16.Продуктивність праці як економічна категорія

Продуктивність праці як економічнакатегорія представляє собою результатив-

ність (ефективність) праці, тобто здатністьлюдей виготовляти певну кількість матеріа-

льних благ за одиницю часу.

Залежно від масштабності виконуванихтрудових процесів розрізняють наступні види

продуктивності праці:

- глобальну;

- локальну;

- індивідуальну.

Глобальною продуктивністю праці (ПТГ) називається узагальнений показник

народногосподарської ефективності праці по країні в цілому, який розраховується

шляхом віднесення основних макроекономічних показників (валовий національний

продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід (НД)) до чисе-

льності зайнятих в суспільно-господарському виробництві (чЗ). Відтак, обчислюють

виробіток валового національного продукту (валового внутрішнього продукту)

(ПТГ1) та виробіток національного доходу (ПТГ2) в розрахунку на одного зайнятого в

суспільному господарстві протягом встановленого періоду за формулами (5.23-5.24):

З

Г1 ч

ПТ = ВНП (ВВП )/Чз , грн / людину, (5.23)

З

Г 2 ч

ПТ = НД/Чз , грн / людину. (5.24)

Локальною продуктивністю праці (ПТЛ) називають показник ефективності праці

по галузях промисловості, по групі підприємств, що випускають однорідну продукцію.

Він обчислюється як обсяг продукції (валової (ВП), товарної (ТП), чистої (ЧП)) виго-

товленої підприємством (галуззю, підгалуззю), до чисельності промислово-

виробничого персоналу даного підприємства (галузі, підгалузі) (чПВП) за формулою

(5.25):

ПТ = ВП (ТП,ЧП)/Чпвп , грн / людину. (5.25)

Індивідуальною продуктивністю праці (ПТІ) називається результативність праці

на конкретному робочому місці, в конкретному цеху тощо. На конкретному робочому

місці його ототожнюють з нормою виробітку по конкретному виду продукції, яка роз-

раховується як кількість продукції в натуральному вираженні (Q), виготовленої за

одиницю робочого часу (ТР) за формулою (5.26):

Р

І Т

ПТ= Q/ Тр , шт./ годину. (5.26)

Показник продуктивності праці займає центральне місце під час створення пла-

ну з інтенсифікації та підвищення ефективності трудової діяльності. Завдання щодо

підвищення продуктивності праці орієнтує підприємство на випуск продукції з най-

меншими трудовими витратами, стимулює зростання виробництва і одночасне зме-

ншення собівартості продукції. Мобілізуюча, дійова сила цього завдання є більшою,

коли на діяльність підприємства найменш впливають зміни зовнішнього середовища і

воно повністю відображує дійсний трудовий внесок промислово-виробничого персо-

налу. Тому важливо застосувати такий показник, який може надати вірне представ-

лення про реальний рівень і темп зростання продуктивності праці. В зв'язку з цим за-

стосовують різні методи вимірювання продуктивності праці.

17. Поняття оплати праці

заробітна плата – це винагорода, обчисле-

на, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або упо-

вноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір заробіт-

ної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових

якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Функції заробітної плати такі:

- відтворювальна функція полягає в тому, що вона є джерелом відтворення

робочої сили і засобом залучення людей до праці;

- регулююча функція проявляється в тому, що заробітна плата є мобілізуючим

засобом розподілу і перерозподілу працездатних кадрів по регіонах країни, галузях

економіки з урахуванням ринкової кон'юнктури;

стимулююча функція відіграє вирішальну роль при встановленні залежності

рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;

- соціальна функція заробітної плати відтворює її призначення щодо забезпе-

чення соціальної справедливості, соціальних пільг та гарантій, а також належної ви-

нагороди за виконувану працю.

В економічній теорії розрізняють такі види заробітної плати:

- номінальну;

- реальну.

Номінальна заробітна плата – це сума грошових коштів (грошових одиниць),

яку отримують працівники за виконання визначеного обсягу робіт відповідно до кіль-

кості та якості витраченої ними праці, а також підсумкових результатів праці.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до

визначених норм праці (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, поса-

дових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розці-

нок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені

норми за трудові успіхи та винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона

включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним

законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

ядна. Погодинна ж заробітна плата застосовується для оплати праці службов-

ців і спеціалістів.

Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на системи.

Системами відрядної форми оплати праці є:

- пряма відрядна;

- непряма відрядна;

- відрядно-преміальна;

- відрядно-прогресивна;

- акордна;

- колективна (бригадна) відрядна.

Системами погодинної форми оплати праці є:

- пряма погодинна;

- погодинно-преміальна;

- погодинно-прогресивна;

- колективна (бригадна) погодинна.