
- •1. Зв’язок фольклористики з іншими науками
- •2. Усна народна творчість та художня література: спільні та відмінні риси.
- •3. Анімізм як елемент найдавніших уявлень та вірувань давніх слов’ян.
- •4.Тотемізм як елемент найдавніших уявлень та вірувань давніх слов’ян.
- •5. Фетишизм як елемент найдавніших уявлень та вірувань давніх слов’ян.
- •6.Культ предків у давніх слов ян
- •7.Культ вогню у давніх слов"ян
- •8.Куль води у давніх слов"ян
- •9. Культ землі у давніх слов’ян.
- •10. Культ сонця у давніх слов’ян.
- •11. Культ місяця у давніх слов’ян.
- •12 Куль дерев ,тварин і рослин у давніх слов"ян
- •13 Культ предметів у давніх слов"ян
- •15. Магія як найдавніший пласт творчості слов’ян та їїформи
- •16. Зв’язок вірувань та обрядів слов’ян з давньою магією
- •17. Видиі форми давніх слов’янських обрядів та ритуалів
- •18. Словесний супровід обрядів та ритуалів (замовляння, заклинання, прокляття (закляття) та клятви (присяги).
- •19. Міф як явище культури давніх слов’ян.
- •20. Тематичні цикли давньослов’янських міфів.
- •21. Давньослов"янські міфічні уявлення про землю
- •22.Давньослов"янські міфічні уявлення про небо
- •23. .Давньослов"янські міфічні уявлення про сонце
- •24.Давньослов"янські міфічні уявлення про місяць
- •25.Давньослов"янські міфічні уявлення про зорі
- •26. Давньослов’янські міфічні уявлення про створення/походження людини.
- •27. Космічне дерево в уявленнях давніх слов’ян.
- •28. Загальна характеристика календарно-обрядової творчості.
- •33.Післяріздвяний цикл обрядів,звичаїв та свят народу,яого вивчають студенти
- •34.Передвеликодній цикл обрядів, звичаїв та свят народу, мову якого вивчають студенти.
- •35.Великодній цикл обрядів, звичаїв та свят народу, мову якого вивчають студенти.
- •36. Свято Русалій у слов’ян.
- •37.Свято Купала у слов"ян
- •38.Родинно-обрядова творчість,її зв"язок з етапами життя та побутом людей.
- •39.Основні етапи весілля,їх словесний та музичний супровід
- •43.Ознаки балади як самостійного виду народної творчості.
- •Пісні про кохання як група родинно-побутової пісні
- •45.Пісні про сімейне життя як група родинно-побутової пісні.
- •46 Пісні про трагічні сімейні обставини як група родинно-побутової пісні
- •47.Художня природа,жанрові різновиди та класифікація народних паремій
- •48.Виникнення і розвиток паремій
- •49.Загадка як жанр народної творчості
- •50.Характеристика анімістичної групи загадок
- •51 .Характеристика зооморфічних загадок
- •52.Характеристика загадок,пов"язаних з культом предків
24.Давньослов"янські міфічні уявлення про місяць
Це світило, за давніми уявленнями, мало величезний вплив не тільки на земну природу та господарські процеси, а й на життя самої людини.
Місяць пов’язували з жіноцтвом, з таємними знаннями, з нічним проростанням рослинності.
Місяць — також символ судженого, він — наречений або ж таємний коханець зорі.
В архаїчній колядці місяць постає однією зі світотворчих стихій, від яких залежить життя на землі:
З-за тої гори, з-за високої
Видни ми виходять трьох братів рідних,
Єдин братейко — світле сонейко,
Другий братейко — ясен місячик,
Третій братейко — дрібен дождейко
Місячик ся бере заморозити
Гори, долини і верховини,
Глибокі потічейки і бистрі річейки;
Сонечко ся бере розморозити
Гори, долини і верховини,
Глибокі потічейки і бистрі річейки;
Дождичок ся бере зазеленити
Гори, долини і верховини,
Глибокі потічейки і бистрі річейки.
В іншій колядці місяць є господарем, а сонце й зорі — його небесною родиною. Господар цей — найперший предок, обожнюваний у багатьох давніх релігіях, а його родина — найдавніша, ідеальна сім’я. Таке обожнювання місяця як прадіда особливо помітне під час Різдва. Відгомін стародавнього культу місяця деякі вчені вбачають в обрядових діях: обкладанні святкового столу часником, числі страв (дев’ять*), у камені, розміщеному під столом на Свят-вечір, у варениках, голубцях — обрядових стравах, які готували на честь місяця.
Число дев’ять пов’язане зі старовинною календарною системою, коли місяць поділявся на три тижні, кожен — по дев’ять днів. Звідси — число страв на святвечірньому столі й кількість полін для вогню, на якому господиня готує празникову їжу
25.Давньослов"янські міфічні уявлення про зорі
Зоря в міфах багатьох народів — це жінка. Дружина або сестра сонця, чи коханка місяця. Зоря пов’язана з Великою Богинею, чий чоловік, Бог неба, — це місяць. Стародавнє зображення півмісяця із зіркою символізує цю пару. Втілення отієї міфічної Зорі — це планета Венера (на небі увечері і вранці вона поряд із місяцем).
В епоху неоліту ранкова й вечірня зорі асоціювалися з Великою Богинею. З нею пов’язували й сузір’я Великої Ведмедиці. Венера, як відомо, — це богиня кохання в римлян, котра перейняла функції Великої Богині. Цікаво, що планета Венера в давнину вважалася “зіркою зла”: римляни пов’язували її з Люцифером, фінікійці — з Вельзевулом, євреї з Азазелем, індіанці майя — зі змієм Кукульканом. Проте стародавні араби-язичники називали її “всемогутньою” і шанували як верховну богиню. Литовці уявляли ранню зорю у вигляді дівчини Аушріне, яка розпалює Сонцю вогонь, а вечірню зорю — як дівчину Вакаріне, яка той вогонь гасить. Давні греки вважали, що зоря сидить на золотому троні, вбрана в червоні та золоті шати.
26. Давньослов’янські міфічні уявлення про створення/походження людини.
Якщо простежити за міфами різних народів, то можна помітити одну закономірність: як правило, люди в них "створюються" з горіхів, пороху, глини, дерева або ребра. Творцеві важливо спочатку створити чоловіка, щоб потім створити йому супутницю. Згадаємо біблійних Адама та Єву. Першій людині дарується безсмертя, однак після "падіння" вона втрачає його й стає родоначальником людства, якому не призначено жити вічно. Біблійні Адам і Єва, спробувавши плід з древа пізнання, згрішили й втратили призначене їм Богом безсмертя. Деякі народи у своїх міфах відбивали свої погляди на походження людини як на нащадка тварини. Це міг бути ведмідь, мавпа, лебідь або ворон. В одному з міфів про створення людини оповідається, що людина при народженні отримує свою зірку-рожаницю. Прамати при появі на світ дитини починає прясти нитку її життя, прив´язавши її початок до зірки, а коли людина вмирає, — перерізує нитку, і зірка падає.