Модуль 1. Організація системи обслуговування на підприємствах готельного типу

Тема 1. Визначення, зміст та види готельних послуг

8.1. Загальна характеристика готельних послуг

Готельна послуга – це результат діяльності готельного підприємства, спрямованої на задоволення відповідних потреб туриста. Повнота та якість готельних послуг залежить від розташування, набору, вартості послуг, рів­ня обслуговування і кількості номерів, форми власності засобів розміщення, що мають здійснювати функції гостинності і виконувати технологічні процеси надання тимчасового помешкання.

Усі засоби розміщення відповідно до класифікації ВТО поділяють за формами, видами й типами, що представлено в табл. 7.

Таблиця 7

Форми, види та типи засобів розміщення

Форми	Види	Типи
Готельного типу	Колективні засоби розміщення	Туристські комплекси, комплекси відпочинку, санаторні комплекси, мобільні (потяг, теплохід)
	Індивідуальні засоби розміщення	Бунгало, намет, автофургон, ротель, караван
Неготельного типу	Колективні	Гуртожиток, молодіжні будинки
	Індивідуальні	Приватний будинок , квартира, кімната, дача, яхта
	Приватні	Тайм-шер — власність, обмежена часом, готель типу кондомініум

Форми засобів розміщення визначаються основним видом діяльності: тільки розміщення або розміщення плюс послуги. Традиційно тільки розміщення надавали підприємства неготельного типу. Розміщення в комплексі з послугами харчування, оздоровлення, розважання –підприємства готельного типу 19, с.5.

Види засобів розміщення визначаються соціальними умовами розміщення: колективні, індивідуальні, приватні.

Типи засобів розміщення визначаються їхнім функціональним профілем.

Основними засобами розміщення вважаються готелі та мотелі. До додаткових засобів – відносять кемпінги, ботелі, флотелі, туристичні бази, бунгало, приватні будинки та квартири. В різних країнах співвідношення у використанні основних і додаткових засобів розміщення неоднакове. Так, наприклад, в Австрії та Іспанії воно складається на користь основних засобів розміщення, в Греції - майже однакове, а в Італії та Хорватії переважає розміщення в додаткових засобах: кемпінгах та в приватному секторі 14, с.79.

Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговування.

Мотель – це тип дорожнього готелю. Мотелі розташовуються уздовж автомобільних трас або на під'їздах до міст та агломерацій. Умови розміщення в моте­лях досить комфортні, біля них завжди с паркінг для авто транспорту .

Ботель – готель на воді, який передбачає можливість використання різноманітних плавальних засобів для розміщення туристів (наприклад, відповідно оснащений корабель).

Флотель «курорт на воді». Па відміну під ботелів тут туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, мотоцикли, катамарани тощо (поширені в США, Іспанії, Швейцарії).

Родтелі пересувні готелі, які являють собою вагон з 1-2 місними кабінами, кожна з яких має санітарно-технічне обладнання, персональне освітлення. Серед родтелів відрізняють ті, що призначені для масовою туризму, та класу «люкс».

Кемпінги, туристські бази, хатини (хижі) за­соби розміщення у вигляді лагеря для авто-, мото-, велотуристів, що розташований за містом, іноді – недалеко від мотеля. Туристам кемпінгу надаються міста для ночлегу, часто в палатках або літніх доміках, в яких є кухні для індивідуального приготування їжі та деякими необхідними зручностями. На відміну від інших закладів розміщення зазнають значно­го впливу фактору сезонності.

Шале – це сільський дім в гірській місце­вості. Цей вид закладів розміщення особливо поширений у Швейцарії та інших гірських країнах і місцевостях.

Бунгало – будинок у вигляді легкої споруди з верандою, їх використання в обслуговуванні туристів найбільш характерне для тропічних районів (Індія, США, острівні дер­жави Тихоокеанською регіону, Карибського субрегіону) 14, с.80.

Готель типу кондомініуму (розмір може ко­ливатися від 50 до 250 кімнат, можуть бути окремі споруди на 4-5 кімнат). Такі готелі мають номери типу квартир і спортивні споруди аналогічні курортним. Окремі квартири продаються індивідуальним власникам, але правом повної власності користусться компанія з управління. Квартири, які призначені для обслуговування клієнтів, які находяться у відпустках і на канікулах, за звичай, розміщуються навколо курортів.

Розрізняють два види власності на такі готелі. Деякі квартири продано напряму, а їх власники мають право на цілорічно проживання. Інший спосіб, більш поширений в практиці, полягає и тому, що квартири продаються на розподілений (як правило на тижні) час (tіте shаrе), коли один власник мас право займані квартиру протягом певного обмеженого часу. Сутність концепції таймшеру полягає в переході від придбання нерухомості до купівлі довгострокового права на відпочинок.

Якщо в роки формування ця система залучала в основному дрібних підприємців, то зараз нею займаються такі корпорації як “Хилтон”, “Марриот”, “Дисней”, “Шэратон”, “Баррат”, “Вамли”.

Сьогодні тайм-шер є однієї з найбільше що швидко розвиваються галузей індустрії відпочинку. Він вважається найсучаснішою технологією в області між туризмом і нерухомістю.

Курорти тайм-шер є в 75 країнах. Європа займає другу місце по розвитку тайм-шера після США. Багато приймаючих країн розглядають тайм-шер як істотний елемент усієї системи організації відпочинку. У більшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічному росту, поліпшує перспективи для інвестицій.

Іншої класифікація дотримується Держкомтуризм України, який згрупував засоби розміщення за двома напрямами: підприємства готельного типу (готелі, гуртожитки, клуби з проживанням, кемпінги, мотелі, готельно-офісні центри) та підприємства оздоровлення і відпочинку (санаторії, пансіонати, поліклініки, лікарні, бази та будинки відпочинку).

В світі є багато незвичайних готелей, приклади яких наведені у табл. 8.

Таблиця 8