33. Пояснити чим обумовлений вибір методів навчання у сучасній школі.

Ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання у конкретних умовах для кожного уроку.

Методи навчання - це способи цілеспрямованої двосторонньої взаємодії вчителя і учнів, спрямованої на розв'язання навчально-виховних завдань.

Метод реалізується через сукупність прийомів. Прийомом називають структурний компонент методу. Одні й ті самі прийоми можуть бути складовими різних методів.Засобами навчання називають матеріальні (технічні засоби навчання, шкільне обладнання, шкільні приміщення, підручники, посібники тощо) та духовні цінності (наприклад, лагідне вчительське слово), які сприяють підвищенню ефективності процесу навчання.У сучасній педагогіці не існує єдиного підходу до класифікації і групувань методів навчання. Наведемо деякі з існуючих підходів:1. за джерелом знань - словесні, наочні, практичні 2. за основною дидактичною метою - методи набуття нових знань, формування вмінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки

39.Охарактеризувати види навчання у сучасній школі.

Пояснювально-ілюстративне навчання забезпечує: швидке засвоєння

навчальної інформації, формування знань, умінь і навичок, що

унеможливлює прогалини в знаннях, особливо у слабковстигаючих учнів;

колективний характер засвоєння знань дає змогу виявити типові помилки й

орієнтувати школярів на їх усунення.Проблемне навчання передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв'язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання. Проблемне навчання — один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення. Воно забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі. 20

32.Запропонувати програму самовиховання школяра,базуючись на загальних методах та формах виховної роботи.

Програма організації самовиховання школярів

В книзі А.І.Кочетова "Організація самовиховання школярів" мовиться, що в молодшому шкільному віці межі самовиховання визначаються появою нового виду діяльності - навчання. Воно направлено на розвиток вольових якостей, відповідальності, колективізму і пов'язано з привчанням дитини до регулярного і добросовісного виконання учбових завдань.

А.І.Кочетов пропонує правила сприяючі самовихованню:

П'ять "треба":

1. Завжди допомагати батькам.

2. Виконувати вимоги вчителів вчитися добросовісно.

3. Бути чесним.

4. Підпорядковувати особисті інтереси колективним.

5. Завжди і усюди проявляти сумлінність.

П'ять "можна":

1. Веселитися і грати, коли робота зроблена на "відмінно".

2. Забувати образи, але пам'ятати, кого і за що ти образив сам.

3. Не сумувати при невдачах; якщо наполегливий, все одно вийде !

4. Вчитися у інших, якщо вони краще тебе трудяться.

5. Питати, якщо не знаєш, просити допомогти, якщо не справляєшся сам.

Це потрібно тобі самому!

1. Бути чесним! Сила людини в правді, слабкість його - брехня.

2. Бути працелюбним! Не боятися невдачі в новій справі. Хто наполегливий, той з невдач створить успіх, з поразок викує перемогу.

3. Бути чуйним і дбайливим! Пам'ятай, до тебе добре відноситимуться, якщо ти до інших добре відносишся.

4. Бути здоровим і охайним! Займайся уранішньою гімнастикою, загартовуйся, мийся до пояса холодною водою щодня, стеж за чистотою рук, годину в день виділяй на прогулянки і ще годину віддай праці або спорту.

5. Бути уважним, тренувати увагу! Хороша увага оберігає від помилок в навчанні і невдач в грі, праці, спорті.

Цього робити не можна!

1. Вчитися без старання, ледаче і безвідповідальне.

2. Грубити і битися з однолітками, кривдити молодших.

3. Терпіти у себе недоліки, інакше вони тебе самого знищать. Будь сильнішим за свої слабкості.

4. Проходити мимо, коли поряд кривдять малюка, знущаються над товаришем, нахабно брешуть в очі чесним людям.

5. Критикувати інших, якщо сам страждаєш подібним же недоліком.

П'ять "добре":

1. Уміти володіти собою (не втрачатися, не боятися, не виходити з себе по дурницях)

2. Планувати кожний свій день.

3. Оцінювати свої вчинки.

4. Спочатку думати, а потім робити.

5. Братися спочатку за найважчі справи.

Правила вводяться поступово. Спочатку дитина привчається

жити відповідно до п'яти "треба". Це означає, що до нього пред'являються підвищені вимоги при виконанні саме даних правил. Одночасно указується, що не можна робити і чому. Через деякий час можна підключати п'ять "добре", оскільки вони значно складніше для розуміння і привчання. 16

34.Формування основ моральної культури особистості передбачає виховання гуманності,свідомої дисципліни ,культури поведінки та основ екологічної культури.Які ви бачите практичні шляхи реалізації вказаних складників.

На всіх етапах розвитку суспільства мораль, як і право, політика, традиції, звичаї, табу, була важливим регулятором людської поведінки, людських відносин, а моральність (моральна практика) - одним із критеріїв оцінки чеснот особистості.

Поєднуючи в собі моральну свідомість, моральну практику, моральні відносини, мораль як складний феномен реалізується у реальному бутті людини, її повсякденній взаємодії з соціумом, з природою, аналітичному баченні себе, своїх помислів і дій. Щодо цього однаково важливі й усвідомлення норм і принципів загальнолюдської моралі та моралі середовища, в якому живе людина, і дотримання їх у повсякденній практиці, і послуговування ними в оцінці реалій суспільного буття, людських учинків, у тому числі власних. Такі якості не передаються генетично, вони формуються в процесі соціалізації людини під впливом багатьох соціальних інститутів, передусім у процесі виховання і самовиховання.

Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості, як:

- цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);

- багатофакторність (передбачає врахування усіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);

- віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);

- неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця);

- визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);

- цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини).

Особливо важливо задіяти в моральному вихованні можливості усіх соціальних інституцій:

- сім'ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини;

- педагогічну діяльність дошкільних виховних закладів;

- освітньо-виховну діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій);

- діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів);

- засобів масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газет та ін.);

- діяльність мистецьких закладів (театрів, музеїв, консерваторій, клубів, будинків культури тощо);

- соціально-виробничу діяльність громадян на підприємствах, в організаціях. 17