CuCl4]2-
= = 2 ∙ 10 – 4
[[CuCl4]2-]
Порівняємо значення КН [CuCl4] 2 - зі значенням константи нестійкості одного з комплексних іонів міді, наприклад КН [Cu (NH3) 4] 2 + = 4,6 ∙ 10 - 14. Тоді ми побачимо, що КН [CuCl4] 2 -> КН [Cu (NH3) 4] 2 + на кілька порядків, а чим менше константа нестійкості комплексу, тим більше його стійкість.