5. Структура філософського знання

Структура філософії

Онтологія гносеологія методологія аксіологія

Онтологія – вчення про буття

Методологія - вчення про метод

Гносеологія – вчення про знання

Аксіологія – вчення про ціності

6. Сучасна західна філософія: провідні напрямки та школи.

Філософія XX ст. є продовженням розвитку філософії XIX ст. і перш за все її завершального етапу - німецької класичної філософії.

Філософія завжди була пов'язана із соціально-економічними, культурними та науковими досягненнями свого часу.

Філософію XX ст. відрізняється багатопредметністю. Це виразилося врізноманітті її шкіл і напрямків і свідчить про багато шаровість сучасної науки і культури. Все нові й нові сфери світу, раніше залишалися невідомими, включаються в орбіту їх наукового та філософського осмислення.

Питання про класифікацію напрямків і шкіл філософії XX ст. розроблений поки не дуже детально і глибоко. Можна запропонувати таке розмежування сучасної філософії на три, іноді пересічні групи шкіл:

• аналітично-позитивістські школи;

• екзистенційно-феноменологічні;

• релігійно-філософські.

7. Філософія в структурі світогляду.

Світогляд дозволяє мати цілісне уявлення про світ, систематизувати огляд в усіх зв’язках, які існують у світі. Світогляд є системою принципів, знань, ідеалів, переконань, цілісних орієнтацій, надій та вірувань, котрі визначають діяльність індивіда або соціального суб’єкта.

Рівні світогляду:

• Світовідчуття

• Світосприйняття

• Світорозуміння

За способом існування:

• Груповий

• Індивідуальний

Історичні типи світогляду:

• Міфолігізований – людина не відокремлює себе від природи і поширює людські якості на явища природи

• Релігійний – при такому сприйняті природне відокремлюється від людського і набирає надприродного статусу.

• Науковий – позбавлений містики і фантазії базується на філософській методології природознавства і суспільних знань.

8. Психоаналітична філософія: Фрейд, Юнг

Психоаналіз застосовується у ф-ії для пояснення особистісних , культурних та соціальних феноменів.

Психоаналіз З.Фрейда був спробою синтезу двох напрямків дослідження природи людини:

1) розкриття психічних поривань внутрішнього світу, смислу людської поведінки;

2) аналізу впливу культурного та соціального середовища на формування психічного життя людини та її психічних реакцій.

А це в свою чергу передбачало глибше вивчення струк­тури особистості. Аналізуючи та оцінюючи людську діяльність, Фрейд повсякчас натикався на такі характеристики поведінки людини, які неможливо було пояснити особливостями її свідомого ставлення до дійсності та до самої себе. Теорія З.Фрейда про свідоме та несвідоме і стала основою психоаналітичної системи.

Важливим складовим елементом фрейдівського психоаналізу було уявлення про лібідо. З.Фрейд головним рушієм поведінки людини вважав два інстинкти: самозбереження та сексуальний. Сексу­альний інстинкт, лібідо, і став центральною ланкою психоаналізу. Лібідо— це психічна енергія, яка лежить в основі всіх сексу­альних проявів індивіда, сила, що кількісно змінюється і якою можна вимірювати всі процеси та перетворення в сфері сексуального збуджен­ня. Психічна енергія інтерпретується 3.Фрейдом як енергія лібідо. Інстинктивний імпульс може бути:

• розрядженим у дію,

• витісненим назад у несвідоме,

• енергія сексуальних потягів відхиляється від прямої мети і спрямовується до несексуал. (соц.) цілей (сублімація).

З точки зору вчення про лібідо процес психічного розвитку людини є за своєю суттю біологічно детермінованим процесом перетворень її сексуального інстинкту.

Відкинувши теорію сексуальності Фрейда, Юнг запропонував розуміти під лібідо психічну енергію людини, визначальну інтенсивність психічних процесів особистості і психоенергетичну основу розвитку культури і цивілізації.

Будучи вже відомим вченим, Юнг прийшов до думки про те, що для вивчення психіки особистості може бути використаний метод асоціацій (зокрема, тести на асоціацію слів). Юнг розробив техніку «вільних асоціацій» і довів її до рівня фундаментального методу психіатричного дослідження.

Згідно складної концепції Юнга, структура людської психіки складається з чотирьох універсальних елементів:

1. особиста свідомість

2. колективна свідомість

3. особисте несвідоме

4. колективне несвідоме

Юнг виділив два основних протилежних типу особистостей:

1. Екстравертований - чужий самосозерцанию, самоаналізу, що направляє психічну енергію в зовнішнє середовище.

2. Інтравертірованний - обертаючий психічну енергію всередину самого себе.

Ця типологізація, як і ряд інших фрагментів псіхосоціологіі Юнга, стимулювала інтерес вчених до проблем взаємини особистості і соціального середовища і зробила певний вплив на розвиток, як соціології, так і соціальної психології.