21.З`ясувати сутність педагогічної діагностики:діагностика,діагностування,контроль та оцінка успішності?

діагно́стика — це підрозділ педагогіки, що вивчає принципи і методи розпізнавання та встановлення ознак, що характеризують нормальний (або з відхилом від норм) перебіг педагогічного процесу та розглядає процедури встановлення діагнозу.

Педагогі́чне діагностува́ння — це вид діяльності, що полягає у встановленні і вивченні ознак, які характеризують стан та результати процесу навчання, і що дозволяє на цій основі прогнозувати можливі відхилення, визначати шляхи їх попередження, а також коригувати процес навчання з метою підвищення його якості.Іншими словами, діагностуванню, тобто встановленню і вивченню, підлягають рівень знань учнів, ступені соціального і психічного розвитку, що відповідає трьом функціям навчально-виховного процесу: навчальній, виховній та розвиваючій.Контроль та його види:Методи контролю (самоконтролю) у навчанні — це способи виявлення результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів і викладання. Найпоширенішими у педагогічній практиці є наступні реалізації контролю:Спостереження, котре дозволяє встановити ставлення учня до тих чи інших об'єктів дійсності, до своїх обов'язків, праці, виявити його інтереси і здібності і т.д.Усний контроль: співбесіда, розповідь, контрольне читання тексту, індивідуальне чи фронтальне опитування та ін.Письмовий контроль: написання диктантів, творів, переказів, підготовка рефератів, доповідей.Графічний контроль: побудова (виконання) графіків, схем, креслень, ескізів, завдань на контурних картах та ін.Практичний контроль: виконання контрольних лабораторних робіт, дослідів, перевірка практичних умінь та навичок тощо.Оцінювання: Основні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів:всебічність оцінки успішності, її значущість і диференційований характер;гласність і обґрунтованість, ясність критеріїв оцінки знань;поєднання оцінки вчителя із самооцінкою та взаємооцінювання.Оцінка включає в себе низку показників роботи учня: фактичний стан знань, правильність, повнота, точність знань, знання першоджерел, самостійність, ініціативність і творчий підхід.

11

22.Виділити у понятійному апараті педагогіки головне поняття,дайте його сутнісну характеристику?

Педаго́гіка — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту і навчання.Освітою називається процес і результат засвоєння системи знань, вироблення вмінь і навичок, що забезпечує кінець кінцем певний рівень розвитку пізнавальних потреб і здібностей людини і його підготовку до того або іншого виду практичної діяльності. Розрізняють загальну й спеціальну освіту.Найважливішим засобом освіти й виховання є навчання - процес передачі й активного засвоєння знань, умінь і навичок, а також способів пізнавальної діяльності, необхідних для здійснення безперервної освіти людини.Вихова́ння — процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.

11

23.Охарактеризувати сучасну систему оцінки знань,умінь і навичок учнів.

Виявлення, контроль, оцінка і облік знань учнів – важлива проблема теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне здійснення цієї проблеми. Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін.Виділяють такі цілі оцінювання знань і умінь учнів:

-діагностування і коригування знань і умінь учнів;

-облік результативності окремого етапу процесу навчання;

-визначення підсумкових результатів навчання на різних рівнях.

Український контроль та оцінювання залишилися суб’єктивними, методи їх реалізації – застарілими. Отже, виникає необхідність впровадження системи контролю максимальної об’єктивності та можливості вимірювання оцінки за допомогою якісних та кількісних показників. Впровадження сучасних методів контролю та оцінки у практику навчання в українських навчальних закладах забезпечило б дотримання вимог, що висуваються до контролю, – об’єктивність, надійність, вимірюваність, цілеспрямованість, систематичність, тощо, – і дозволило б зробити навчання ефективним та наблизити його до світових стандартів.

Вчителю під час до уроку пам'ятаймо, що пошуки необхідних форм оцінки й її організація - це найважливіше завдання педагога.

12

24.Розкрити сутність філософсько-світоглядної підготовки школярів,накреслити шляхи формування світогляду.

Структуру світогляду складають знання, погляди, переконання. Знання є суб'єктивним відображенням об'єктивної реальності, результатом засвоєння («присвоєння») знань, які накопичило людство протягом історії в процесі розвитку суспільної практики. У свідомості людини результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, ідей, норм

Одним із провідних завдань виховання базової культури особистості є формування світогляду школярів. Світогляд – це система поглядів людини (філософських, соціально-політичних, правових, моральних, естетичних) на навколишній світ (явища природи, суспільні процеси, свідомість людей), своє місце в ньому.

Світогляд є духовним середовищем людини, її «внутрішнім Я». Осмислюючи свою суб'єктивність і навколишній світ, людина завдяки світогляду починає усвідомлювати себе здатною до його інтелектуального і практичного засвоєння, формуватися як людська індивідуальність.Основними засобами формування світогляду учнів є процес навчання, позакласна діяльність, самостійна робота.Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності. 12