Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lazor.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
323.58 Кб
Скачать

22.Давньослов"янські міфічні уявлення про небо

Давні слов‘яни вже проводили астрономічні спостереження. Так, вони виявили, що серед незчисленної кількості зірок, що повільно рухаються по небу, є нерухома Полярна зірка, і що вона завжди вказує на Північ. Була знайдена ось зіркового небозводу – ось світу, а сузір‘я, що були поряд, отримали назви різних звірів. Спочатку (що навіть і зараз збереглося у народів Сибіру) це була Лосиха та її донька, від яких народжуються всі звірі сибірської тайги. Легенду про "оленьців малих", які випадали із небесної хмари, в 1114 р. руський літописець записав у Ладозі. Пізніше дві небесні господині світу лосино-оленього вигляду замінилися двома небесними ведмедицями - Великою та Малою. Так народилося ще в незапам‘ятний час уявлення про двох могутніх небесних господарок, які керували круговоротом зіркового небозводу (а значить, і всім світом), і які народжували звірів на потребу людині. Пізніше у землеробських народів господарки світу почали зображуватись у вигляді двох жінок і під іменем двох Рожаниць були широко відомі на Русі. Цікаво, що культ Рожаниць дожив до XVIIст., коли все ще переписувались церковні повчання проти них, а пісні та хороводи на честь Рожаниць та зображення їх в народній вишиванці, де їх уявляли у вигляді вершниць із сохою по боках богині Макоші, дожили до кінця XIXст.

Польський вчений К.Мошинський наводить дані про те, що селяни в різних місцях слов‘янського світу по розташуванню зірок, перш за все сузір’їв Великої та Малої Ведмедиць, Оріону, Плеяд (зіркове скопище у сузір‘ї Тельця) та Чумацького Шляху, а також за розташуванням Венери визначали не тільки нічний час, але й дати року. Зірки були і годинником, і календарем. Зірки визначали і долю – "свій час", персональний час кожної особи.

Особливістю слов‘янського уявлення про небо є те, що незнання процесу випаровування земної води та утворення хмар, тумана, роси привело до своєрідного уявлення про постійні запаси води десь високо над землею, на небі. Ця небесна волога іноді, в невизначений час, може прийняти вигляд хмар і пролитися над землею дощем, сприяти росту трав та врожаю. Звідси з‘являється уявлення про господаря небесної води, який розпоряджається дощами, грозовими зливами та блискавками. Так до двох архаїчних Рожаниць додається могутній Род – володар неба та всього Всесвіту, великий "життєдавець", який вдихає життя в усе живе дощовими краплинками. Культ Рода дожив у східнослов‘янських землях до XVIIст

23. .Давньослов"янські міфічні уявлення про сонце

У міфах древніх слов'ян, як і в інших народів, відбивалися їхні подання про світ і людину, природі й космосі. Різні явища природи, стихії обоя^ествлялись людьми й знаходили своє втілення в прекрасних поетичних міфах. Образ Сонця - один із самих прославленій і улюблених у слов'янській міфології. Адже саме його гарячі й радісні промені дарують життя всьому на землі. У народному міфі повествуется, як «вічно юний, вічно радісний світлий Яр» вирвав Матір-Оиру-Землю з мороку й холоднечі, полюбив її, і від цієї любові вона «прикрасилася злаками, квітами, темними лісами, синіми морями, блакитними ріками, сріблистими озерами». Під гарячим Ярилиним поглядом заповнилося небо птахами, земля - лісовими й польовими звірами, «у ріках і морях заплавала риба, у повітрі затовклися комахи,

Мушки так мошки».

Але от з'явився на квітучій Землі «улюблений земнородний син» - людин. Удар Яріла-Батька золотий вожжой зародив у людині розум, дозволив чути богів, і відповідати їм, чого не могли робити ні звірі, ні птаха, ні рослини.

Як здорово відчувати себе сином самого Сонця! Як хочеться, щоб люди пам'ятали про те, що Яріло-Батько даровал їм розум для добрих і радісних справ, а не для воєн, сварок і дріб'язкових інтриг.

2 варіант Міфологія древніх слов'ян складалася з їхніх вірувань і подань про навколишній світ: людині, природі, космосі.

Як і інші народи, слов'яни обожнювали й одухотворяли природу, тобто вірили в те, що всі навкруги живе, почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування. Особливо почитали слов'яни бога сонця Яріла, що захищав розквіту природи, любові, родючості.

У народному міфі Яріло описується як «вічно юний, вічно радісний світлий» бог. Це саме він розбудив Матір - Сиру-Землю від мертвого сну, дав життя рослинам, тваринам, морям і рікам:«від жарких його поцілунків прикрасилося (Земля) злаками, квітами, темними лісами, синіми морями, блакитними ріками... з надр її вилітали піднебесні птахи, з вертепів вибігали лісові й польові звірі...» У результаті палкої любові Батька-Яріла й Матері-Землі народилася людина.

І люблячий батько підніс своєму чаду неоціненний подарунок - розум: «... ударив його Яріло по голові золотий вожжой - яркою блискавкою, і від тої блискавки розум у людині зародився».

Людина не тільки стала розуміти громову мову батька, але й відповідав йому «віщим словом, мовою крилатої» і був визнаний всіма мешканцями Землі царем і владикою природи.

Як видно з міфу, древні слов'яни зв'язували з богом сонця Ярилой походження людини, а також всіх земних тварин і рас тений. І це дійсно так!

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]