67. Яких умов потрібно дотримуватись для ефективного планування інноваційної політики.

Такими аспектами можуть бути:

1. Діапазон охоплення державою науково-технічних сфер і напрямів інноваційної діяльності. Даний діапазон може бути різним і визначається такими основними факторами:

o розвиненістю державного сектору науково-технічної сфери;

o наявністю коштів у державному бюджеті;

o розвиненістю фірмової науки і рівнем розвитку ринку нововведень.

Два перші фактори визначають можливості держави впливати на науково-технічний розвиток економіки. Чим більшим є державний сектор НДДКР, тим в більшій кількості науково-технічні дослідження і розробки можуть провадитись під патронатом держави.

2. Характер переміщення технологій. Залежно від поставлених цілей та інноваційних завдань можуть бути обрані різні форми руху технологій між підприємствами і галузями. Можна назвати дві основні стратегії, за допомогою яких реалізується такий тип розвитку: стратегія послідовних інновацій і стратегія технологічного стрибка.

3. Характер генерації ідей. Завдання підвищення конкурентоспроможності у високотехнологічних галузях на світовому ринку може бути вирішена двома основними способами - на імітаційній основі, тобто за рахунок запозичення зарубіжних технологій, і на основі власних вітчизняних нововведень. Третій підхід реалізується на основі симбіозу двох вказаних способів.

4. Характер підтримки інноваційних процесів. Підтримка інноваційних процесів з боку держави може бути прямою і непрямою. І в першому, і в другому випадках підтримка орієнтована на різні стадії інноваційного процесу - на дослідження, розробку, виробництво. Державна підтримка може бути спрямована як у сферу внутрішніх, так і зовнішніх інноваційних процесів.

68. Назвіть та охарактеризуйте основні методи вибору напряму інноваційної політики.

Процеси інновації відіграють нині важливу роль у підприємстві, їх ефектом є тривала здатність підприємства до створення, впровадження і дифузії - дій, які ведуть до збільшення вартості. Метою управління інноваційним процесом повинно бути створення механізмів, що уможливлюють трансформацію задумів, ідей у конкретні, реальні, впроваджені і розповсюджені нові продукти, послуги і технології. Важливим елементом управління інноваційним процесом у підприємстві є створення мотиваційної системи, яка пробуджує креативність його працівників, адже на підприємстві повинен бути створений «глибокий і життєздатний канал» для багатьох малих задумів, які у своїй масі були б у стані генерувати неперервну трансформацію.

В управлінні інноваційним процесом все більшого значення набирає чинник часу, адже інновація є однією зі сфер діяльності підприємства, в якій швидкість — поруч із ефективністю — є особливо важливою. Це стосується особливо таких секторів економіки, в яких ЖЦТ є дуже коротким, а доступність технологій спричиняє те, що нові продукти вдається легко копіювати, а також зменшуються бар'єри входження для конкурентів. Оточення, що швидко змінюється, створює додаткові труднощі у конкуруванні на відкритих, глобальних ринках. Одним зі способів отримання конкурентних переваг є прискорення процесів, які відбуваються на підприємстві, у тому числі інноваційних процесів. Збільшення швидкості впровадження продуктових інновацій, швидкий пошук ринкових ніш і їх швидке заповнення відповідним чином створеною пропозицією — це сучасні атрибути успіху. Водночас, інноваційність забезпечує підприємству стійкі конкурентні переваги лише на дуже короткий момент. Розповсюдження сучасних інформативних, комунікаційних технологій і Інтернету призводить до того, що конкуренти мають змогу дуже швидкої реакції і нівелювання отриманої підприємством ринкової переваги. Сучасне інноваційне підприємство характеризується такими ознаками.

1. Модульний поділ підприємства на центри, які надають взаємно пов'язані послуги для груп користувачів, якими є клієнти, кооперанти або внутрішні клієнти. Спираючись на портфель продуктів та послуг, які підприємство хоче реалізувати на користь своїх зовнішніх і внутрішніх клієнтів, створюється ланцюг вартості підприємства.

2. Управління змінами, що сприяють інноваційності, через створення і використання портфеля інноваційних проектів, які істотно впливають на ланцюг вартості підприємства.

3. Застосування концепції адаптаційного циклу, який відображає модель управління, що враховує потребу самонавчання підприємства з метою кращого пристосування до оточення, яке швидко змінюється. Ця концепція реалізується завдяки відповідному управлінню процесами нагромадження і аналізу інформації, а також плануванню і впровадженню прийнятих рішень.

Сучасні підприємства мусять концентруватись на доставці вартості клієнтам. Для реалізації цієї мети, необхідно прямувати до оптимізації витрат діяльності, а також збільшення інноваційності. Це означає для управління інноваційним процесом полегшення працівникам підприємства доступу до засобів знань, а також вдосконалення процесів співпраці між працівниками, а та вдосконалення методів групової праці. Кожний з працівників має власний набір неявних знань, якими може — якщо захоче — поділитися з іншими. Отже, надзвичайно важливим є налагодження процесів співпраці, які заохочують до трансферу знаннями між працівниками підприємства, обміну досвіду, взаємного самонавчання, а також інспірації новими задумами або ідеями. Для цього підприємство повинно оволодіти вмінням створення формальних або неформальних колективів, які інтегрують різні функціональні сфери. Такі міжфункціональні колективи здатні до відкриття нових бізнес-можливостей у так званих білих плямах, які зна-ходяться між існуючими бізнес-одиницями підприємства. Співпраця між членами колективів є одним з важливіших чинників, які впливають на інноваційні процеси. На сьогодні створення нових, високо розвинутих технологічно продуктів та послуг вимагає об'єднання знань з різних дисциплін, а також знань, якими володіють різні особи. „Інновація — незалежно від того, чи стосується нових продуктів і послуг, нових процесів або також нових організаційних форм — рідко є індивідуальним ефектом, тому креативна кооперація є сьогодні найважливішою".

Глибокі зміни інноваційних процесів були б неможливі без сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, наприклад, інтернетівські технології, які уможливили створення корпоративних порталів, розміщення дискусійних листів, звернення з проханням про допомогу у вирішенні певної проблеми на інтернетівський форум, організування веб-конференцій або також створення віртуальних колективів, працюючих над проектами інновацій.

Важливим елементом в управлінні інноваційними процесами є швидка ідентифікація нових продуктів або послуг і доставка їх на ринок. Для реалізації цього завдання необхідним є створення постійних механізмів (процесів), які оцінюють і перетворюють задуми і концепції нових продуктів та послуг у ринкові продукти та послуги. Щоб процес управління інноваціями закінчився успіхом, потрібно включити до нього тих, хто будуть потенційними покупцями розроблюваної інновації. Це здійснюється у великому ступені завдяки розвитку інформаційної технології, а також виникнення комп'ютерних мереж, які дають підстави для розвитку сучасних моделей управління інноваціями. Завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям сучасні інноваційні процеси є не автономними, а комплексно пов'язані як з науково-дослідним підґрунтям, процесами всередині підприємства, так і процесами що відбуваються у зовнішньому оточенні (ринок, конкуренти, кооперанти тощо). Сильна конкуренція змушує сучасні підприємства до більшої креативності і гнучкості у стосунках з клієнтами, так щоб швидше доставляти їм докладно такі продукти і послуги, яких вони очікують. З цією метою підприємства прямують до встановлення партнерських стосунків з клієнтами, щоб легше інформувати їх про свої продукти, але також, щоб заохочувати їх до творчої співпраці при створенні і розвитку нових продуктів та послуг.

Успіх сучасного підприємства на ринку залежить у великому ступені від його здатностей до створення і дифузії інновацій. Створення інновації, а також впровадження її на ринок є одним з більш складних процесів, а при його реалізації приймає участь багатьох спеціалістів, які часто не є штатними працівниками. П. Друкер інновацію означає як організовану, систематичну і раціональну працю. Організація підприємства повинна не лише не обмежувати (гальмувати) інноваційні процеси, що у ньому відбуваються, але також їх стимулювати. Особливо добре виконує це завдання мережеве (віртуальне) підприємство, яке є організацією партнерських підприємств, об'єднаних спільно реалізованою метою. Такий спосіб організації праці створює широкі можливості розвитку інноваційних процесів. Підприємства все частіше відкривають НДДКР для продавців, клієнтів, і навіть конкурентів, що дозволяє їм будувати свою конкурентну перевагу, покращуючи швидкість, знижуючи витрати і підвищуючи якість інновацій.