83.Назвіть принципи та умови оцінювання ефективності інноваційної політики.

Ефективність інновацій — величина, що визначається конкрет¬ною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, мате¬ріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створю¬ваних продуктів, технічних систем, структур. Ефективність інновац. д-сті виявляється на мікроекономічному рівні (рівні окремих суб'єктів господар-ня, які прагнуть поліпшити результати свого господар-ня і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, ме¬тою якої є забезпечення динамічного розвитку всього сус¬пільства).Основними критеріями оцінювання результатів інно¬вацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.Актуальність. Вона передбачає відповідність інновац. проекту цілям науково-технічного і соц.-еко¬ном. розвитку країни, регіону, під-ва. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управ-ління науково-технічних, економ., соц. і еко¬лог. пріоритетів, які можуть відображати загальносві¬тові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого під-ва.Значущість. Визначається з позицій державного, регіо¬нального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єк¬та під-ництва.Державна значущість полягає у вирішенні проблем за¬гальнодержавного масштабу у всіх сферах життєд-сті населення відповідно до цілей науково-технічного і соці-ально-економічного розвитку країни.Регіональна значущість відображає ступінь вирішен¬ня властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шля¬хом здійснення інноваційних програм і реалізації іннова¬ційних проектів. Галузева значущість показує вплив інновації на вирі¬шення проблем, важливих для багатьох господар. суб'єктів галузі.Значущість для суб'єкта під-ництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно¬логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно¬вації на різні сторони д-сті суб'єкта господарня та його оточення, отримання різних видів ефекту метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють. Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єктів, якими можуть виступати різні типи іновації:

— засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, моДЄР™п^едмети праці (сировина, паливо, матеріали,енергія);

— предмети кінцевого споживання;

— технологічні процеси;

— методи організації в-ва, праці та управління;

— інновац. проект.

84 Що є причинами низьких результатів інноваційної політики в країнах наздоганяючого.

Економічна та інноваційна політика реалізується в складному та динамічному середовищі. Аналіз джерел зростання є складним завданням, яке, тим не менш, визначає деякі загальні чинники зростання, але, в той же час, приділяє більше уваги конкретності заходів політики зростання. Концепцією, необхідною для перенесення цього питання у майбутнє, є «технологічна досконалість», яка розмежовує країни, що працюють на передових технологічних рубежах або близькі до них, та країни, які наздоганяють лідерів.Для країн наздоганяючого розвитку політика повинна забезпечувати наздоганяння, у якому головним компонентом буде наслідування лідерів. Випадки можуть різнитися між собою комплексами політичних заходів, але не політичними цілями.

Радикальні інновації є головним інструментом для подальшого технологічного вдосконалення і, щоб виділитись з-поміж конкурентів та створити потенціал для майбутнього зростання. Звичайно, радикальні інновації також можуть запроваджуватись і у країнах наздоганяючої групи, але, скоріш за все, вони не будуть відігравати визначальну роль в інноваційному розвитку. Навіть у країнах-лідерах інноваційна діяльність у більшості випадків повинна нарощуватися поступово.

Для країн, що наздоганяють, не може бути єдиної інноваційної політики. Це повинен бути комплекс заходів, що охоплює всі напрямки інновацій. У країнах наздоганяючого розвитку, компанії та фізичні особи прагнуть зміцнити свій потенціал та компетентність для скорочення відставання від країн-лідерів. Отже причинами низьких результатів інноваційної політики наздоганяючого розвитку є:

-незначна конкуренцієя на товарних ринках; великі фірми можуть захопити лідерство в процесі модернізації і можуть мати тісні зв’язки з банками, що фінансують їх діяльність, вони можуть скористатися державними субсидіями для підтримки свого розвитку. Системи освіти надають початкову, середню та професійну освіту;

-негнучкий ринок праці віддає перевагу накопиченню досвіду в межах фірм, а не підтримці мобільності між фірмами.

У країнах-лідерах все відбувається навпаки: більше уваги приділяється радикальним інноваціям, сильній конкуренції на ринках товарів та послуг і освітній системі, яка віддає перевагу надбанню широких базових знань та вищій освіті.

В обох випадках тріадна політика, тобто така, що охоплює науку, освіту та інновації , є критично важливою для реалізації потенціалу зростання економіки, оскільки ці сфери політики взаємно підсилюють одна одну. В разі їх недостатньої координації вони можуть створювати перешкоди, які обмежуватимуть зростання.