6.2.3. Класифікація за типом мережевої топології.

Під топологією мережі розуміється опис її фізичного розташування, тобто те, як комп'ютери сполучені в мережі один з одним і за допомогою яких пристроїв входять у фізичну топологію.

Існує чотири основні топології:

- Bus (шина);

- Ring (кільце);

- Star (зірка);

- Mesh (осередок).

Шина.

Фізична топологія шина, що іменується також лінійною шиною, складається з єдиного кабелю, до якого приєднані усі комп'ютери сегменту (мал. 6.5).

Повідомлення посилаються по лінії усім підключеним станціям незалежно від того, хто є одержувачем. Кожен комп'ютер перевіряє кожен пакет в дроті, щоб визначити одержувача пакету. Якщо пакет призначений для іншої станції, то комп'ютер відкидає його. Якщо пакет призначений цьому комп'ютеру, то він отримає і обробить його.

Малюнок 6.5 - Топологія "шина"

Головний кабель шини, відомий як магістраль, має на обох кінцях заглушки (терминаторы) для запобігання віддзеркаленню сигналу.

Недоліки:

- важко ізолювати неполадки станції або іншого мережевого компонента;

- неполадки в магістральному кабелі можуть привести до виходу з ладу усієї мережі.

Кільце.

У фізичній топології "кільце" лінії передачі даних фактично утворюють логічне кільце, до якого підключені усі комп'ютери мережі (мал. 6.6).

Малюнок 6.6 - Топологія "кільце"

Доступ до носія в кільці здійснюється за допомогою маркерів (token), які пускаються по кругу від станції до станції, даючи їм можливість переслати пакет, якщо це треба. Комп'ютер може посилати дані

тільки тоді, коли володіє маркером.

Оскільки кожен комп'ютер при цій топології є частиною кільця, він має можливість пересилати будь-які отримані ним пакети даних, адресовані іншій станції.

Недоліки:

- неполадки на одній станції можуть привести до відмови усієї мережі;

- при переконфігурації будь-якої частини мережі необхідно тимчасово відключати усю мережу.

Зірка.

У топології Star (зірка) усі комп'ютери в мережі сполучені один з одним за допомогою центрального концентратора (мал. 6.7).

Усі дані, які посилає станція, прямують прямо на концентратор, який пересилає пакет у напрямі одержувача.

У цій топології тільки один комп'ютер може посилати дані в конкретний момент часу. При одночасній спробі двох і більше комп'ютерів переслати дані, усі вони дістануть відмову і будуть вимушені чекати випадковий

інтервал часу, щоб спробувати ще раз.

Ці мережі краще масштабуються, чим інші мережі. Неполадки на одній станції не виводять з ладу усю мережу. Наявність центрального концентратора полегшує додавання нового комп'ютера.

Недоліки:

- вимагає більше кабелю, чим інші топології;

- вихід з ладу концентратора виведе з ладу увесь сегмент мережі.

Малюнок 6.7 - Топологія "зірка"

Комірка.

Топологія Mesh (комірка) сполучає усі комп'ютери попарно (мал. 6.8).

Малюнок 6.8 - Топологія "комірка"

Мережі Mesh використовують значно більшу кількість кабелю, чим інші топології. Ці мережі значно важче встановлювати. Але ці мережі стійкі до збоїв (здатні працювати за наявності ушкоджень).

Змішані топології.

На практиці існує безліч комбінацій головних мережевих топологий. Розглянемо основні з них.

Змішана топологія Star Bus (зірка на шині) об'єднує топології Шина і Зірка (мал. 6.9).

Малюнок 6.9 - Топологія "зірка на шині"

Топологія Star Ring (зірка на кільці) відома також під назвою Star - wired Ring, оскільки сам концентратор виконаний як кільце.

Ця мережа ідентична топології "зірка", але насправді концентратор сполучений дротами як логічне кільце.

Також як і у фізичному кільці, в цій мережі посилаються маркери для визначення порядку передачі даних комп'ютерами.

Топологія Hybrid Mesh (гібридний осередок). Оскільки реалізація справжньої топологіїMesh у великих мережах може бути дорогою, мережа топології Hybrid Mesh може надати деякі з істотних переваг справжньої мережі Mesh.

В основному застосовується для з'єднання серверів, що зберігають критично важливі дані.

Історія виникнення Інтернету. Поняття Інтернету. Стек протоколів TCP/IP.

В середині 60-х років Міністерство оборони США побажало управляти мережею, яка могла б пережити навіть ядерну війну. Звичайні мережі, сполучені телефонними дротами, були визнані занадто уразливими, оскільки втрата однієї лінії або комутатора перервала б зв'язок, для якого ця лінія або комутатор використовувалися, а можливо, навіть розділила б мережу на окремі ділянки. У цих мережах використовувалася комутація каналів (коли на час передачі інформації пари комп'ютерів з'єднуються "один-с-одним" і в період з'єднання

відбувається передача усього об'єму інформації). Для вирішення проблеми Міністерство оборони звернулося до управління перспективного планування науково-дослідних робіт ARPA (Advanced Research Projects Agency). Приблизно в цей же час Теодором Хольме Нельсоном була придумана ідея гіпертексту (сам термін уперше був вимовлений в 1965 році).

У грудні 1969 року вдалося запустити експериментальну мережу (ARPANET), що складається з 4 вузлів. Ця мережа підтримувала комутацію пакетів (коли необхідні для передачі дані розбиваються на частини, а до кожної частини приєднується заголовок, що містить повну інформацію про доставку пакету за призначенням). В процесі експлуатації з'ясувалося, що наявні протоколи мережі не придатні для роботи з об'єднаними мережами. В результаті були проведені додаткові дослідження в області протоколів, що завершилися в середині 70-х винаходом моделі і протоколів TCP/IP. TCP/IP був спеціально розроблений для управління обміном даними по інтермережах, що ставало усе більш важливим у міру підключення усе нових мереж до ARPANET. У 1980 році були представлені основні принципи об'єднання мереж :

· мережі взаємодіють між собою по протоколу TCP/IP;

· об'єднання мереж проводиться через спеціальні шлюзи (gateway);

· усі комп'ютери, що підключаються, мають єдині методи адресації.

З 1983 року протокол TCP/IP став обов'язковим на усіх комп'ютерах ARPANET. Розвиток мережі відбувався досить швидкими темпами. До 1984 року число хост-систем (крайових систем) перевищило 1000. У цьому ж році вводиться принцип системи найменування доменів (Domain Name System, DNS), що дозволяє замінити цифрові адреси комп'ютерів символьними іменами.

Сучасна історія Інтернету почалася в 1989 році, коли Тім Бернерс-Ли (Tim Berners - Lee) в Європейській лабораторії фізики елементарних часток (CERN) розробив технологію гіпертекстових документів - World Wide Web (WWW), що дозволяє користувачам мати доступ до будь-якої інформації, що знаходиться в мережі Інтернет на комп'ютерах по всьому світу. Саме ця розробка зумовила кінець кінцем вибухове зростання числа

користувачів Інтернету. За минулий час WWW пройшов декілька фаз розвитку.

35.Розглянемо детальніше спосіб адресації ресурсів URL.

Для того щоб сервер можна було відшукати серед міліонів подібних, він повинен мати унікальну адресу (IP – адреса). Продовжуючи аналогію з містом – кожен будинок повинен мати адресу.

IP – адреса складається з ряду цифр, наприклад 156.124.142.41. Зрозуміло, що користуватися такою адресою досить важко, набагато зручніше користуватися іменами, які містять буквенні позначення.

Саме з цією метою були розроблені сервери імен – DNS. Завдання DNS серверів ставити в відповідність числовій IP – адресі доменну буквенну. Коли ми вводимо ім’я сервера, до якого вирішили підключитися, наш запит поступає на DNS-сервер, який шукає її в своій базі даних. Якщо її там немає він звертається до іншого сервера і так далі поки не відшукає відповідну адресу.

Система доменних імен будується по ієрархічному принципу. Ім’я складається з декількох сегментів – доменів різного рівня, розділених крапкою. Домен верхнього рівня (остання частина адреси) вказує, як в звичайній адресі, країну чи регіон в якому розміщений сервер. Наприклад в адресі www.kspu.edu.ua ua вказує на країну, в данаму випадку – Україна. За кожною країною закріплений домен верхнього рівня навіть, якщо там немає жодного комп’ютера.

Таблиця 1. Домени верхнього рівня Домен Країна чи регіон Домен Країна чи регіон AQ Антарктида GB Великобританія AT Австрія IL Ізраїль BG Болгарія RU Росія CA Канада TR Турція DE Німеччина UA Україна ES Іспанія UK Об’єднане королівство

І це далеко не повний список.

Слід зазначити, що адреса не обов’язково складається з чотирьох частин, можлива і така адреса:

www.yahoo.com

weblist.com

www.nns.ru

Домен верхнього рівня, або наступного рівня, може бути одним з наведених:

arpa Старий домен мережі ARPANET

com Комерційна організація

edu Освітній

gov Урядовий

mil Військовий

net Мережеві інфраструктури

org Некомерційні організації

Але щоб знайти інформаційний ресурс в Internet, знання однієї адреси не досить. Програма повинна знати тип ресурсу, тобто протокол по якому проходитиме обмін даними. Для пошуку ресурсів і доступу до них в системі WWW використовується специфікація URL (Universal Resource Locator) – універсальний локатор ресурса.

Якщо IP-адреса – адреса будівлі в нашому місті, то URL визначає тип об’єкту ( магазин чи бібліотека)і точне місцезнаходження потрібної вам речі в ньому (кімната, полиця).

URL – повна адреса ресурса в мережі Internet, що містить вичерпну інформацію про нього. Так наприклад виглядає повна адреса:

http://www.microsoft.com/standards/cdf.htm

Тип ресурсу://Сервер/Шлях на диску

В цій адресі можна виділити три частини:

1.Вказівка типу ресурса

Бувають ресурси таких типів:

http:// ресурси WWW.

ftp:// звертання до системи FTP.

Gopher:// система Gopher.

telnet:// звернення до віддаленого комп’ютера через систему Telnet.

File:// доступ до файлів локального комп’ютера.

2.Адреса сервера в мережі Internet. Ми вже розглянули його.

3.Повний шлях до потрібного файла на диску комп’ютер

36.Пошуко́ва систе́ма — онлайн-служба (програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом), що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. У просторіччі під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на котрому розміщено інтерфейс (фронт-енд) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошуко́ва маши́на (пошуко́вий руші́й) — комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-розробника пошукової системи.

Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини, але існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.

Індексація в пошукових системах сайтів здійснюється пошуковим роботом.

За даними аналітичної компанії comScore всі пошукові сайти в грудні 2007 року опрацювали 66 млрд 221 млн пошукових запитів.[1]

Зміст [сховати]

1 Популярні пошукові системи

2 Спеціалізовані пошукові системи

3 Технологія

4 Див. також

5 Виноски

[ред.]Популярні пошукові системи

Англомовні і міжнародні

A9 (належить компанії Amazon і працює на механізмі Google)

ALLhave

Alltheweb FAST-Engine

Ask.com (механізм Teoma)

Bing

Cuil (закрита)

Google

LightStorage (LookForMp3)

Yahoo! і пошукові системи, що належать цій компанії:

Overture

Inktomi

AltaVista

Естонські

www.ee

neti.ee

Німецькі

Wseeker.com

Abacho.de

de.Ez2find.com

Російські

Aport

Mail.Ru

Rambler

Яндекс

nigma.ru

Українські

shukalka

ALLhave

Ґууґля!

bigmir)net

META (meta)

UAportal

LightStorage (LookForMp3)

UKR.NET (Працює на Google, Яндексі, Bing).

I.UA (Працює на Яндексі).

ONLINE.UA (Працює на Google - користувальницький пошук).

Французькі

fr.Ez2Find.com

Francité

Locace

Nomade

Voilà

За даними компанії Net Applications[2] у квітні 2010 року використання пошукових систем на Заході разподілилось так:

Google — 86,30 %

Yahoo — 5,30 %

Bing — 3,13 %

Baidu — 3,02 %

Yandex — 1,7 %

Ask — 0.67 %

AOL — 0.44 %

MSN Search — 0.08 %

AltaVista — 0,07 %

Excite — 0,03 %

Lycos — 0,02 %

AlltheWeb — 0,01 %

У цей звіт не входять українські пошуковики, такі як, наприклад, META.

37.Microsoft Internet Explorer — графічний веб-оглядач (браузер), який розробляє корпорація Microsoft.

Найперша версія побачила світ 16 серпня 1995 року. Вона була заснована на браузері Mosaic, права на який корпорація Microsoft придбала у компанії Spyglass. Починаючи з версії 3.0, Microsoft поширювала Internet Explorer у складі операційної системи Windows, що дозволило йому швидко збільшити ринкову частку і навіть витіснити провідний колись веб-оглядач Netscape Navigator.

Останніми версіями для Mac OS і Unix-подібних систем були Internet Explorer 5.2.3 і Internet Explorer 5.0 SP1 Beta відповідно. Зараз розробку Internet Explorer для цих систем припинено.

Серед сучасних браузерів IE відрізняється найгіршою підтримкою CSS2[Джерело?], неповною підтримкою XHTML і безліччю проблем із безпекою[Джерело?]. До виходу сьомої версії мав застарілий незручний інтерфейс.

Internet Explorer можна безкоштовно завантажити і використовувати навіть на нелегальній копії Microsoft Windows, проте ліцензійна угода дозволяє встановлювати Internet Explorer лише за наявності легальної ліцензії на операційну систему сімейства Windows.

Частка Internet Explorer

На 2011 рік є найпопулярнішим браузером, охоплюючи близько 40% ринку, але кількість користувачів Internet Explorer стабільно знижується. Internet Explorer є найуживанішим web-браузером починаючи з 1999 року, досягнувши в 2002—2003 роках за цим показником своєї максимальної позначки в 95%; у Південній Кореї у 2007—2008 роках частка IE складала 99%. Цей показник було досягнуто внаслідок стандартизації протоколу шифрування, реалізованого лише у вигляді готових модулів, які видають громадянам (ActiveX і Nsplugin, останні більше не видаються).

Зміст [сховати]

1 Історія IE

1.1 Internet Explorer 1

1.2 Internet Explorer 2

1.3 Internet Explorer 3

1.4 Internet Explorer 4

1.5 Internet Explorer 5

1.6 Internet Explorer 6

1.7 Internet Explorer 7

1.8 Internet Explorer 8

1.9 Internet Explorer 9

1.10 Internet Explorer 10

1.11 Internet Explorer 11

2 Підтримка операційних систем

3 Виноски

4 Посилання

5 Див. також

[ред.]Історія IE

[ред.]Internet Explorer 1

Поширення версій IE за травень 2011 року [1]

Internet Explorer, всі версії ▼ 52,87%

Internet Explorer 6 ▼ 10,36%

Internet Explorer 7 ▼ 7,04%

Internet Explorer 8 ▼ 31,28%

Internet Explorer 9 ▲ 4,19%

Випущений в серпні 1995 року на основі браузера Spyglass, Inc. Mosaic. Microsoft ліцензувала браузер на умовах виплати відсотка від продажів і фіксованої суми кожного кварталу. Internet Explorer 1.0, як і Internet Explorer 2.0, випущений у листопаді 1995 року, поширення не мав.

[ред.]Internet Explorer 2

Випущений у листопаді 1995 року, мав підтримку JavaScript, NNTP, фреймів і SSL. Перша версія, яку було випущено для Microsoft Windows і Mac.

[ред.]Internet Explorer 3

Випущений 13 серпня 1996 року і був написаний програмістами, найнятими зі Spyglass для розробки браузера на основі Mosaic. Ця версія підтримувала CSS, плагіни ActiveX і розширення Java, можливості мультимедіа і систему контент-контролю pics, розроблену World Wide Web Consortium (W3c). Ці нововведення були значними на той час, порівняно з основним конкурентом Netscape Navigator. Поставлявся разом з Windows 95 OSR2.

[ред.]Internet Explorer 4

Випущено у вересні 1997 року. Мав глибокий зв'язок з операційною системою. Код оглядача було повністю переписано. Основним нововведенням Internet Explorer 4 є технологія групових політик, що дозволяє компаніям централізовано встановлювати і контролювати доступ своїх співробітників до багатьох аспектів конфігурації оглядача. Версія 4.0 підтримувала DHTML, власні розширення Javascript, несумісні з Netscape 4.0, могла перемальовувати сторінку (наприклад, якщо за допомогою JS був доданий або прибраний елемент). IE 4.0 підтримував власну об'єктну модель документа (DOM), так звану 'document.all', яка була значно простішою і стабільнішою DOM Netscape — 'document.layers'. Internet Explorer 4.0 поставлявся в складі Windows 98. Випуск Internet Explorer 4.0 вважається початком війни браузерів.

[ред.]Internet Explorer 5

Випущений 18 березня 1999 року. Вперше IE підтримував значні частини W3c DOM, а також забезпечував поліпшену підтримку CSS. Підтримка письма справа наліво (арабська мова і іврит), шрифту кегля агат, XML, XSL і можливість збереження веб-сторінок у форматі MHTML. Поставлявся разом із Windows 98 SE та Microsoft Office 2000. Версія 5.5 випущено в липні 2000 року з поліпшеним попереднім переглядом сторінок для друку, вдосконаленою підтримкою CSS і HTML і прикладним програмним інтерфейсом. Internet Explorer 5.5 поставлявся в складі Windows ME.

[ред.]Internet Explorer 6

Випущено 27 серпня 2001 року, за декілька тижнів до Windows XP. У цій версії було вдосконалено DHTML, контроль вмісту, поліпшено підтримку CSS рівня 1, DOM рівня 1 і SMIL 2.0. Інтерфейс дозволяє динамічний доступ і оновлення структури і стилю документа (без обмежень). Рушій MSXML було вдосконалено до версії 3.0. Можливості: нова версія IEAK, мультимедійна панель, інтеграція з Windows Messenger, автоматична корекція розміру зображення, P3p, а також зовнішній вигляд відповідно до теми робочого столу «Luna» для Windows XP.

[ред.]Internet Explorer 7

Випущено 18 жовтня 2006 року. До 26 жовтня було завантажено більше трьох мільйонів копій[2]. До середини січня 2007 року кількість завантажень перевищила 100 мільйонів[3]. Нова версія відрізняється новим графічним інтерфейсом у стилі Vista Aero, підтримкою вкладок, вбудованим механізмом роботи з RSS, підтримкою alpha-каналу PNG зображень, поліпшенням підтримки стандартів W3c[4], захисту від шахраїв, інтернаціональних доменних імен та ін. Ця версія IE входить до складу Windows Vista з деякими вдосконаленнями в галузі безпеки: захищений режим (виконання браузера в «пісочниці» з доступом лише до тимчасових інтернет-файлів, захист пам'яті тощо). Ця версія була першою, у якій більше не містилося коду Mosaic.

Під час встановлення застосовувався механізм перевірки легальності операційної системи, але 4 жовтня 2007 року було випущено оновлений інсталятор IE7, що не вимагає перевірки легальності копії операційної системи під час встановлення[5] — Майкрософт відмовився від цієї практики, щоб не звужувати поле застосування свого оглядача в умовах зростаючої конкуренції.

[ред.]Internet Explorer 8

Випущено 19 березня 2009 року[6]. Працює в операційних системах XP, Vista, Server 2003 і Server 2008. У Windows 7 вбудований від початку.

Деякі з нових властивостей:

автоматичне відновлення вкладок після збою;

Activities — швидкі команди, доступні з контекстного меню: пошук в Live Search, пошук на карті, відправка поштою, переклад іншою мовою, додавання в онлайн-закладки і низка інших;

Webslices (веб-сервер-фрагменти) — підписка користувачів на окремі ділянки сторінок;

«розумний адресний рядок» — при введенні адреси браузер повертає результат, заснований не лише на URL раніше відвіданого вами сайту, але і на заголовку сторінки і інших її властивостях;

підсвічування доменного імені в адресному рядку;

приватний режим роботи Inprivate, що дозволяє заходити на сайти, не залишаючи слідів в історії браузера;

швидке повносторінкове масштабування (управляється натисненням клавіші ctrl і обертанням коліщатка миші);

підтримка Translation

[ред.]Internet Explorer 9

Докладніше: Internet Explorer 9

Випущено 14 березня 2011 року. Можна користуватися в 32-х і 64-х бітових версіях тільки під Windows 7, Windows Server 2008 і вище. IE9 отримав оновлений мінімалістичний інтерфейс. Він підтримує більшість специфікацій CSS3, округлені рамки, вбудовану обробку SVG, вбудовані колірні профілі ICC, забезпечує швидшу обробку JavaScript. Також, в IE9 представлено апаратне прискорення відтворення графіки за допомогою Direct2D. Крім того, здійснена підтримка відео та аудіо тегів HTML5, а також Web Open Font Format.

[ред.]Internet Explorer 10

Докладніше: Internet Explorer 10

Перша тестова збірка браузера випущена 12 квітня 2011 року, в якій до можливостей Internet Explorer 9 була додана підтримка деяких можливостей CSS3. Розробники браузера заявили, що Internet Explorer 10 буде працювати виключно з Windows 7 і Windows 8 і не буде підтримувати більш ранні операційні системи, у тому числі Windows Vista.

38.У наш час найпопулярнішими службами Інтернету є:

Веб

Веб-форуми

Блоги

Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія)

Інтернет-магазини

Інтернет-аукціони

Інтернет події

Інтернет-час

Електронна пошта та списки розсилки

Групи новин (в основному, Usenet)

Файлообмінні мережі

Електронні платіжні системи

Інтернет-радіо

Інтернет-телебачення

IP-телефонія

Системи обміну повідомленнями

FTP-сервери

IRC

39.40.41.42.43.44.45.сама

46.Педагогічний програмний засіб -програма, призначена для організації та підтримки навчального діалогу користувача з комп’ютером

Функціональне призначення ППЗ: надавати учбову інформацію та скеровувати навчання з урахуванням індивідуальних можливостей та уподобань того, хто навчається

Вимоги до ППЗ:

• педагогічні

• реалізація принципів дидактики та методики

• обґрунтованість вибору тематики курсу

• педагогічна доцільність використання та ефективність застосування

• технічні

• стійкість до помилкових або некоректних дій користувача

• захист від несанкціонованих дій користувача

• ефективне використання технічних ресурсів

• відновлення системної області перед завершенням роботи програми

• відповідність функціонування ППЗ опису в експлуатаційній документації

• ергономічні

• урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів різних типів мислення та організації нервової діяльності

• забезпечення рівня мотивації навчання під час взаємодії того, хто навчається, з ППЗ

• стосовно зображення інформації, ефективності зчитування зображення, його розташування на екрані тощо

• естетичні

• відповідність естетичного оформлення та кольорової гами функціональному призначенню ППЗ

• виразність та упорядкування графічних елементів ППЗ

• до документації

• єдиний спосіб побудови та оформлення основних документів на розробку та використання ППЗ, які створені різними закладами або організаціями, незважаючи на їх відомчу приналежність

ППЗ навчального призначення:

Проблемно-орієнтовані - спрямовані на вирішення конкретної учбової проблеми, яка вимагає її вивчення або вирішення;

2. Об’єктно-орієнтовані – спрямовані на здійснення певної діяльності з об’єктним середовищем (інформаційно-пошукові системи, бази даних тощо);

3. Предметно-орієнтовані - спрямовані на здійснення діяльності в певному предметному середовищі (з вбудованими елементами технології навчання).

Типи ППЗ за методичним призначенням:

• навчальні ПЗ;

• тренувальні ПЗ;

• ПЗ для здійснення контроля;

• інформаційно-пошукові системи;

• імітаційні ПЗ;

• ПЗ для моделювання;

• ПЗ для демонстрації процесів, явищ та ін;

• навчально-ігрові ПЗ;

• ПЗ для досуга.