72. Диференціація ставок імпортного мита в Україні.

Найбільш дієвим регулятором у тарифній системі є функціонування митних ставок, тобто диференціація мита залежно від країни походження товару.

За способом застосування митних ставок митний тариф поділяється на два види: простий та складний. Простий митний тариф базується на одній ставці митного оподаткування, тобто передбачає одну ставку мита для кожного товару незалежно від країни походження. Такий тариф є універсальним, але він не забезпечує достатньої маневреності в митній політиці, не передбачає пільгового або дискримінаційного мита і порівняно мало розповсюджений (Мексика, Болівія, Панама).

Складні митні тарифи базуються на двох, трьох і більше ставках митного оподаткування з конкретного товару. Кожна митна ставка застосовується до товарів певних країн або груп країн. Такі тарифи з різним рівнем митного оподаткування дають змогу державам провадити різну митну політику відносно до тих чи інших країн. механізм дії імпортного мита передбачає використання трьох видів ставок мита: преференційні, пільгові, повні. Преференційні — це особливі митні ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при прийнятті якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України. Як правило, їх застосовують до товарів країн, що розвиваються. Різниця між преференційними та пільговими ставками така. Преференційні митні ставки є мінімальними, тому що вони за розмірами є найнижчими, а пільгові митні ставки це окремий вид митних ставок і вони відрізняються від преференційних тим, що, як правило, вони за розміром вищі за преференційні ставки і застосовуються до товарів походженням з країн, з якими не укладаються договори про вільну торгівлю чи митні союзи. рівень пільгових ставок незначний: від 3 % до 5 % митної вартості товарів, і при цьому вони становлять половину повних ставок, але в Україні почали застосовуватися пільгові ставки, які практично збігаються з повними. Це насамперед стосується товарів широкого вжитку: текстилю і виробів з нього, взуття, посуду і под. (товарні позиції 50.01—63.01; 64.03—66.01: 68.01—70.13). Тобто практично в даній ситуації порушується принцип диференціації при оподаткуванні даних товарів.Для того щоб суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відчули реальний стимул виходу на ринок України, а пільгові ставки виконували функцію регулювання товаропотоку, необхідно привести рівень пільгових ставок у відповідність до норм міжнародного законодавства. Тобто пільгові ставки повинні бути значно нижчими, ніж повні. повними ставками вважається максимальний рівень митного оподаткування. Вони застосовуються до товарів, вироблених в інших країнах, що не входять до переліку країн, з якими укладено угоди про надання режиму найбільшого сприяння або національного, або за відсутності сертифіката походження товару.

73. Особливі види мита та умови їх застосування в Україні. Митний Кодекс України

Ставка мита — вказаний у митному тарифі грошовий розмір плати, що підлягає стягненню митними органами за конкретний товар, який ввозиться на митну територію України чи з неї вивозиться.

Товари та інші предмети, що ввозяться та митну територію України та вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладанню митом. Ставки мита єдині на всій території України. В Україні залежно від методу начислення застосовуються такі види ставок мита:

Вивізне (експортне) мито нараховується на товари під час їх вивезення за межі МТУ. Ставки вивізного (експортного) мита єдині для всіх осіб, які перемішують товари через МКУ, незалежно від видів зовнішньоторговельних угод, за винятком випадків, передбачених законодавством України та міжнародними договорами України;

Сезонне мито встановлюється з метою оперативного регулювання ввезення та вивезення окремих товарів. Воно може встановлюватися як ввізне чи вивізне і на строк не більше трьох місяців з моменту його запровадження. При цьому ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, не застосовуються. Загальний строк застосування сезонного мита не може перевищувати шести місяців протягом календарного року. Процедура запровадження сезонного ввізного мита та сезонного вивізного мита, а також ставки та строк їх дії встановлюються законами України;

Особливі види мита встановлюються з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення товарів на митну територію України і вивезення їх за межі цієї території незалежно від інших видів мита. Їх види:

а) спеціальне мито;

б) антидемпінгове мито;

в) компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

а) як засіб захисту українських виробників;

б) як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на МТУ в обсягах та (або) за таких умов, що створюють йому загрозу або заподіюють значну шкоду ;

в) як запобіжний засіб щодо учасників ЗЕД, які порушують національні інтереси у сфері ЗЕД;

г) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав.

Антидемпінгове мито застосовується:

а) у разі ввезення на МТУ товарів, що є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

б) у разі вивезення за межі МТУ товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

а) у разі ввезення на МТУ товарів, що є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

б) у разі вивезення за межі МТУ товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.Особливі види мита справляються на підставі встановлених законодавством рішень про їх застосування.

74. Визначення країни походження товарів. Достатня переробка товарів.

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики.

1. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

2. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

3. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

4. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

5. Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

6. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

7. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

8. При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

9. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

2. Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

3. Критерії достатньої переробки, визначені в пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

5. У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, – за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

6. Незалежно від положень цієї статті не відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов’язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції – операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепання, склеювання або монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), а також інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов’язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності таких операцій;

4) змішування товарів, які походять з різних країн, якщо характеристики кінцевої продукції суттєво не відрізняються від характеристик товарів, що змішуються;

5) забій тварин;

6) комбінація двох чи більше вищезазначених операцій.

75. Порядок визначення митної вартості товарів. Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"

Митна вартість - це та вартість товару, яка використовується як вихідна розрахункова база для обчислення митних платежів.

1. Митна вартість товарів заявляється митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України.

2. У разі коли митному органу надаються документальні підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) і зазначені в них відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів. Під час визначення митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), і фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи) - залежно від умов поставки цих товарів.

3, Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України громадянами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, визначається на підставі документів (товарні чеки,

ярлики, договори дарування тощо), які підтверджують ціну придбання цих товарів та які можна ідентифікувати з наявним товаром, якщо зазначені в цих документах відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог:

а) ідентичними вважаються товари, які мають однакові ознаки з товарами, що підлягають оцінці, в тому числі: призначення та характеристики; якість, наявність одного й того ж товарного знака та репутація на ринку; країна походження; виробник;

б) незначні відмінності в зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо за іншими ознаками такі товари відповідають вимогам цього пункту.

в) якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації.

7. Визначення митної вартості повинно бути здійснене митним органом у термін, що не перевищує 15 робочих днів. У виняткових випадках цей термін може бути збільшений за рішенням керівника

митного органу.

8. Для визначення митної вартості товарів, які експортуються і підпадають під дію режиму квотування чи ліцензування або щодо яких запроваджено реєстрацію контрактів, вирішальною є ціна

товару, зазначена у ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (якщо умови поставки цього товару відповідають тим умовам, відповідно до яких визначається митна вартість).

9.Надана органу митної служби інформація, заявлена як комерційна таємниця або як конфіденційна, може використовуватися лише для цілей митного оформлення і не може розголошуватися, використовуватися посадовими особами органу митної служби в особистих цілях, передаватися третім особам (включаючи інші державні органи) без спеціального дозволу особи, яка надала таку

інформацію (за винятком випадків, передбачених законодавством).

76. Особливості здійснення бартерних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України.

Закон України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах"

Товарообмінна (бартерна) операція у сфері зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарювання, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій відповідно до законодавства України.