5.9. Висновки
Під час аналізу і синтезу механізму привода було визначено та побудовано:
- передаточне відношення приводу, на основі якого знайдено необхідну швидкість обертання вала двигуна;
- знайдені кутові та лінійні швидкості усіх зубчастих коліс приводу та водила;
- виконано геометричний розрахунок зубчастого зачеплення;
- побудована картина зачеплення;
- знайдено якісні показники зачеплення.
6. Синтез кулачкового механізму
6.1. Задачі
У даному проекті необхідно виконати синтез плоского кулачкового механізму з роликовим штовхачем, який рухається поступально, і має силове замиканням.
Завдання синтезу кулачкового механізму полягає у побудові профілю кулачка, який забезпечує заданий закон руху штовхача.
6.2. Визначення закону руху вихідної ланки
Для закону руху
штовхача аргументом функції є час t,
але в якості аргументу можна взяти і
кут повороту кулачка, бо зв'язок між
параметрами
задано. Тому закон руху штовхача може
бути заданий в параметричній формі:
,
де
.
Фазові кути:
віддалення у=120 ;
віддаленого вистою д=30 ;
наближення в=120 .
В завданні на
курсовий проект закон руху штовхача
задано у вигляді
.
Визначимо кут ближнього вистою:
Переведемо фазові кути в радіанну міру:
.
Штовхач рухається за прямолінійним законом, вид якого представлений нижче:
Для побудови діаграми a() визначимо необхідні значення кутів а1 і а3 з співвідношення:
Задамося масштабним коефіцієнтом по осі абсцис:
Для цього креслення визначаємо O-φ=L=186 мм.
Обчислимо максимальне значення аналога прискорення на фазі віддалення, яке для прямолінійного закону визначається по наступній формулі:
де h - хід штовхача заданий за умовою.
Задавшись на
графіку а(t)
значенням амплітуди
,
обчислимо масштабний коефіцієнт по осі
ординат:
Визначаємо довжини відрізків, які зображують фазові кути і амплітуди на діаграмі:
Для побудови діаграми аналога швидкості V() виконаємо графічне інтегрування графіка a().
Для цього ділимо кожний з відрізків, що зображують на осі абсцис фазові кути віддалення в і наближення п, на 12 рівних частин. Із середин отриманих ділянок проводимо перпендикуляри до перетину із графіком a(), після чого з отриманих на графіку a() точок проводимо прямі, паралельні осі абсцис до перетину їх з віссю ординат, де відмічаємо точки 1′, 2′, 3′ і т.д.
На осі абсцис обираємо точку P, віддалену на відстань H1=50 мм від початку координат. З'єднуємо з нею всі точки, отримані на осі ординат.
Координатні осі графіка V() обираються так, щоб вісь ординат цього графіка була на одній прямій з віссю ординат графіка a(). Вісь абсцис графіка V() розбивається на ділянки, які дорівнюють відповідним ділянкам діаграми a(). На кожній ділянці системи координат V() проводимо хорди, паралельні відповідним променям, що виходять із точки Р. Наприклад, хорда на ділянці 0 – 1 паралельна лінії P − 1′ і т.д. Через отримані в такий спосіб точки проводиться плавна крива.
Масштабний коефіцієнт по осі ординат отриманого графіка V() визначається за наступною формулою:
Графік залежності S() будуємо аналогічно, шляхом інтегрування функції V(). Масштабний коефіцієнт по осі ординат отриманого графіка S() буде дорівнювати:
