27. Космічне дерево в уявленнях давніх слов’ян.

Культ «дерева життя»(космічного дерева) був розповсюджений в усі часи. Він може мати вигляд троїстої гілочки, квітки з листям або квітучої гілки у вазоні.

Найдавніші колядки донесли до нас прадавні уявлення людей про часи, коли не було ні неба, ні землі, а було лише широке море, і на ньому — зелений явір. Таким чином, у вигляді дерева уявлявся стрижень світобудови. Світове дерево повсякчас зображувалось не натурально, а стилізовано, тобто спрощено, узагальнено. В таких зображеннях неодмінно був розподіл на три яруси по вертикалі і дотримання чіткої системи правого і лівого боків. Нижня частина – коріння, що входить в землю, часто зображувалось у вигляді трикутника, горщика. Тут знаходилися змії, риби, водоплавні птахи і тварини, оскільки низ дерева – не лише підземний світ, але й море, річка, усяка вода. Також нижня частина Світового дерева – це світ підземного бога, владики підземного вогню і незліченних багатств, втілення уявлення про потойбічний світ, минулі часи. Середній ярус уособлював землю, реальний світ, земне життя людей. Верхня частина Світового дерева піднімалась у нескінченну вись – до Бога і небесного світу богів. На верхів’ї селилися птахи, бджоли, тут розміщувались небесні світила. Часто на верхів’ї днювало Сонце. Дерево життя – це також дерево роду, де кожна квітка, гілка означали певного родича, а все разом уособлювало модель світу і людини, його родове дерево.

Дерево життя – як космічне дерево – було символом стрижня, що з’єднує землю і небо, символом безперервного відродження природи і відновлення життя, емблемою невичерпної життєвої сили, гармонії, безсмертя.

28. Загальна характеристика календарно-обрядової творчості.

У фольклористиці загальнопоширена думка про те, що первісні ритуалізовані тексти лягли в основу календарно-обрядової лірики народної творчості в цілому. Зокрема М. Грушевський твердив: ^Людський колективний крик (неартикульований хоровий спів у примітивній формі), ритмічний рух (танець) і ритмічний гук, викликаний різними ударами, почавши від ударів голих рук і різних інструментів... — се той ґрунт, на котрім виростають, очевидно, найстарші форми словесного мистецтва», «Ритмічне слово, котре входить як елементи в ритмічний зміст сих відправ, культивується таким чином... в службі колективного магічного обряду».Отже слово у найдавніших формах народної творчості невіддільне від дії - Воно сприймається як частина дії (її супровід) чи як те, що здатне викликати певну дію. Календарно-обрядова творчість — це драматично-поетична система обрядів та ритуалів магічного значення, що супроводжуються відповідними поетичними текстами сакрального змісту, яка тісно пов´язана із циклічністю природи. Основними ознаками цієї творчості є синкретизм, що проявляється у поєднанні пісні, руху, пантоміми, танцю; а також — утилітарне призначення (з метою заворожування сил природи та духів). Відповідно до чотирьох пір року, а також періодів у землеробстві — приготування до сівби, сіяння, вирощування, збирання врожаю, — виділяється чотири цикли календарно-обрядової творчості — зимовий, весняний, літній, осінній. Кожен із них має свої особливості, відповідно до землеробської праці, яка виконується у той час. Спільним для усіх є нероздільне поєднання слова та дії, виконання сталих обрядів та пов´язаних з ними традиційних текстів, які ніколи не виконуються відокремлено від цих обрядів чи в іншу пору року. А також — прадавнє доісторичне походження мисливського та землеробського періодів, про що свідчить поганський світогляд, відображений в них. Кожен із циклів об´єднується навколо одного центрального свята, якому надається найважливішого значення. Цим головним святам передували вступні, метою яких було приготувати людей до святкування головного культу. Усі календарно-обрядові свята, а відтак обрядові дійства, що виконувалися з їх нагоди, мали чотири значення: релігійне, поминальне, землеробське та родинне.Зараз календарно-обрядова народна творчість функціонує як традиція, що втратила своє сакрально-магічне значення, але поза межами системи давніх вірувань вона незрозуміла.З цього погляду розглядаємо кожен із циклів календарно-обрядової творчості, подаючи аналіз систем їх жанрів та поетики.

29.Загальна характеристика осінньо-зимового циклу календарної обрядовості

30.Загальна характеристика весніно-літнього циклу календарної обрядовості

31.Передріздвяний цикл обрядів,звичаїв та свят народу,мову якого вивчають студенти.

32. Різдвяний цикл обрядів, звичаїв та свят народу, мову якого вивчають студенти.

Різдвяні свята  розпочинаються Святвечором. У поляків він називається Wigilia, Wilia, у чехів і словаків Vilia, на півдні Словаччини Kracun. Чехи і словаки називають різдвяний Cвятвечір «щедрим», тоді як у поляків «щодрим» називається Святвечір Нового року.р різдвяний Святвечір можна виконувати тільки найнеобхідніші роботи по господарству (приготування їжі, корму для худоби тощо). Однак є відомості про те, що в поляків цього дня полювали і ловили рибу і намагалися робити це з успіхом, що повинно було, за народними прикметами, принести удачу в полюванні і рибальстві на весь рік. Вважалося також, що передбачає удачу ритуальна крадіжка дерев з лісу, дров, якогось дріб'язку в чужому будинку та ін. І для справжніх злодіїв крадіжка в різдвяний Святвечір вважалася нібито дуже гарною прикметою.

святвечір не годилося давати в борг ні їжу, ні речі, ні гроші, щоби не потрапити у злидні. А борги годилося до цього дня віддавати. Із цієї віри в «магію першого дня» походять і магічні дії. Так, у лужичан, чехів і словаків, за давнім звичаєм, на Різдво рахують гроші, кладуть їх на стіл, щоб весь рік не переводилися. Польські звичаї зобов'язували у різдвяний Святвечір простити всі образи і зберігати гарний настрій. Діти повинні були виявляти слухняність, інакше їх будуть часто бити протягом усього року. римічали, хто прийде першим у дім на Святвечір, тобто буде полазником. У багатьох районах Польщі, Чехії, Словаччини вважають, що полазник-чоловік провіщає благополуччя всьому дому, а полазник-жінка - всіляке лихо і хвороби. В інших же місцях дотепер вважається, що якщо жінка (зараз частіше дівчинка) першою прийде в дім, то в корови буде теличка, а якщо чоловік, то бичок. У Польщі святвечірній гість повинен відразу ж сісти і квоктати, щоби кури по весні скоріше заквокали і добре висиділи курчат.