73. Основними напрямами політики підтримки малого інноваційного бізнесу є такі:

удосконалення правового регулювання;

сприяння удосконаленню структури малого підприємництва;

пільгове оподаткування;

кредитно-інвестиційна підтримка;

забезпечення ресурсами і збут продукції;

страхування малого бізнесу;

прискорена амортизація;

зовнішньоекономічні преференції;

інформаційно-консультативна підтримка;

підготовка кадрів;

науково-методична підтримка;

розроблення державних програм підтримки підприємництва.

Державні програми підтримки малого бізнесу можуть розглядатися як тимчасова альтернатива. Такі програми повинні мати високий рівень селективності, здійснюватися на конкурсній основі й підтримувати у першу чергу високоризикові, первісні стадії розроблення технологічних інновацій на малих підприємствах. У рамках програм доцільно підтримувати ті дослідження, тематика яких визнана пріоритетною на державному рівні. Фінансування малих фірм не повинно бути однаковим на всіх етапах їхнього становлення й розвитку.

74 В Україні збережені основніпередумови для формування повноцінної моделі інноваційного розвитку:

- наявність значного сектора фундаментальної науки;

- забезпечення проведення прикладних досліджень і технологічних розробок;

- впровадження науково-технічних результатів у виробництво;

- існування конкурентних переваг у низці найважливіших технологічних напрямів;

- ефективна система освіти;

- наявність окремих базових елементів інноваційної структури: інноваційно-технологічних центрів, центрів трансферу технологій, технопарків і фондів, що спеціалізуються на підтриманні інноваційного підприємництва.

- сприяння розвитку інноваційного менеджменту та формуванню інноваційного мислення, використовуючи для цього принципи академічності й методичної практики, які можна реалізувати через кооперацію вчених та освітян, спроможних сформувати сучасні знання і навички; .

- підвищення статусу науки шляхом організації серій телепередач, дискусійних зустрічей, випуску та презентації системних аналітичних матеріалів щодо ролі науки в історичній ретросгіективі і майбутньому українського суспільства тощо.

75. Фактори, що ускладнюють комерціалізацію технологій в Україні:

- на державному рівні: фрагментарність державної політики у сфері досліджень і розвитку; неоптимальне фінансування наукових досліджень; відсутність механізмів та інструментів комерціалізації наукових розробок; слабка інноваційна структура, в т.ч. відсутність зв‘язку вітчизняної науково-технологічної бази з ринком; недостатнє податкове стимулювання інновацій; високі інвес-

тиційні ризики; недосконале законодавство у галузі переходу права власності; слабкий розвиток можливостей середнього та малого бізнесу, пов‘язаних з інноваційною діяльністю тощо.

- на рівні окремих підприємств та установ: нестача власних коштів; тривалий термін окупності нововведень; нестача досвіду в організації збуту результатів НДДКР; нестача ринкової інформації і досліджень; недостатня увага до калькуляції собівартості та ціноутворення; відсутність дослідного зразка або його невідповідність технології виробництва у обраному секторі промисло-

вості; упущення етапу розробки промислово придатного зразка інноваційного товару,

Впровадження успішних розробок у виробництво гальмується у першу чергу відсутністю фінансового та кредитного забезпечення. Бюджетне фінансування науки та його практична реалізація в Україні недостатні, оскільки державні інвестиції до НДДКР покривають реальні потреби на 20% і є замалими для досягнення стійкого та помітного ефекту. Специфіка інноваційних науково-

технічних проектів не відповідає умовам звичайних банків, серед яких: високі відсотки, короткий термін, велика застава, тоді, як капітал інноваційного підприємця це технології. Основним джерелом фінансування витрат на інновації є власні кошти підприємств. В той же час, в розвинутих країнах світу в фінансуванні інноваційної діяльності визначальну роль відіграє розгалужена і досить динамічна мережа приватних інвестиційних і венчурних фондів. В зв‘язку з відсутністю чіткої системи правил і гарантій приватний капітал не рухається в бік інноваційної сфери, а створена для цих цілей Українська державна інноваційна компанія (УДІК) практично неспроможна виконувати вказану функцію через надмірну забюрократизованість і складність процедур надання позик

76. Інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок. На реалізацію цього положення направлені норми закону [20], в якому введено поняття про цільову субсидії на трансфер технологій (стаття 1): це фінансове сприяння, що надається державою для реалізації трансферу технологій. Величина субсидії і розподіл субсидій за термінами надання вносяться до фінансового плану здійснення трансферу технологій і затверджуються комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів Кабінету Міністрів України. Величина субсидій не може бути меншою за суму оподаткування, що нараховується при реалізації трансферу технологій. На трансфер технологій, що здійснюється за пріоритетними напрямами інноваційної

діяльності загальнодержавного рівня встановлюється режим його цільового субсидіювання. Цільова субсидія встановлюється у розмірі: суми ввізного мита, що нараховується згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів трансферу технологій, устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, що не виробляються в Україні

77.

78. Суть програмного підходу, найбільш ємко формулюється як складання і реалізація «найбільш спільного плану дій» і «мистецтво планування, керівництва, заснованого на правильних і далекосяжних прогнозах». А найважливіше значення на сучасному етапі в регулюванні інноваційної сфери відіграють стратегічні та програмні документи, в правовій формі визначають напрямки і перспективи інноваційного розвитку держави. Найбільш значущими з них є КОНЦЕПЦІЯ

реформування державної політики в інноваційній сфері, КОНЦЕПЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ, КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Проектний підхід в реалізації інноваційної політики: всі завдання представляються у вигляді проектів, і на цій основі структурується інноваційна діяльність