33. Які глобальні виклики постають перед інноваційними процесами нині?

Останнім часом виникають глобальні виклики, які зачіпають усі країни, зокрема й ті, що розвиваються. Такими викликами є:

• кліматичні зміни;

• раціональне використання енергетичних ресурсів; забезпечення продовольством і водопостачання;

• здоров'я населення, а також надання фінансових послуг.

У цьому контексті реформи в країнах спрямовані на оприлюднення адекватної інноваційної політики й формування її структури в діапазоні від загального ділового навколишнього середовища до міжнародної торгівлі й міжнародних інвестицій, фінансових ринків, ринків праці й освіти.

34. Які існують обмеження ринкових механізмів щодо забезпечення середовища для реалізації інноваційного процесу?

Обмеженість ринкових механізмів як середовища продукування та розповсюдження інновацій можна прослідкувати за рядом напрямків.

По-перше, окремим господарюючим суб’єктам неможливо сконцентрувати засоби, необхідні для здійснення масштабних інновацій.

По-друге, чимало інновацій можуть виявитись економічно ефективними лише за масштабів впровадження, що перевершують певний критичний мінімум, і наявності достатньо місткого ринку.

По-третє, ізольоване здійснення інновацій веде до суттєвих втрат як для окремих фірм, так і для економіки в цілому. Із зростанням науково-інноваційних витрат невиправдане дублювання витрат на НДДКР та інновації досить часто стає надто коштовним для цивілізованого суспільства.

По-четверте, існують інноваційні процеси, які взагалі не можуть здійснюватись на комерційній основі. Насамперед, слід відзначити фундаментальні наукові дослідження, результати яких, як правило, не можуть бути комерціалізовані.

По-п’яте, інноваційні проекти у більшості випадків характеризуються значним ступенем невизначеності результату та тривалістю лагу отримання віддачі.

По-шосте, економічний ефект інновацій виявляється у різних видах та у багатьох сферах. Пов’язані інноваційні ефекти досить часто перевищують розмір прибутку, розрахований на етапі ініціювання проекту.

По-сьоме, існує прагнення до стабільного отримання надприбутку за рахунок монопольного володіння науково-технічними досягненнями. Розвиток інформаційних систем, а також патентно-ліцензійних механізмів дозволяє запобігати входженню цього.

По-восьме, висока вартість нових видів продукції та послуг часто робить їх недосяжними для масового споживача. Це безпосередньо пов’язано з високими витратами на початкових етапах інноваційного циклу, на стадії освоєння нововведень.

Ці загальні обмеження ринкового механізму можна доповнити специфічними українськими особливостями, які також визначають необхідність стимулювання нововведень з боку держави: слаборозвинутий ринок капіталу, пасивність приватного сектору стосовно інвестування інновацій, низький попит на наукомістку продукцію, дефіцит реальних інвестицій у фінансуванні нововведень, капіталомісткий характер більшості необхідних для виробничої модернізації високих технологій при недостатній потужності накопичення приватних капіталів, зв’язок технологічного старіння та деградації з депресією виробництва та інфляцією витрат у процесі розвитку стагфляції, а також вимоги технологічної конкурентоспроможності виробництв з боку міжнародних ринків.