- •Маса атома. Відносна атомна маса
- •Молярна маса речовини
- •2.Основні закони хімії
- •Еквівалент. Визначення еквіваленту хімічного елементу, оксиду, кислоти, основи чи солі. Закон еквівалентів
- •Ядерна модель будови атомів. Закон Мозлі. Атомні ядра, їх склад. Ізотопні та ізобарні ядра.
- •Розподіл електронів по орбітах. Принцип Паулі. Правило Гунда-Клечковського
- •Головне та побічне квантові числа. Енергетичні рівні. Магнітне та спінове квантові числа.
- •Електронні конфігураці, електронні формули. Електронні родини елементів.
- •Периодичний закон та структура периодичної системи елементів Менделєєва. Енергія іонізації, спорідненність до електрона, електронегативність елемента.
- •Метод валентних зв’язків. Полярний та неполярний ковалентний зв'язок. Металічний зв'язок.
- •Властивості ковалентного зв’язку. - та - зв’язки
- •Іонний зв'язок. Водневий зв'язок, його біологічна роль.
- •Ступень окиснення. Процеси окиснення та відновлення. Метод електронного балансу.
- •12/1 Метод перманганотометричного титрування.
- •Поняття про розчини. Способи вираження концентрації розчинів: масова частка, молярна, нормальна та молярна концентрації. Титр розчину.
- •Внутрішня енергія системи. Нульовий закон термодинаміки. Перший закон термодинаміки.
- •Ентальпія системи. Теплові ефекти. Екзо- та ендотермічні процеси.
- •Закон Гесса. Наслідок із закону Гесса.
- •Поняття про ентропію. Рівняння Больцмана. Енергія Гіббса.
- •Іонний добуток води. Поняття про водневий та гідроксильний показники. Поняття про індикатори.
- •Швидкість хімічної реакції та фактори, що на неї впливають. Правило Вант-Гоффа.
- •Вплив концентрації реагуючих речовин на швидкість реакції. Закон діючих мас.
- •22.Оборотні та необоротні процеси. Стан хімічної рівноваги. Константа хімічної рівноваги.
- •23. Принцип Ла Шательє. Вплив температури, тиску та концентрації реагуючих речовин на зміщення хімічної рівноваги. Пояснити на прикладах.
- •24. Основні положення координіційної теорії Вернера. Класифікація координаційних сполук.
- •25. Номенклатура координаційних сполук. Пояснити на прикладах.
- •26. Природа хімічного звязку в координаційних сполуках. Метод валентних звязків.
- •27. Дисоціація комплексних сполук. Поняття про константу нестійкості.
- •28. Застосування комплексонатів мікроєлементів у тваринництві.
- •29. Способи добування, фізичні та хімічні властивості водню. Пероксид водню, його біологічна роль. Скласти відповідні реакції.
- •30. Хімія сполук карбону. Оксиди карбону, карбонатна кислота: добування та властивості. Біологічна роль карбону.
24. Основні положення координіційної теорії Вернера. Класифікація координаційних сполук.
Будь-яка взаємодія між атомами, іонами, молекулами, іонами і молекулами і т.д. супроводжується певним просторовим розташуванням частинок відносно один одного або координацією. Найпростішим прикладом є утворення гідратної оболонки у катіонів металів при розчиненні солі у воді. При взаємодії СоСl3 з аміаком утворюються помаранчеві кристали, відповідні складом СоСl 6 NНз-Це вказує на утворення міцного зв'язку іона Со + з молекулами аміаку. В обох випадках ми маємо справу з комплексоутворення. Комплексні сполуки являють собою найбільш великий і різноманітний клас хімічних сполук, а оскільки до їх складу можуть входити як неорганічні, так і органічні молекули або іони, то комплексні сполуки пов'язують воєдино неорганічну і органічну хімію. Для пояснення будовами властивостей комплексних сполук Вернер висунув ідею про координацію, тобто про просторовому оточенні іона металу аніонами або нейтральними молекулами. Координаційна теорія стала в основу сучасних уявлень про комплексних з'єднаннях.
Існує кілька класифікацій комплексних сполук в основу яких покладені різні принципи. По заряду комплексу 1) Катіонні комплекси утворені в результаті координації навколо позитивного іона нейтральних молекул (H2O, NH3 та ін.) [(Zn (NH3) 4)] Cl2 - хлорид тетрааммінцінка (II) [Co (NH3) 6] Cl2 - хлорид гексааммінкобальта (II) 2) Аніонні комплекси: в ролі комплексообразователя виступає атом з позитивною ступенем окислення, а лігандами є прості або складні аніони. K2 [BeF4] - тетрафтороберіллат (II) калію Li [AlH4] - тетрагідрідоалюмінат (III) літію K3 [Fe (CN) 6] - гексаціаноферрат (III) калію 3) Нейтральні комплекси утворюються при координації молекул навколо нейтрального атома, а також при одночасній координації навколо позитивного іона - комплексообразователя негативних іонів і молекул. [Ni (CO) 4] - тетракарбонілнікель [Pt (NH3) 2Cl2] - діхлородіаммінплатіна (II) За кількістю місць, займаних лігандами в координаційній сфері 1) монодентатно ліганди. Такі ліганди бувають нейтральними (молекули Н2О, NH3, CO, NO і ін) і зарядженими (іони CN-, F-, Cl-, OH-, SCN-, S2O32-та ін.) 2) бідентатно ліганди. Прикладами служать ліганди: іон аминоуксусной кислоти H2N - CH2 - COO-, оксалатних іон-O - CO - CO - O-, карбонат-іон СО32-, сульфат-іон SO42-. 3) полідентатними ліганди. Наприклад, комплексони - органічні ліганди, що містять у своєму складі кілька груп-С ≡ N або-COOH (етилендіамінтетраоцтової кислота - ЕДТА). Циклічні комплекси, утворені деякими полідентатними лігандами, відносять до хелатним (гемоглобін та ін.) За природою ліганда 1) Аміакати - комплекси, в яких лігандами служать молекули аміаку, наприклад: [Cu (NH3) 4] SO4, [Co (NH3) 6] Cl3, [Pt (NH3) 6] Cl4 та ін 2) аквакомплексу - в яких лігандом виступає вода: [Co (H2O) 6] Cl2, [Al (H2O) 6] Cl3 та ін 3) Карбоніли - комплексні сполуки, в яких лігандами є молекули оксиду вуглецю (II): [Fe (CO) 5], [Ni (CO) 4]. 4) ацидокомплексів - комплекси, в яких лігандами є кислотні залишки. До них відносяться комплексні солі: K2 [PtCl4], комплексні кислоти: H2 [CoCl4], H2 [SiF6]. 5) гидроксокомплекс - комплексні сполуки, в яких в якості лігандів виступають гідроксид-іони: Na2 [Zn (OH) 4], Na2 [Sn (OH) 6] та ін
