16. Вологість повітря, фізіолого-гігієнічне значення. Види. Методи дослідження. Прилади.

Дефіцит насичення – різниця між пружністю водяної пари, що насичує повітря при даній температурі і фактичною пружністю. Точка роси – точка, при якій абсолютна вологість стає максимальною.

Гіг. знач: -впливає на теплообмін, -при v вологості нижче 30% - v захисна ф-я миготливого епітелію слизової верхніх дихальних шляхів, - при v вологості нижче 20-25% - слизова оболонка носової частини глотки висихає, -при vt сприяє нефриту, поліневриту, ангіні, ревматизму, пневмонії, грипу та ін..Абс. вологість – к-сть водяної пари у грамах, що міститься в 1 куб.м. повітря в даний момент. Макс. Вологість – к-сть водяної пари у грамах, що міститься в 1 куб.м. повітря в момент насичення. Дефіцит насичення- різниця між максимальною і абсолютною вологістю. Відносна вологість- відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене в процентах. Норми(відносна): житлових приміщень(30-60), палат(30-50), операційних(30-50).

Абсолютну вологість повітря визначають психрометром: станційним психрометром Августа, аспірацій ним психрометром Ассмана. Відносну вологість вимірюють гігрометрами: волосяний, плівковий, гігрограф. Гігієнічні норми: відн.вологість 30-45% у холодний і перехідний сезони у громадських і житлових приміщеннях, до 65% упродовж року, 30-60% у теплий сезон.

17. Мікроклімат, його оптимальні параметри. Методика дослідження, прилади. Захворювання, пов'язані з несприятливим дискомфортним впливом мікроклімату на організм людини.

Мікроклімат – це сукупність комплексу фізичних чинників повітря, що зумовлює теплову рівновагу організму, його теплообмін з довкіллям. Складові: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання. оптимальні параметри: (для жилих приміщень): t= 20-22º, відносна вологість- 30-60%, шв. руху повітря- 0,1-0,25 м/с. -впливає на теплообмін, -при v вологості нижче 30% - v захисна ф-я миготливого епітелію слизової верхніх дихальних шляхів, - при v вологості нижче 20-25% - слизова оболонка носової частини глотки висихає, . vt( особливо при низькій вологості) сприяє нефриту, поліневриту, ангіні, ревматизму, пневмонії, грипу та ін.швидкість руху повітря впливає натепловіддачу людини,на провітрення приміщень, -впливаючи на рецептори, рефлекторно діє на нервово-психічний стан людини, -1-2 м/с-норма, -3-7 м/с- подразнююча дія, > 20 м/с- заважає диханню, виконанню роботи. методи оцінки: атмосферний тиск- барометром-анероїдом, t- термометром, теплову радіацію – актинометром, вологість- гігрометром або психрометром (Августа чи Ассмана).

18. Атмосферний тиск, методика дослідження, прилади. Зміни атмосферного тиску та їх вплив на організм людини. Профілактика гірської, висотної та декомпресійної хвороб. Використання підвищеного тиску в медичній практиці (гіпербарична оксигенація).

Атмосферний тиск вимірюють за висотою стовпчика ртуті, що урівноважує цей тиск. Одиниця виміру – Паскаль – тиск, створени силою 1 Ньютон, рівномірно розподіленою на площі 1 м². Прилади: Ртутний чашковий барометр (складається з вертикальної скляної трубки, наповненої ртуттю, запаяної зверху і відкритої знизу. Принцип: повітря тисне на ртуть у чашці, а за рівнем ртуті у стовпчику визначають тиск). Барометр-анаероїд (металевий резервуар з пружними гофрованими поверхнями, із якого випомпувано повітря. При зміні тиску змінюється об’єм і форма резервуара). Барограф (зміни приймає анаероїдний резервуар, який за допомогою системи важків з’єднується з пером).

Атмосфера, що оточує нашу планету здійснює своєю масою на її поверхню тиск, який на рівні моря = 760 мм. рт. ст. Добові коливання атм. тиску як правило не перевищують 2-3 мм. рт. ст. v атм. тиску викликає висотний метеоризм ( розширення газів у травному каналі) > високе стояння діафрагми > обмеження глибини дихання, утруднення притоку крові д правого передсердя. На висоті > 10 км може розвинутись висотна декомпресійна хвороба ( головний біль, запаморочення, v працездатності, галюцинації та інші порушення психіки, нудота, блювота, задишка, серцебиття, слабкість,сонливість тощо). Першопричина – висотна гіпоксія, механізм – набряк головного мозку та v мозкового кровотоку. П-ка гірської та висотної хвороби: медичний відбір, поступова акліматизація на проміжних станціях, обмеження фіз. навантаження в початковий період, забезпечення відповідним одягом і харчуванням

При ^ атм. тиску найнебезпечнішою обставиною є ^ парціального тиску азоту ( наркотична дія). При надто швидкому v атм. тиску розвивається декомпресійна ( кесонна хвароба) – надлишкова к-сть азоту, розчиненого в крові і тканинних рідинах (жирова) , не встигає виділитись ч/з легені і залишається у вигляді міхурців газу, що можуть викликати газові емболії в різних ділянках тіла. . П-ка декомпресійної хвороби: медичний відбір, поступовий перехід від високого до низького тиску. гіпербарична оксигенація: використання барокамери для кращого забезпечення організму киснем. (> кисню розчиняється в крові і переноситься до тканин).