41. Які завдання повинен виконувати уряд України для забезпечення інноваційного розвитку економіки?

Механізм державного регулювання регіонального розвитку повинен гну­чко поєднувати методи прямого й опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. Прикладом прямого економічного регулювання є без­поворотне цільове фінансування, пряма фінансова допомога, вибіркова фі­нансова допомога, надання премій, субвенції, прямі субсидії (дотації, до­плати). Опосередкованими формами економічного регулювання слугують підойми кредитно-грошової, податкової, амортизаційної, валютної, зовні­шньоекономічної політики.

Держава повинна впливати на інвестиційні процеси в регіонах захода­ми протекціонізму, а саме: наданням інвестиційних премій за спорудження об'єктів, що поліпшують економічну структуру, стан навколишнього сере­довища; наданням пільгових кредитів на інвестування, гарантій на позики, допомоги у виділенні земель під будівництво; створенням територіальних консорціумів, акціонерних товариств для закінчення розпочатого будівни­цтва; наданням податкових та амортизаційних пільг для структурної транс­формації регіону.

42. Розкрийте сутність та назвіть ознаки державно-приватного партнерства в інноваційній сфері.

Основно ідея ДПП забезпечення права всіх учасників інноваційного ланцюга на створення нового знання.

ДПП у сфері інноваційної діяльності це юридично оформлені рівноправні договірні відносини між юридичними особами держави та приватного секторів на визначений або не визначений період часу.

Основні ознаки ДПП

1. Представлені дві частки (державна і приватна)

2. Відносини мають бути юридично оформлені

3. Відносини двох партнерів є рівноправні, тобто рішення про діяльність приймають на паритетних засадах, відповідальність поділяють у рівній мірі

4. Цілі ДПП мають бути чітко конкретизовані(особливо ті що торкаються державних інтересів)

43. Назвіть складові та чинники інноваційної політики розвитку регіону.

З метою управління інноваційним розвитком регіону можна виділити наступні чинники, що сприяють активізації інноваційної діяльності на різних рівнях управління, згрупувавши їх у наступні групи:

• законодавчі – полягають у формуванні правової основи інноваційного розвитку регіону на основі системи законів та підзаконних актів;

• організаційно­управлінські ! здійснюють вплив через інституційно­управлінські й інституційно­організаційні зміни в інноваційній сфері;

• фінансово­економічні ! визначають особливості здійснення інноваційної діяльності регіону з позицій грошово­кредитних, бюджетно­податкових, амортизаційних важелів інноваційного розвитку;

• техніко­технологічні ­ здійснюють вплив на технічні та технологічні сторони інноваційної діяльності промислових підприємств;

• соціальні ! відділяють вплив соціальних наслідків інноваційного розвитку від впливу багатьох інших чинників;

• екологічні ! визначають вплив нових технологій, нових матеріалів, нових видів енергії на довкілля в процесі інноваційної діяльності підприємств;

• гуманітарні ! впливають на інноваційний розвиток через ступінь освіченості населення, рівень знань і науки в регіоні;

• інформаційні ! визначають особливості інноваційного розвитку регіону на основі використання інформаційних ресурсів.