- •1.Поняття предмет і ознаки філософії і філософування
- •2.Некласична німецька філософія: Фейєрбах, «Філософія Життя»
- •3.Функції філософії в суспільстві
- •4. Персоналістична філософія: м. Бердяєв, л. Шестов
- •5. Структура філософського знання
- •6. Сучасна західна філософія: провідні напрямки та школи.
- •7. Філософія в структурі світогляду.
- •8. Психоаналітична філософія: Фрейд, Юнг
- •9. Співвідношення філософії з міфологією.
- •10. Філософія Маркизму.
- •11. Проблема буття: основні історичні підходи та сучасне бачення.
- •12. Атеїстичний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
- •13.Основне питання філософії: різноманітність підходів
- •14 Питання повторюється з 2
- •15 Матерія та її властивості
- •16 Основні риси екзестинційної філософії
- •17 Свідомість як ідеальне буття та ідеальне відображення. Мова як упредметнена свідомість.
- •18 Періоди та основні риси давногрецької філософії
- •19 Емпіричне та раціональне пізнання. Інтуїція
- •20 Філософія національної ідеї: т. Шевченка, л. Українки, і. Франко
- •21 Філософське вчення про пізнання. Пізнання як творчість.
- •22 Філософія Радянської доби та діаспори. Українська історіософії(саме нагульне питання хочте попробуйте знайти щось правильніше)
- •23 Абсолютна та відносна істина, критерії істини
- •24 Класична українська філософія: п.Юркевич, о.Новицький, о,Потебня
- •25.Закон діалектики
- •26."Вчення г.Сковороди про людину"
- •27.Поняття «наука»та «наукова картина світу»
- •28.Філософська культура Давньої Русі.
- •29.Принципи та категорії діалектики
- •30.Філософія українського бароко.
- •31.Методи наукового пізнання: спеціальні,загальнонаукові та універсальні.
- •32.Особливості етапи розвитку української філософської думки.
- •33.Класифікація наук. Структура наукового знання.
- •34.Основні риси філософії Нового часу.
- •35 Суспільство як предмет соціальної філософії
- •36.Німецька класична філософія:Кант,Гегель
- •37.Цінність науки та її значення у житті сучасної людини та суспільства.
- •38. Філософія р.Декарта і б. Паскаля.
- •39. Основні сфери суспільного життя: матеріальна, духовна, соціальна, політична, фізична. Структура та функції сфер буття.
- •40.Філософія Просвітництва.
- •41. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •42. Філософія Нового часу: ф. Бекон
- •43. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •44.Філософія Нового часу:ф. Бекон.
- •45. Основні підходи до сенсожиттевих пошуків. Проблема смерті.
- •46. Філософія епохи Відродження.
- •47. Глобалізаційні процеси у сучасному світі.
- •48.Рання грецька філософія: проблема першоначала.
Філософія
1.Поняття предмет і ознаки філософії і філософування
Філософія – це система поглядів на світ в цілому і на місце людини в ньому. Предмет філософії – це та сукупність явищ дійсності яка досліджується цією наукою. На відміну від окремих наук філософія вивчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність. Її завдання дати найбільш загальні уявлення про світ, відповісти на запитання: який цей світ, що лежить в його основі, кінечний він чи безкінечний, пізнаваний чи непізнаваний, що таке знання, чи є якийсь сенс існування цього світу, яке місце людини в цьому світі, як вона повинна жити, діяти.
2.Некласична німецька філософія: Фейєрбах, «Філософія Життя»
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії. Він розглядав філософію і релігію як світорозуміння, що взаємно виключають один одного. На його думку філософія є наукою,вираженням ідей науки, втілення духу науки як такої, незалежної від будь-якого конкретно визначеного її предмета. Фейєрбах пропонує такі основні принципи пояснення релігії:
Людина вірить у богів не лише тому, що має фантазію та почуття, а також і тому, що їм притаманне прагнення бути щасливою.
Вона вірить у досконалу істоту тому що сама хоче бути досконалою.
Людина вірить у безсмертну істоту тому, що сама не бажає помирати.
«Філософія Життя» як філософський напрямок склалася в кінці 19 ст. у Німеччині та Франції. Виникаючи як опозиція класичному раціоналізму, вона звертається до життя як до первиної реальності цілісного органічного процесу. Саме поняття «життя» в руслі цих орієнтацій багатозначне і невизначене: воно трактується у біологічному(Ніцше) «воля до влади», космологічному(Бергсон) «воля до життя», культурно-історичному планах(Дільтей, Зіммель) – переживання які обумовлені культурною історією життя , як творче становлення.
3.Функції філософії в суспільстві
Світоглядна сприяє формуванню цілісної картини світу, уявлень про його устрій, місце людини в ньому, принципів взаємодії з навколишнім світом
Онтологічна розглядає буття, його сутність та форми, фундаментальні принципи та категорії.
Пізнавальна пояснення найбільш загальних принципів буття та вихідних основ мислення.
Праксеологічна – вимір філософського знання пов'язаний з аналізом і узагальненням своєрідності взаємовідносин людей і суспільства в цілому.
Методологічна полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань.
Аксіологічна – оцінка речей, явищ навколишнього світу з точки зору різних цінностей – моральних, етичних, соціальних.
4. Персоналістична філософія: м. Бердяєв, л. Шестов
Філософія Бердяєва - це філософія особистості, персоналізм. Особистість - це не емпірична індивідуальність, а людина, узятий як творче і вільна істота, непідвладне об'єктивації. Вихід до інших людей і єднання з ними властиві, за Бердяєвим, особистості як фатальна частину її внутрішнього світу: «суспільство - частина особистості». Звідси соціальна і правова позиція Бердяєва: «Потрібно стверджувати відносні форми, що дають максимум можливої свободи і гідності особистості, і примат права над державою» («Досвід есхатологічної метафізики»).
Вся філософська творчість Шестова — це заперечення пізнавальної могутності розуму. На перший план він висував випадковість і виняток, чудо і таємничий характер дій людини. Розум і свобода, вважав Шестов,— це два абсолюти, які не можуть співіснувати. Цариною розуму є практика, досвід, наука, філософія.