- •Гігієна як наука, її мета, зміст, завдання, методи дослідження, зв'язок з іншими медичними науками.
- •Санітарія, становлення та розвиток. Санітарно-епідеміологічна служба в Україні, її структура та функції. Сутність запобіжного та поточного санітарного нагляду. Санітарне законодавство.
- •Основні етапи розвитку гігієни в різні історичні періоди. Роль видатних вчених у формуванні гігієни як науки. Становлення та розвиток гігієни в Україні.
- •Сучасні екологічні проблеми і охорона навколишнього середовища.
- •Сонячна радіація, її гігієнічне значення. Біологічне і гігієнічне значення ультрафіолетової, видимої та інфрачервоної частини сонячного спектру.
- •Гігієнічна характеристика ультрафіолетової частини сонячного спектру. Механізм та оптимум пігментоутворюючої, загальностимулюючої, вітаміноутворюючої та бактерицидної її дії.
- •Гігієнічне значення температури повітря. Методика визначення температурного режиму приміщень. Прилади.
- •Теплообмін організму з навколишнім середовищем. Характеристика шляхів віддачі тепла. Тепловитрати людського організму при різних фізичних умовах повітряного середовища.
- •Фізіологічні зрушення в організмі та захворювання пов’язані з дією переохолоджуючого та нагріваючого мікроклімату. Заходи профілактики.
- •Вологість повітря, фізіолого-гігієнічне значення. Види. Методи дослідження. Прилади.
- •Мікроклімат, його оптимальні параметри. Методика дослідження, прилади. Захворювання, пов'язані з несприятливим дискомфортним впливом мікроклімату на організм людини.
- •Погода, фактори, що формують та характеризують її. Вплив погоди на здорову та хвору людину. Медичні класифікації погоди.
- •Прогноз погоди та його використання з метою профілактики її несприятливого впливу. Профілактика геліометеотропних реакцій та захворювань.
- •Гігієнічне значення руху повітря в атмосфері та приміщенні. Методика визначення, прилади. "Роза вітрів", її гігієнічне значення.
- •Гігієнічне значення природного освітлення. Показники природного освітлення приміщень, методика визначення.
- •Гігієнічне значення штучного освітлення. Гігієнічна характеристика джерел штучного освітлення. Світлові одиниці. Методика дослідження та оцінки штучної освітленості приміщень.
- •Вентиляція приміщень та її гігієнічне значення. Природна та штучна вентиляція. Методи дослідження.
- •Оцінка сумарної дії метеорологічних чинників на організм людини. Поняття про ефективну, ефективно-еквівалентну, результуючу температуру. Кататермометрія.
- •Гігієнічне значення житла. Вплив житлових умов на здоров'я мешканців. Гігієнічні вимоги до планування, вентиляції та опалення житлових приміщень.
- •Опалення житла та громадських споруд, гігієнічна оцінка різних систем опалення. Кондиціювання повітря.
- •Гігієнічні вимоги до мікроклімату житлових і громадських приміщень, вплив на організм і методи дослідження.
- •Хімічний склад атмосферного та видихуваного повітря. Значення його окремих компонентів для організму.
- •Гігієнічне значення діоксиду вуглецю. Гігієнічна норма в житлових і громадських приміщеннях Методика визначення.
- •Фізичні властивості повітря. Електричний стан повітряного середовища. Іонізація повітря, фізіолого-гігієнічне значення.
- •Гігієнічна характеристика атмосферного повітря сучасного міста. Проблема забруднення атмосферного повітря населених пунктів, заходи з охорони атмосферного повітря від забруднень.
- •Джерела забруднення атмосферного повітря, їх гігієнічне значення. Роль автотранспорту в забрудненні атмосферного повітря.
- •Інтоксикації оксидом вуглецю та шляхи їх профілактики.
- •Вплив забруднення атмосферного повітря на здоров'я та санітарні умови житія населення.
- •Особливості гігієнічного нормування шкідливих речовин в атмосферному повітрі. Поняття про максимально разові і середньодобові ґдк.
- •Фізіологічне і санітарно-гігієнічне значення води. Проблема чистої питної води в сучасних умовах.
- •Гігієнічне значення води, вплив якості води та умов водопостачання на здоров'я населення. Норми водопостачання.
- •Порівняльна гігієнічна характеристика джерел водопостачання.
- •Ендемічні захворювання, пов'язані з особливостями сольового складу води.
- •Мікробіологічні та паразитологічні показники якості питної води.
- •Гігієнічна характеристика централізованого та децентралізованого водопостачання. Зони санітарної охорони водних джерел.
- •Гігієнічні переваги централізованого водопостачання. Схема водогону. Особливості водопостачання м. Львова.
- •Гігієнічна оцінка децентралізованого водопостачання. Види колодязів. Гігієнічні вимоги до якості води шахтних колодязів, їх влаштування і санація.
- •Джерела забруднення водойм і процеси їх самоочищення. Показники забруднення і самоочищення водойм.
- •Твердість води, її фізіологічне, гігієнічне та господарське значення. Види твердості, методика визначення.
- •Органолептичні показники якості питної води. Методи їх визначення.
- •Гігієнічна характеристика методів" покращення якості питної води.
- •Порівняльно-гігієнічна характеристика методів знезараження питної води.
- •Хлорування води. Методи і реагенти. Вимоги до хлорного вапна та хлорвмісних препаратів.
- •Методика хлорування води за хлорпотребою. Лабораторний контроль за хлоруванням води.
- •Гігієнічна оцінка різних методів кондиціювання води.
- •Хлорне вапно, гігієнічні вимоги до хлорного вапна. Методика визначення активного хлору.
- •Особливості гігієнічного нормування хімічних речовин у воді.
- •Гігієнічне значення грунту. Роль грунту в розвитку патології людини. Джерела забруднення грунту і його самоочищення. Показники санітарного стану грунту.
- •Гігієнічне значення грунту. Механічна будова і фізичні властивості, їх значення для гігієнічної характеристики грунту.
- •Геохімічні ендемії, причини їх виникнення і профілактика. Гігієнічна оцінка геохімічного району Прикарпатської зони.
- •Сучасні проблеми очистки населених пунктів. Особливості санітарної очистки м. Львова.
- •Урбанізація як соціально-гігієнічна проблема. Гігієнічна характеристика умов життя в сучасних великих містах.
- •Гігієнічне та епідеміологічне значення стічних вод та твердого сміття. Методи їх знешкодження.
- •Містобудівництво як соціально-гігієнічна проблема. Основні принципи містобудівництва. Гігієнічні вимоги до планування, забудови та озеленення населених пунктів.
- •Харчування як соціально-гігієнічна проблема. Проект концепції Державної політики в галузі харчування населення України.
- •Раціональне харчування. Принципи побудови раціонального харчування Теорії збалансованого і адекватного харчування.
- •Рекомендовані норми вживання харчових речовин та енергії для різних груп населення України та інших країн. Національна концепція харчування.
- •Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб в різних нутрієнтах. Поняття про кфа.
- •Гігієнічна оцінка добового харчового раціону за меню-розкладкою. Методика гігієнічного вивчення харчування в організованих колективах.
- •Методика оцінки адекватності харчування. Поняття про харчовий статус. Показники оцінки харчового статусу. Індекс Кетле.
- •Поняття про аліментарні захворювання. Класифікація аліментарних захворювань, їх профілактика.
- •Поняття про аліментарно-залежні захворювання. Взаємозв'язок між харчуванням та хронічними неінфекційними захворюваннями. Превентивне харчування.
- •2. Атеросклероз
- •3. Жовчокам’яна хвороба
- •Фізіолого-гігієнічне значення вуглеводів у харчуванні. Добова потреба та основні джерела надходження різних вуглеводів.
- •Фізіолого-гігієнічне значення мінеральних солей у харчуванні. Мікро- та макроелементи, їх добова потреба та основні джерела.
- •Поняття про біологічно-активні добавки, їх значення у профілактиці різних захворювань. Розмежування понять біологічно-активні добавки і харчові добавки.
- •Поняття про мікроелементози. Причини їх виникнення та їх профілактика.
- •Фізіолого-гігієнічне значення вітамінів у харчуванні. Добова потреба в жиророзчинних і водорозчинних вітамінах. Причини гіпо- і гіпервітамінозів, їх профілактика.
- •Загальні принципи санітарної експертизи харчових продуктів. Поняття про стандартні і нестандартні харчові продукти. Медико-біологічні вимоги до харчових продуктів.
- •Харчова та біологічна цінність молока та молочних продуктів, їх гігієнічна оцінка. Значення у харчуванні здорової та хворої людини. [27]
- •Харчова та біологічна цінність м'яса і м'ясопродуктів, їх гігієнічна оцінка. Значення у харчуванні здорової і хворої людини.[25]
- •Харчова та біологічна цінність риби і рибних продуктів, їх гігієнічна оцінка. Значення у харчуванні здорової і хворої людини.
- •Харчова та біологічна цінність хліба, хлібопродуктів, їх гігієнічна оцінка. Значення у харчуванні здорової і хворої людини.[23]
- •Харчова та біологічна цінність харчових продуктів рослинного походження: злаки, бобові, овочі, фрукти, ягоди і гриби. Значення овочів і фруктів у харчуванні здорової і хворої людини.[28]
- •Гігієнічна характеристика методів консервування харчових продуктів. Значення у харчуванні людини консервів і концентратів.
- •Визначення поняття "харчові отруєння". Класифікація харчових отруєнь Сучасні погляди на класифікацію. Принципи профілактики харчових отруєнь.
- •Харчові токсикоінфекції, їх етіологія, патогенез, умови виникнення, профілактика.
- •Харчові бактеріальні токсикози: ботулізм і стафілококові токсикози. Їх етіологія, патогенез, умови виникнення, особливості клініки, профілактика.
- •Харчові мікотоксикози (афлатоксикоз, фузаріотоксикоз, ерготизм), етіологія, умови виникнення. Особливості клініки, профілактика.
- •Харчові отруєння продуктами рослинного і тваринного походження, що є отруйними за своєю природою або стають отруйними за певних умов. Особливості клініки. Профілактика.
- •Методика санітарно-епідеміологічного розслідування випадків харчових отруєнь. Роль лікаря лікувального профілю в діагностиці і розслідуванні причин харчових отруєнь.
- •Поняття про трансаліментарні захворювання. Гельмінтози та інфекційні захворювання, що передаються через їжу, їх профілактика
- •Особливості гігієнічного нормування чужорідних хімічних речовин у харчових продуктах. Лімітуючі показники шкідливості.
- •Гігієнічні вимоги до планування, обладнання і утримання харчоблоків лікарень і лікувально-профілактичних закладів. Медичні огляди працівників харчоблоків.
- •Лікувально-профілактичне харчування. Принципи побудови, призначення, види, раціони.
- •Лікувальне (дієтичне) харчування. Основні принципи побудови, елементна та дієтна системи лікувального харчування. Нові підходи до організації харчування в лікарнях.
- •Екологозахисне харчування. Сучасна концепція радіозахисного харчування. Продукти радіозахисної дії
- •Гігієнічні основи організації харчування, в лікувально-профілактичних закладах. Контроль за якістю продуктів та готової їжі.
- •Вимушене положення тіла і напруження окремих груп м'язів як професійна шкідливість. Профілактика захворювань, викликаних вимушеним положенням тіла.
- •Виробничі шкідливості і професійні захворювання. Класифікація виробничих шкідливостей. Основні принципи профілактики професійних захворювань.
- •Джерела утворення пилу на виробництві. Дія пилу на організм людини в залежності від його складу, концентрації, дисперсності. Профілактика пилової патології.
- •Шум як виробнича шкідливість. Частотна, енергетична і часова характеристика шуму. Профілактика шкідливої дії.
- •Вібрація як виробнича шкідливість. Вплив на організм і профілактика шкідливої дії
- •Виробничі отрути, шляхи надходження їх в організм. Патологія, викликана ними Профілактика професійних отруєнь. Особливості нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
- •Пестициди. Класифікація, механізм дії. Основні групи. Поняття про мдр.
- •Важкість та напруженість праці, критерії, що їх характеризують, їх використання для регламентації умов праці.
- •Гігієнічні аспекти використання пестицидів.
- •Акцелерація і децелерація в сучасних екологічних та економічних умовах. Гігієнічні проблеми, пов'язані з акцелерацією.
- •Гігієнічні основи організації режиму дня дітей різних вікових груп. Гігієнічні вимоги до організації навчально-виховного процесу, відпочинку і сну.
- •Гігієнічні вимоги до розумової праці учнів
- •Профілактика захворювань пов'язаних з умовами перебування дітей та підлітків в навчально-виховних установах.
- •Гігієнічні вимоги до планування, обладнання та утримання сучасних навчально-виховних та оздоровчих установ для дітей і підлітків
- •Гігієнічний контроль за організацією фізичного, трудового навчання дітей і підлітків.
- •Основні закономірності росту і розвитку дитячого організму. Лікарський контроль за фізичним розвитком дітей.
- •Методи оцінки фізичного розвитку дитини.
- •Гігієнічні вимоги до шкільних меблів (парт). Медичний контроль за розсаджуванням школярів.
- •Гігієнічні вимоги до шкільного підручника.
- •Гігієнічні вимоги до розкладу уроків і їх фізіологічне обгрунтування.
- •Форми роботи і обов'язки лікаря з медичного обслуговування дітей та підлітків в дитячих закладах.
- •Вплив гігієнічних умов в лікарні на здоров'я хворих і ефективність лікування. Проблема створення оптимальних умов для перебування хворих у багатоліжкових лікарнях.
- •Гігієнічні вимоги до розміщення лікарні в населеному пункті. Вимоги до земельної ділянки та її планування. Зонування лікарняної території.
- •Будівництво лікарень. Порівняльна гігієнічна характеристика сучасних систем забудови лікарень.
- •Вплив системи лікарняного будівництва і планування лікарняної ділянки на гігієнічні умови експлуатації лікарні.
- •Значення внутрішнього планування лікарняних будинків і відділень для забезпечення гігієнічних умов перебування хворих і медичного персоналу.
- •Гігієнічна характеристика палатної секції, вимоги до набору приміщень.
- •Гігієнічні вимоги до планування приймальних відділень лікарень. Особливості прийому інфекційних хворих, дітей, родильниць.
- •Гігієнічні вимоги до лікарняної палати загального типу.
- •Гігієнічні вимоги до планування і санітарного благоустрою інфекційних відділень лікарні.
- •Гігієнічні вимоги до планування і санітарного благоустрою пологових будинків га відділень.
- •Гігієнічні вимоги до планування і санітарного благоустрою, обладнання та утримання операційного блоку.
- •Гігієнічні вимоги до санітарно-технічного благоустрою лікарень.
- •Об'єктивний контроль за санітарним станом лікарні.
- •Вплив, гігієнічних умов в лікарні на здоров'я персоналу. Професійні шкідливості в лікарні, професійні захворювання медичного персоналу.
- •Гігієнічна характеристика праці і професійної діяльності лікарів хірургічного профілю.
- •Внутрішньолікарняні інфекції, гігієнічні аспекти профілактики
- •Особиста гігієна, її роль в сучасних умовах. Основні елементи особистої гігієни.
- •Загартовування. Основні принципи та методи. Використання кліматичних факторів для загартування.
- •Гігієнічне значення режиму дня. Гігієнічні аспекти біоритмології.
- •Психогігієна і психопрофілактика. Гігієна розумової праці.
- •Гігієнічні вимоги до тканин, одягу та взуття. Порівняльна гігієнічна характеристика натуральних і синтетичних тканин.
- •Профілактика основних видів променевих уражень організму.
- •Поняття про поглинену (ввібрану), експозиційну та еквівалентну дози і одиниці їх вимірювання.
- •Особливості аварії на Чорнобильській аес, які визначили програму медико-гігієнічних заходів в ліквідації її наслідків.
- •Гігієнічна характеристика радіоактивного забруднення навколишнього середовища внаслідок аварії на Чорнобильській аес. Основні дозоутворюючі радіонукліди, їх характеристика.
- •Гігієнічні аспекти системи заходів щодо зниження та запобігання радіоактивного забруднення навколишнього середовища у зв'язку з аварією на Чорнобильській аес.
- •Особливості харчування населення, яке проживає на територіях з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській аес.
- •Організація санітарного нагляду в Збройних Силах України.
- •Особливості організації та проведення санітарно-гігієнічних заходів в надзвичайних ситуаціях.
- •Класифікація надзвичайних ситуацій. Антропогенні екологічні катастрофи.
- •1.1. Природні катастрофи і надзвичайні ситуації:
- •1.2. Техногенні катастрофи і надзвичайні ситуації:
- •1.3. Соціальні:
- •1.4. Природні - техногенно підсилені:
- •Гігієнічні аспекти надзвичайних ситуацій різного характеру.
- •Гігієнічні вимоги до розташування військ та інших формувань у польових умовах. Види польового розташування військ.
- •4.1. Види і засоби розміщення військ.
- •Польове розташування військ в мирний час застосовується під
- •4.2. Задачі медичної служби по забезпеченню польового
- •4.3. Особливості польового розташування.
- •Типи польових жител, їх гігієнічна оцінка.
- •Гігієнічні вимоги до улаштування військового табору.
- •Гігієнічна оцінка фортифікаційних (захисних) споруд.
- •За будовою:
- •Сховища, їх призначення та улаштування.
- •Невентильовані сховища призначені для короткочасного
- •Гігієнічні вимоги до колективних засобів захисту в надзвичайних ситуаціях.
- •Визначення і зміст гігієни надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації в Україні.
- •Природні катастрофи і надзвичайні ситуації:
- •Техногенні катастрофи і надзвичайні ситуації:
- •Вимоги до повітряного середовища сховищ різних типів та призначення.
- •Гігієна праці особового складу формувань та військ в надзвичайних ситуаціях і ьа воєнний час.
- •Професійні шкідливості в бронетанкових військах.
- •Гігієна праці в радіотехнічних військах.
- •Гігієна праці в артилерії і ракетних військах.
- •Санітарна очистка місць розташування військ та інших формувань.
- •Порядок збору та поховання загиблих. Обов'язки військово-медичної служби
- •Організація і проведення санітарного нагляду за повноцінністю харчування військ.
- •Норми продовольчого забезпечення особового складу військ.
- •Гігієнічна характеристика загальновійськового пайка.
- •3.5. Гігієнічна оцінка пайки виживання.
- •Організація дієтичного, лікувального та лікувально-профілактичного харчування в Збройних Силах України.
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до влаштування та обладнання харчоблоку військової частини.
- •3.8. Організація роботи батальонного продовольчого пункту.
- •3.9.Польові кухні бувають слідуючі./табл./
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до особистої гігієни робітників харчоблоку.
- •Організація харчування військ в польових умовах.
- •3.6.Особливості харчування у польових умовах.
- •3.7. Організація та контроль захарчуванням особового складу військ в польових умовах здійснюють:
- •Організація і проведення медичної експертизи продуктів харчування в польових умовах.
- •Методи дегазації та дезактивації продовольства і тари. Прилади.
- •Організація і водопостачання військ в польових умовах
- •Завдання медичної служби при організації та проведенні розвідки вододжерел.
- •Оцінка якості води в польових умовах. Табельні засоби для покращення якості питної води в польових умовах.
- •Методи дегазації та дезактивації води в польових умовах.
- •Засоби знезараження індивідуальних запасів води в польових умовах.
- •Хлорування води в польових умовах звичайними дозами хлору. Методика визначення хлорпотреби та залишкового хлору в польових умовах.
- •Гігієнічна характеристика та вимоги до хлорвмісних препаратів для знезараження води в польових умовах.
- •Норми водопостачання військ в різних умовах бойових дій.
- •Методи очистки та знезараження води в польових умовах Спрощені методи хлорування води в польових умовах.
Профілактика основних видів променевих уражень організму.
Є 3 групи критичних органів: 1) гонади, черв. кістковий мозок, 2) мязи, щит. з-за, жир. тканина, печінка, нирки, ШКТ, легені, 3) шкіра, кісткрва тканина, кисті, передпліччя, стопи. Проф. – захист від рентгенвипромінення, ↓ рентген. досліджень, ↓ тривалість їх, викор. захисних екранів, просвинцеваних руквиць, фартухів.
Прадіаційний захист являє собою комплекс законодавчих, огранізаційних, санітарно—гігієнічних, та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці при роботі с джерелами іонізуючого випромінювання.
До основних принципів протирадіаційного захисту відносять:
гігієнічне нормування;
попереджувальний та поточний санітарний нагляд;
виробниче навчання;
санітарну освіту;
радіаційний контроль;
медичний котроль.
Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.
Розрізняють 4 види радіаційного котролю:
дозиметричний;
радіометричний;
індивідуально—дозиметричний;
спектрометричний.
Гігієнічне нормування характеризуються у постанові державного санітарного лікаря України “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ — 97)” . Встановлено значення допустимих рівнів ефективної дози за рік :
для категорії А — персонал, фахівці, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелом іонізуючого випромінювання 2 бер 920 м Зв;
для категорії Б — особи, які безпосередньо не заняті роботою з джерелами іонізуючого випромінювання, але можуть отримати додаткове опромінення на промислових майданчиках 0,2 бера (1 м Зв);
для категорії В — все населення — 0,1 бер (1 м Зв).
Відповідно до класифікації основних видів радіаційного котролю, апаратуру, що використовують для проведення радіаційного контролю поділяють на наступні групи:
1. Дозиметричні прилади — визначають потужність дози (рівень радіації).
2. Радіометричні прилади — визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів.
3. Індивідуальне та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу.
4. Спектрометричні установки — встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь—якому забрудненому об’єкті.
Класифікація засобів індивідуального захисту (за С.М.Городинским)
1.Ізолюючі костюми:
а) шлангові;
б) з автономним джерелом повітряного підживлення.
2.Засоби захисту органів дихання:
а) фільтруючі: респіратори, протигази;
б) ізолюючі: пневмошлеми, пневмокаски.
3.Спецодяг:
а) повсякденного призначення;
б) короткочасного використовування: рукавиці, одежа з плівки.
4.Спецвзуття:
а) основне: черевики, чоботи;
б) додаткове: бахіли, напівгалоші.
5.Допоміжні захисні засоби захисту:
а) окуляри;
б) ручні захвати;
в) щітки;
Поняття про поглинену (ввібрану), експозиційну та еквівалентну дози і одиниці їх вимірювання.
Для кількісної характеристики іонізуючої радіації використовують експозиційну дозу – Кл/кг чи (Р). Поглинута доза ( для х-ки ступеня дії рентгенвипром.) визначається з експозиційної: Dпогл=Dексп.*1,14 . Для оцінки ступеня рад. небезпечності хрон. опромін.- еквівалентна доза, що являє собою частину поглинутої дози на коеф. якості випромін. Одиниці виміру – зіверт чи бер. 1 Зіверт = 100 Бер.
Дози можуть бути наступні.
Поглинута доза — енергія іонізуючого опромінення, поглинута опроміненим тілом (тканинами організму), в перерахунку на одиницю маси. Одиниця поглинутої дози — грей (Гр,Gу). 1 гр = 100 рад.
Еквівалентна доза — поглинута доза помножена на коєфіцієнт якості випромінювання, що враховує здатність даного вида випромінювання пошкоджувати тканини організма.
Коєфіцієнт якості опромінення найбільший у — випромінення = 20, для та — випромінювання — 1. Одиниця еквівалентної дози — Зиверт (Зв). 1 зиверт = 100 бер (біологічний еквівалент рада).
Ефективна доза — еквівалентна доза, помножена на коефіцієнт, що враховує різку чутливість різних тканин до опромінення.
Якісні характеристики іонізуючого випромінювання
— енергія випромінювання (Дж, еВ)
— проникаюча здатність (м, см, мм)
— іонізуюча здатність.
Кількісні характеристики іонізуючого випромінення.
— поглинута доза
— еквівалентна доза
— експозиційна доза (характеризує іонізуючий ефект, рентген — та — випромінювання)
— густина потоку частинок ( для корпускулярних випромінювань).
Відповідно розрізняють è експозиційну, è поглинену та è еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.
Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на І кг (Кл/кг); позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Кл/кг = 3,88 х 103Р. За експозиційною дозою можна визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.
Поглинена доза — енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинулась тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси. Вимірюється у системі СІ в греях (Гр). Слід відзначити, що дана величина не враховує того, що при однаковій поглиненій дозі альфа–випромінювання більш небезпечним ніж гамма– або бета–випромінювання Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що* поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в греях Гр (1 Гр=1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр= 0,01 Дж/кг).
Еквівалентна доза — поглинена доза, що помножена на коефіцієнт, який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. Вимірюють у системі СІ в одиницях — зівертах (Зв). Зіверт — одиниця еквівалентної дози у СІ. Відповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма– і бета–випромінювання).
Необхідно враховувати, що одні частини тіла (органи, тканини) більш чутливі, ніж інші: наприклад, при однаковій еквівалентній дозі випромінювання виникнення раку у легенях більш ймовірно, ніж у щитовидній залозі, а опромінення полових залоз особливо небезпечно із–за ризику генетичних пошкоджень. По цій причині дози опромінювання органів і тканин також необхідно враховувати з різними коефіцієнтами. Помножив еквівалентні дози на відповідні коефіцієнти і додавши суми по усіх органах і тканинах, отримуємо ефективну еквівалентну дозу, яка відображає сумарний ефект опромінювання для організму. Вимірюється у зівертах
Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття еквівалентної дози.
Забезпечення захисту персоналу радіологічного відділення і рентгенівських кабінетів в лікарні. Види радіаційного контролю. Заходи захисту, засновані на фізичних законах послаблення іонізуючих випромінювань, радіаційна асептика
захист кількістю ( визначається допустима активність джерел , з якою можна працювати. Захист часом ( визн. час роботи, при якому не буде значної небезпеки здоровю. Захист відстанню, екранами. Товщину екранів розраховують по таблицях.
Основні принципи радіаційного захисту персоналу лікувальних закладів при роботі з закритими джерелами іонізуючих випромінювань. Особливості радіаційного контролю.
захист кількістю ( визначається допустима активність джерел , з якою можна працювати. Захист часом ( визн. час роботи, при якому не буде значної небезпеки здоровю. Захист відстанню, екранами. Товщину екранів розраховують по таблицях
Особливості радіаційної небезпеки і захисту персоналу лікарні при роботі з відкритими джерелами іонізуючих випромінювань.
захист кількістю ( визначається допустима активність джерел , з якою можна працювати. Захист часом ( визн. час роботи, при якому не буде значної небезпеки здоровю. Захист відстанню, екранами. Товщину екранів розраховують по таблицях
Аварія на Чорнобильській АЕС та шляхи негативного впливу її наслідків на здоров'я населення та навколишнє середовище.
Узагальнення рівеня захворюваності людей, що мешкають на забрудненій в результаті аварії на ЧАЕС в динаміці 10 років показало, що її рівень значно перевищує показники захворюваності мешканців чистих територій . Якщо в цілому по Україні він практично не змінився, то в окремих радіаційно-забруднених районах захворюваність зросла в 2-3 рази. Заходи щодо захисту: - зменшення грунтового пилоутворення та засвоєння радіонуклідів з грунту; - зменшення вмісту радіонуклідів в їжі; - забезпечення населення "чистими "продуктами; - підвищення загальної резистентності організму; - використання радіоінгібіторів та радіопротекторів; - гігієнічне нормування радіаційного забруднення; - проведення ретельного радіаційного контролю; - проведення заходів щодо дезактивації; - забезпечення державної допомоги та пільг евакуйованому населенню.
Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином. Припустімо, що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть використані як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під час потрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв'язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв'язки відновлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв'язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується; норма^1ьна життєдіяльність організму стає неможливою.
Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.
Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:
органи чуття не реагують на випромінювання;
малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);
випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);
різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.
Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.
Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати.
Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: è деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), è деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), è інші залишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій), è накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.
Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні), генетичні. За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, - випромінювання, потік нейтронів.
Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують ліміти дози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути * променеві катаракти, * злоякісні пухлини та інше.
Для вирішення питань радіаційної безпеки населення передусім викликають інтерес ефекти, що спостерігаються при малих дозах опромінення — порядку декілька сантизиверів на годину, що реально трапляються при практичному використанні атомної енергії. У нормах радіаційної безпеки НРБУ-97, введених 1998 р., як одиниці часу використовується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, як зазначалося раніше, ефектом накопичення «малих» доз і їхнього сумарного впливу на організм людини.
Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, гранично допустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.
ЛД загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя.
ГПД для людей, які постійно працюють з радіоактивними речовинами, становить 2 бер на рік. При цій дозі не спостерігається соматичних уражень, проте достовірно поки невідомо, яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слід розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.
Радіоактивне забруднення оточуючого середовища діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.
Зовнішнє опромінення — це опромінення за рахунок радіоактивного забруднення місцевості. Воно підлягає контролю і залежить від рівня радіації на місцевості. Внаслідок чорнобильської катастрофи на території України радіацією забруднені місцевості 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн. 600 тис. жителів, у тому числі — 600 тис. дітей. Забруднено радіонуклідами і понад 7 млн. гектарів землі, серед яких 3 млн. га сільськогосподарських угідь та 2 млн. лісових масивів. Викид радіонуклідів унаслідок вибуху реактора негативно вплинув на здоров'я населення України. В результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм у багатьох людей була уражена щитовидна залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігу, травлення, а також захворювань, пов'язаних з імунною системою. В зв'язку з тим, що в продуктах викиду перевагу мають довгоживучі радіонукліди — цезій-137 (30 років), стронцій-90 (28 років), плутоній-239 (20000 років), зараження буде тривалим. Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає чотири зони радіоактивного забруднення.