27. Дисоціація комплексних сполук. Поняття про константу нестійкості.

Комплексні сполуки - неелектролітів у водних розчинах дисоціації не піддаються. У них відсутня зовнішня сфера комплексу, наприклад: [Zn (NH3) 2Cl2], [Co (NH3) 3 (NO3) 3], [Pt (NH3) 2C12]. У водному середовищі такі молекули гідратіруются як єдине утворення. Комплексні сполуки - електроліти при дисоціації у водних розчинах утворюють комплексні іони, наприклад: [Ag (NH3) 2] CI ↔ [Ag (NH3) 2] + + С1-; До [Ag (CN) 2 ↔ K + + [Ag (CN) 2] - Така дисоціація протікає повністю, іони гідратіруются. Комплексні іони в свою чергу піддаються вторинній дисоціації: [Ag (NH3) 2] + ↔ Ag + +2 NH3 (a) [Ag (CN) 2] - ↔ Ag + +2 CN-(б) Однак ця дисоціація зазвичай протікає в незначному ступені. Застосовуючи закон діючих мас до оборотним процесам (а) і (б), отримуємо вирази констант нестійкості комплексних іонів:

[Ag⁺] [NH₃]² = К_{Н [Ag(NH3)2]}⁺ = 6,8∙ 10 ^{– 8} [[Ag(NH₃)₂]⁺] [Ag⁺][CN^-]² = К_{Н [Ag(CN)2]} ^- = 1,0 ∙ 10 ^{– 21} [[Ag(CN)₂]^-]

Константа нестійкості комплексного іона характеризує міцність (стійкість) внутрішньої сфери комплексного сполуки. У наведених прикладах комплекс [Ag (CN) 2] - більш міцний, ніж комплекс [Ag (NH3) 2] +, так як має менше значення КН. З'єднання з малостійкі внутрішньої сферою називають подвійними солями. Позначають їх інакше, ніж комплексні сполуки, а саме - як з'єднання молекул, наприклад K2SO4 ∙ A12 (SO4) 3. Принциповою ж різниці між подвійними солями і комплексними сполуками немає. У розчині подвійної солі є деяка кількість комплексних іонів (наприклад, [Al (SO4) 2] -). Подвійна сіль відрізняється від комплексної солі лише дисоціацією комплексного іона: у першої вона практично повна, а у другої - незначна. Подвійні солі - досить розповсюджені з'єднання. До них відносяться сіль Мора (NH4) 2SO4 ∙ FeSO4 ∙ 6H2O, подвійний хлорид калію і міді 2КС1 ∙ СuС12 ∙ 2Н2О і багато інших. Якщо, наприклад, розчинити у воді подвійний хлорид, то відбувається дисоціація 2КС1 ∙ СuС12 ∙ 2Н2О ↔ 2К + + Сu2 + + 4С1-+2 Н2О і все що утворилися в розчині іони можна виявити за допомогою відповідних реакцій. Але якщо це з'єднання розглядати як комплексне, то його формулу треба зобразити як K2 [CuС14] ∙ 2H2О. Дисоціація K2 [CuС14] ∙ 2H2О протікає по рівнянню: К2 [CuCl4] ∙ 2H2O ↔ 2К + + [CuC14] 2 - + 2Н2О і [CuCl4] 2 - ↔ Cu2 + + 4Cl- Утворюється комплексний іон стійкий тільки в концентрованих розчинах, і його константа нестійкості при кімнатній температурі

[Cu²⁺] [Cl^-]⁴ К _{Н [CuCl4]}^2- = = 2 ∙ 10 ^{– 4} [[CuCl₄]^2-]

Порівняємо значення КН [CuCl4] 2 - зі значенням константи нестійкості одного з комплексних іонів міді, наприклад КН [Cu (NH3) 4] 2 + = 4,6 ∙ 10 - 14. Тоді ми побачимо, що КН [CuCl4] 2 -> КН [Cu (NH3) 4] 2 + на кілька порядків, а чим менше константа нестійкості комплексу, тим більше його стійкість.