90.Інтернет

Участь юридичної служби в розробці документів правового

характеру, які регулюють трудові відносини

Трудові відносини на підприємстві регулюються Кодексом законів про

працю, Законом України „Про колективні договори і угоди”, законами та

іншими нормативними актами, які підлягають вищим органам державної влади і

управління, а також локальними нормативними актами, які ухвалюються на

підприємствах. До них відносяться правила внутрішнього розпорядку

положення, інструкції, рішення, накази колективні

договори. Юридична служба, беручи участь у розробці Правил внутрішнього

розпорядку, повинна

враховувати особливості, специфіку того чи іншого підприємства,установи,організації.У правилах конкретизуються обов'язки правління, адміністрації,

працівників і членів підприємства, питання прийняття та звільнення

використання робочого часу, порядок притягнення до

дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень. Складаючи

ПВТР, слід використовувати Типові правила внутрішнього трудового розпорядку

для працівників підприємств,

Беручи участь у розробці проекту колективного договору і його

змісту, слід керуватися Законом України „Про колективні договори і угоди".

Існування колективного договору об'єктивно зумовлене наявністю

соціальних, економічних і правових передумов. Соціальний фактор створюють

соціально-трудові відносини, що виникають із застосуванням громадянами

своєї здатності до продуктивної праці. В умовах суспільного виробництва

виникають внутрішньо колективні відносини, зв'язки в галузі суспільної

організації праці.

В економічному плані правомірність і необхідність існування

колективних договорів обумовлена господарською самостійністю підприємств,

наявністю різноманітних форм власності, використання найманої праці та

існування об'єктивних розбіжностей між інтересами власників та найманих

працівників.

Як акт локального регулювання, колективний договір виконує цілий ряд

виробничих і соціальних завдань.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах,

організаціях незалежно від форм власності і господарювання за умови

використання ними найманої праці та наявності права юридичної особи.

Розроблений сторонами проект колективний договір виноситься на

загальні збори або конференцію трудового колективу.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про колективні договори і угоди"

та ст. 13 Кодексу законів про працю України зміст колективного договору

визначається сторонами у межах їх компетенції.

У колективних договорах встановлюються взаємні зобов'язання сторін

щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Положення колективного договору поширюється на всіх працівників

підприємства, установи, організації, незалежно від того, чи є вони членами

профспілки. Але водночас вони є й обов'язковими як для всіх працюючих, так

і для власників чи уповноваженого ним органу. Власник і уповноважений ним

орган повинні дотримуватись своїх зобов'язань відносно всіх працівників.

Працівники в свою чергу повинні дотримуватись виконання зобов'язань,

Правова регламентація кожної з сфер господарської і соціальної

діяльності підприємства сприяє встановленню чіткого порядку здійснення

управлінських функцій, визначенню не тільки обов'язків, але і

відповідальності кожного.

У необхідних випадках юридичній службі за своєю ініціативою вносити

керівництву підприємства пропозиції щодо розробки рішень, наказів,

посадових інструкцій, положень, інших правових актів, які направлені на

зміцнення трудової дисципліни.

Підготовлений проект нормативного акту підприємства повинен

відповідати чинному законодавству, внесеним до нього змінам і доповненням,

які при переході до ринкових відносин вносяться постійно.

91&&&

92. інтернет,все що знайшла,хоч щось

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники, які звільнені з роботи мають право подати позов з вимогою поновлення на роботі (або змінити підставу звільнення) і виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (інколи ще відшкодування й моральної шкоди).

З метою уникнення спірних ситуацій, а також обґрунтування власної позиції в разі судового розгляду підприємства, установи, організації (далі – підприємства) при проведенні звільнення повинні чітко дотримуватися вимог Кодексу законів про працю України, зберігати всі документи та матеріали, що можуть бути використані як докази при з’ясуванні обставин звільнення.

Регулювання процесу звільнення працівника потребує взаємодії різних служб підприємств. Передусім це стосується кадрової та юридичної служби. На відділ кадрової служби покладено обов’язок визначення статті, на підставі якої буде провадитися звільнення, та врахування пільг визначеної законодавством категорії працівників (особи, які виховують малолітніх дітей без матері, вагітні жінки, матері, які виховують 2-х і більше дітей до 5-ти років, матері, які виховують неповнолітніх дітей, одинокі матері, працівники, що навчаються у вищих учбових закладах, тощо), які підпадають під звільнення. Після цього юридична служба аналізує підготовлений матеріал та приймає рішення, чи можна звільнити особу за конкретною статтею, яких норм слід дотримуватися при цьому. Після визначення процедури працівник кадрової служби розпочинає звільнення. Він у передбачені законодавством терміни збирає всі необхідні матеріали, надає попередження, збирає підписи або складає акти про відмову від підпису та видає наказ про звільнення. У разі проведення службового розслідування до цього процесу залучаються представники інших структурних підрозділів підприємств. Наказ необхідно погодити з відділами та управліннями, які так чи інакше пов’язані з процесом звільнення – юристом, бухгалтером, загальним відділом, кадровою службою тощо.

Слід пам’ятати, що:

-  на звільнення працівника слід отримати згоду від профспілкового або іншого органу у випадках, передбачених чинним законодавством; -  звільнення працівника під час його виправданої відсутності (тимчасової непрацездатності) на роботі є незаконним; -  дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку; -  стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку; -  у разі відмови працівника підписати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності про це складається акт в довільній формі; -  проведення розрахунку та видача трудової книжки мають здійснюватися в терміни, визначені законодавством.

Правове супроводження справи юридичною службою

Досудове супроводження справ.

Фахівцем юридичної служби здійснюються наступні процедури:

·   отримання та реєстрація позовної заяви; ·   кваліфікація заявлених вимог, визначення законодавчої підстави, аналіз судової практики; ·   підготовка і направлення завдань кадровій службі; ·   аналіз отриманих документів, підготовка доказів, проекту заперечень, пояснень по суті вимог; ·   визначення кола представників підприємства щодо супроводження справи в суді; ·   погодження проекту заперечень, пояснень та їх підписання; ·   направлення процесуальних документів, доказів (завірених належним чином) до суду з відповідними додатками.

При отриманні позовної заяви про поновлення на роботі та виплату грошових сум за позовами працівника, працівниками юридичної служби проводиться реєстрація позовної заяви та кваліфікація заявлених вимог, визначаються законодавчі підстави звернення. Також працівниками юридичної служби проводиться аналіз судової практики по розгляду позовів зазначеної категорії.

Після з’ясування зазначених обставин юридичною службою визначається перелік документів, необхідних для розгляду справи. Такими документами можуть бути: копії наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, копії актів про відсутність на роботі протягом 3-х годин, копії пояснень, копія посадової інструкції, копії положення про відділ, тощо. Про необхідність подання додаткових документів працівниками юридичної служби готуються відповідні службові записки, які подаються керівнику підприємства для дачі завдань зацікавленим структурним підрозділам.

Судовий супровід справи.

При судовому супроводі справи здійснюються наступні процедури :

·  визначення відповідальних осіб за супроводження справи у суді та підготовка довіреностей; ·  отримання повістки суду про призначення справи до розгляду; ·  направлення ініціатором до структурного підрозділу підприємства службового листа з копією повістки з метою виконання; ·  ознайомлення з матеріалами справи, підготовка клопотань (заяв) до суду; ·  забезпечення участі у судових засіданнях відповідальних осіб, підготовка пояснень, надання доказів; ·  визначення кола осіб, що можуть (у разі необхідності) бути свідками у справі та підготовка клопотання щодо виклику їх в суд для дачі показів; ·  ознайомлення з журналом судових засідань, ухвалами суду, підготовка документів та оскарження; ·  отримання та реєстрація судового рішення; ·  аналіз судового рішення та прийняття його до виконання або оскарження; ·  підготовка документів і забезпечення участі в подальшому оскарженні рішення, ухвали суду апеляційної інстанції; ·  підготовка документів і забезпечення участі в новому розгляді справ; ·  підготовка документів і забезпечення участі у судовому супроводженні справи за нововиявленими обставинами або винятковими обставинами; ·  отримання та реєстрація копії рішення (ухвали), що підлягає подальшому виконанню.