№51 Урок засвоєння нових знань

Мета: засвоєння учнями, сприйняття, осмислення певних понять, законів теорій. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Структура уроку

1. Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань учнів (5-7 хв.).

2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності школярів (до 5 хв.).

3. Сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків і відношень в об’єктах вивчення (10-20 хв. / для молодшого школяра / або 10-30 хв. / для старшокласника /).

4. Узагальнення та систематизація знань (10-15 хв.).

5. Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання (до 10 хв.).

Найчастіше таким уроком є вступний урок курсу (теми, розділу), коли він незначною мірою пов'язаний з темою попереднього уроку. Також доречно обрати цей тип у випадку, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять і положень. Може використовуватись пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад. Заняття можна провести у формі бесіди, лекції, уявної подорожі чи екскурсії, відеоуроку, навчальної конференції з підготовленими доповідями (повідомленнями) учнів. Під час проведення уроку доречні конспектування, складання тез, опорних схем, робота з підручником, картою, довідниками тощо. Головне, щоб вивчення нового матеріалу учнями відбувалося не пасивно, а в ході різноманітної активної пізнавальної діяльності.

26

№52 Виховання — соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості.Суспільство як соціальне об'єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості. Зупинення цього процесу — катастрофа для суспільства, внаслідок якої людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Педагогічним процесом називають розвиваючу взаємодію вихователів і вихованців, спрямовану на досягнення визначеної мети формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. 26

№53 1. Навчальні предмети з провідним компонентом "наукові знання", або основи наук (фізика, хімія, біологія, астрономія, географія та ін.). 2. Навчальні предмети з провідним компонентом "способи діяльності" (рідна та іноземна мови, креслення, фізкультура, комплекс дисциплін трудового навчання, інформатика). 3. Навчальні предмети з провідним компонентом "художня освіта і морально-естетичне виховання" (образотворче мистецтво, музика). 27

№54 До групи методів організації діяльності належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, громадської думки, доручення, виховуючих ситуацій. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Організація різнопланової діяльності школярів обов'язково залучає учня до багатогранних відносин, які виникають на основі спілкування у процесі цієї діяльності. Різні позиції учня у системі внутрішньоколективних відносин приводять його до певних рішень, вчинків,ліній поведінки, на основі чого формуються складніші акти поведінки, риси особистості. Тренування- метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів. У сучасній школі тренування як загальний метод виховання використовується для вирішення найрізноманітніших завдань суспільного, морального, естетичного, трудового, фізичного розвитку учнів: формування патріотизму, громадянськості, відповідальності, працелюбності, милосердя, культури поведінки, фізичного загартування, санітарно-гігієнічної культури, розвитку художніх здібностей та ін.Привчання- метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. На жорсткому привчанні базуються всі казармові системи виховання, наприклад, армійська, де цей метод поєднується з покаранням.Гуманістична педагогіка виступає проти жорсткого привчання, яке нагадує дресирування і суперечить правам людини. Вона допускає використання методу лише за умови, коли властиве йому насильство спрямовується на благо дитини; коли метод використовується в комплексі з іншими методами і передусім ігровими.Педагогічна вимога- метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них тих чи інших якостей.Залежно від форми пред'явлення вимоги бувають прямі й опосередковані. Для прямої вимоги характерні імперативність, визначеність, конкретність, точність, однозначність. Ці вимоги висуваються рішучим тоном, причому можлива ціла гамма відтінків, які виражаються інтонацією, силою голосу, мімікою.

Опосередковані вимоги (порада, прохання, довір'я, схвалення тощо) відрізняються від прямих тим, що стимулом для зумовленої дії стає вже не стільки сама вимога, скільки спричинені нею психологічні фактори: переживання, інтереси, прагнення самих дітей. 27

№55 Викладання окремої навчальної дисципліни (предмета) — діяльність викладача у процесі навчання, що спрямована на передачу знань, умінь і навичок.Головна характеристика діяльності вчителя - його керівна роль у процесі навчання. Ця роль зумовлена необхідністю формувати в учнів науковий світогляд, наукові погляди і переконання. Це - в інтересах суспільства, держави, також і в інтересах кожного учня. Ця роль учителя зумовлена соціальною функцією навчання в школі. Як представник старшого покоління, він забезпечує зв'язок між старшим і молодшим поколіннями, наступність і неперервність прогресу в суспільстві. Педагогічні процеси - це спрямовані процеси розвитку особистості, і забезпечити планомірний організований і спрямований розвиток особистості зможе людина, яка добре знає закономірності цього процесу. Викладання (научування) як діяльність учителя є сукупністю багатьох специфічних діяльностей. У структурі викладання можна виділити такі діяльності: проектувальну, організаційну, інформаційну, корекційну, аналітичну.Проектувальна діяльність є розумовою побудовою навчального процесу, його проектуванням, моделюванням, плануванням.Організаційна діяльність як органічна, невід'ємна складова викладання має чи не найбільшу частку. Інформаційна діяльність теж багатоманітна. Учитель повинен забезпечити учнів різноманітними видами інформації і не лише навчальної, а й емоційно-оцінювальної, без чого навчання - не навчання. Виховна робота - це органічна частина учбово-виховного процесу внз, спрямована на реалізацію завдань формування і розвитку культури особи майбутніх фахівців.Мета виховної роботи :забезпечення саморозвитку, самоудосконалення і самореалізації особи студента в освітньому просторі університету на основі актуалізації духовно-моральних, інтелектуальних, культурних, эколого-валеологических цінностей, в проекції на виконання активної цивільної ролі і конкурентоспроможності на ринку праці і розуміння неприпустимості порушення правил і норм ділового обороту в підприємницькій діяльності. 28

№56 Виховний колектив - педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Головною функцією дитячого виховного колективу є залучення дітей до системи суспільних відносин й організація нагромадження ними досвіду цих відносин. Дитячий колектив акумулює основні риси і вимоги життя суспільства. Діти практично знайомляться з існуючою в суспільстві різноманітністю і багатогранністю суспільних відносин, особливо за рахунок взаємозв'язків з колективами дорослих. Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Перша стадія включає:засвоєння та закріплення у різноманітних формах заохочення та змагання; вироблення в обраних активістів початкових організаторських навичок; сприяння їм у формуванні первинного авторитету серед членів учнівського колективу. Друга стадія пов'язана з:поступовим перетворенням активу в помічника педагога; висуненням перспективи діяльності колективу; поступовим залученням до громадського життя пасивних учнів; засвоєння класним колективом загальношкільних традицій; подоланням суперечностей між колективом і окремими учнями; між індивідуальними і загальними перспективами, між нормами поведінки колективу і нормами, які стихійно складаються в класі. Третя стадія націлена на: згуртування вихованців у єдиній діяльності та висунення колективом на цій основі вимог до кожного свого члена; надання прав колективу самостійно розв'язувати питання, пов'язані з плануванням своєї роботи, заохоченнями і стягненнями; перетворення колективу в інструмент індивідуального розвитку кожного його члена.Четверта стадія передбачає: появу складніших вимог, які колектив у процесі формування висуває до кожного свого члена; розширення прав та обов'язків активу; розгортання процесів самовиховання як вищої стадії виховання; переростання вимог дотримання моральних норм у потребу; проведення консультацій педагогом з метою рекомендації засобів, методів та форм самовиховання. 28

№57 Зміст освіти визначають такі нормативні документи, як навчальний план, навчальна програма, підручник і навчальний посібник.    Навчальний план. Він є головним для навчального закладу документом, який визначає зміст і структуру навчального процесу.    Навчальний план —документ про склад навчальних предметів, які вивчають у певному закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і про структуру навчального року.    Навчальний план має відповідати таким вимогам:    — спрямованість на всебічний розвиток особистості учня;    — забезпечення виховання підростаючого покоління;    — орієнтація на досягнення вітчизняної і зарубіжної науки, здобутки національної культури і національні традиції;    — урахування рівня розвитку учнів, їхніх навчальних можливостей, потреб та інтересів.    Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів визначає структуру та зміст середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями. Він регулює також гранично допустиме навчальне навантаження учнів і загальну кількість навчальних годин. Інваріантна складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні, вона єдина для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через освітні галузі базового навчального плану. Варіативну складову формує загальноосвітній навчальний заклад з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів. Підручник повинен відповідати сучасному рівню науки, забезпечувати потреби національного виховання, зв'язок теорії з практикою. Він має бути написаним простою і доступною мовою, чітко формулювати визначення, правила, закони, ідеї, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділяти шрифтом важливий матеріал. Не менш суттєвим є і його художнє оформлення. 29

№58 Интериоризация особою загальнолюдських цінностей процесі здійснення учнем оцінній діяльності допомагає йому спроектувати нову діяльність у відповідності громадськими еталонами і тими завданнями, які виникай перед ним в процесі самоосвіти і самовиховання, і реалізувати її на практиці. Нові об'єкти діяльності становяся новою потребою - відбувається экстериоризация.Сприйняття і интериоризация особою, переклад в "внутрішній план" загальнолюдських цінностей і виробітку власних ціннісних орієнтації неможливі тільки на рівні осі) знання(когнітивному). У цьому процесі активну роль граю емоції. Емоційна природа процесу интериоризации підтверджується численними дослідженнями. У них показаний; що соціальні цінності сприймаються не лише свідомість" раціональним мисленням, але і передусім почуттями. 29

№59 Управління педагогічним процесом здійснює вчитель.Саме він визначає мету і завдання процесу в конкретних умовах, програмує розвиток особистості учня, обґрунтовує систему педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, спрямованість на розв'язання конкретних педагогічних завдань. Організація педагогічного процесу містить, отже, три головних етапи: підготовчий, основний і заключний. На етапі підготовки педагогічного процесу створюються належні умови для протікання процесу в заданому напрямку. З цією метою вирішуються такі важливі завдання: цілепокладання, діагностика умов, прогнозування досягнень, проекту¬вання та планування розвитку процесу.Сутність цілепокладання (обґрунтування і постановки цілі) полягає в тому, щоб трансформувати загальну педагогічну мету, що стоїть перед системою народної освіти, в конкретні завдання, які можливо реалізувати на даному етапі педаго¬гічного процесу в наявних конкретних умовах.Цілепокладання завжди “прив'язане” до конкретної системи здійснення педагогічного процесу — школи, класу, уроку, виховної си¬туації і под.Педагогічна діагностика— це дослідницька процедура, спря¬мована на вияснення умов і обставин, у яких протікатиме пе-дагогічний процес.Наступний крок етапу підготовки — прогнозування про¬тікання і результатів педагогічного процесу.Завершується цей етап скоректованим на основі результатів діагностики і прогнозування проектом організації процесу, який після остаточного опрацювання перетворюється в план. Основним етапом є етап здійснення педагогічного прогресу. Він передбачає: постановку і роз'яснення мети та завдань дія¬льності, які необхідно виконати; взаємодію педагогів і вихо¬ванців; використання визначених методів, засобів і форм педагогічного процесу; створення сприятливих умов; стиму¬лювання діяльності школярів; забезпечення зв'язку педаго¬гічного процесу з іншими процесами. Результативність педа¬гогічного процесу залежить від того, наскільки доцільно ці елементи пов'язані між собою, наскільки їх спрямованість та практична реалізація відповідають загальній меті. Завершальний етап організації педагогічного процесу — етап аналізу досягнутих результатів.Він необхідний для того, щоб проаналізувати хід і результати педагогічного про¬цесу, зрозуміти причини їх відхилення від плану, визначити, де, як і чому допущені помилки. 30

№60 Колектив – найвища стадія добровільно організованої спільності людей, спрямованих на досягнення суспільно-значущих цілей і об’єднаних як самим процесом спільної діяльності, так і організацією і системою стимулювання. Ознаки колективу, наявність суспільно-значимої мети; наявність суспільної діяльності (навчання, пізнання, праця); встановлення відносин взаємодопомоги між членами колективу, наявність органів самоврядування; сприятливе психологічне середовище; самодисципліна, самовиховання. Місце особистості в колективі 1. Становище у колективі (чи користується повагою й автори тетом серед товаришів класу, чим зумовлені стосунки, які склалися, чи задоволений своїм становищем у колективі). 2. Становище, яке прагне зайняти. 3.Ставлення до товаришів по класу (поважає, байдужий до них, часом конфліктує з різних причин, виявляє агресію, виступає ініціатором сварок). 4.Роль, яку відіграє у житті класу (активний член колективу, сторонній спостерігач). 30