94. Методика санітарно-епідеміологічного розслідування випадків харчових отруєнь. Роль лікаря лікувального профілю в діагностиці і розслідуванні причин харчових отруєнь.

Якщо характер захворювання дає основу запідозрити лікарю харч.отруєння,він повинен 1.надати невідкладну допомогу і госпіталізувати потерпілих 2.провести попереднє розслідуваня з метою виявлення причин захворювання і проведення мір для попередження поширення захворювання 3.сповістити в сан.-епідеміологічну і направити повідомлення,в якому вказати населений пункт,де відбулося отруєння,дату,місце вживання їжі,к-сть потерпілих,клінічну картину,підозрілий харчовий продукт,прийняті міри. Сан.-епід.станція направляє лікаря по гігієні харчування.Розслідування починають з огляду і опитування хворих,дата і час захворювання,клініка його,меню потерпілого,де купили продукти,при огляді відбирають на дослідження блювотні і фекальні маси,промивні води шлунку,сечу,кров.Далі досліджують харчовий обєкт.Заг.сан.стан і вміст його,умови зберігання харч.продуктів. Дослідження підозрілої їжі,походження продуктів,їх якість,термічна обробка,зберігання.Відбирають для аналіза залишки їжі,змиви з інвентаря і посуди і направляють в лабораторію. В акті сан.розслідування є коротке описання вспишки(клініка,перебіг хвороби,к-сть потерпілих),вказують на підозрілі продукти.В заключній ч-ні висновки,дані про етіологію хвороби,причини,що викликали її,винуватці.

95. Поняття про трансаліментарні захворювання. Гельмінтози та інфекційні захворювання, що передаються через їжу, їх профілактика

З їжею в організм потрапляють патогенні мікроорганізми (бак­терії, віруси, гриби, яйця гельмінтів тощо), які можуть спричинити різні захворювання. Крім того, хвороби і порушення стану здоров'я можуть виникати внаслідок змішування їстівних продуктів з неїсті­вними, отруйними, потрапляння у продукти і готову їжу шкідливих домішок різного походження, а також унаслідок набуття їжею шкі­дливих властивостей у процесі її виготовлення.

Серед хвороб мікробної природи, у механізмі передачі яких бере участь їжа, розрізняють зоонози і антропонози.

До зоонозів належать бруцельоз, сибірка, туляремія, ящур тощо.

Бруцельоз. Людина, не пов'язана з роботою по догляду за тваринами (кози, вівці, корови, свині, олені) або з м'ясним виро­бництвом, заражається бруцельозом пероральним шляхом через молоко і молочні продукти. Ветеринарний і зоотехнічний пер­сонал, працівники молочно-товарних ферм, бринзоварень, м'ясо­комбінатів, чабани тощо можуть інфікуватися внаслідок проник­нення бруцел через ушкоджену шкіру і слизові оболонки під час контакту із зараженими тваринами, їхніми виділеннями, а також продуктами тваринництва. Усі види бруцел (дрібної і великої рогатої худоби, свиней) характеризуються тривалими термінами виживання у молоці і молочних продуктах: коров'ячому молоці — 2—3 дні, молоці овечому і козячому — від 10 днів до кількох міся­ців, закисаючому молоці — 1—4 дні, вершковому маслі — 24—67 днів, морозиві (за температури — 23 °С) — кілька років, свіжо­му сирі — від 14 (у разі слабкого обсіменіння) до 44 днів (у разі інтенсивного обсіменіння). У середньозасоленій бринзі з кислот­ністю до 50 ° за Тернером бруцели дрібної рогатої худоби вижива­ють до 45 днів, повне самоочищення бринзи настає на 72-й день. Бруцели досить стійкі до високих температур: за умови 55 °С гинуть че 25—60 хв, 60 °С — через 10—40 хв, 65 °С — через 5—10 хв, 70—75 °С _ через 5—8 хв, 80 °С — через 2 хв. До хімічних речовин бруцели малостійк' Для обробки рук і предметів побуту застосовують хлорамін та інші препара ти, що використовують звичайно в осередках кишкових інфекцій.

Молоко від бруцельозних корів з вираженими клінічними проявами ки п'ятять у господарстві протягом 5 хв, а молоко від корів з позитивними алер­гічними і серологічними реакціями використовують з харчовою метою після попередньої пастеризації за температури 70 °С протягом 30 хв або після до­ведення температури молока до 90 °С. На молочному заводі молоко повтор­но пастеризують. Якщо бринза виготовлена із пастеризованого молока, її витримують 2 міс. Масло готують із пастеризованих вершків.

М'ясо тварин із клінічними проявами бруцельозу проварюють або солять, потім витримують протягом 60 днів. Патологічно змінені органи направляють на технічну утилізацію. М'ясо тварин із позитивною реакці­єю на бруцельоз реалізують на загальних підставах (м'ясо великої рогатої худоби і свиней) або як умовно придатне (м'ясо кіз і овець).

Сибірка. Бацили сибірки в організм людини потрапляють через шкі­ру і слизові оболонки у разі дотикання до хворої тварини, сировини і го­тової продукції (м'ясо, шкіри, кожухи, коміри, шапки, помазки для брит­тя тощо), у разі забруднення шкіри грунтом, який обсіменений бацилами, і пероральним шляхом унаслідок споживання сирих або недостатньо проварених м'ясних продуктів (ковбаси, фарш тощо).

Вегетативні форми збудника сибірки гинуть за температури 50—55 °С протягом 1 год, 80 °С — через 2—3 хв. Спорові форми стійкі до високих температур: кип'ятіння витримують до 35—40 хв, температуру 110 °С — 10 хв.

М'ясо і молоко хворих тварин знищують. Сировину (шкіру, шерсть) знезаражують. Трупи тварин спалюють або закопують у спеціально від­ведені могили на глибину не менше ніж 2 м, засипають товстим шаром (10—15 см) хлорного вапна, а потім землею.

Туляремія. Збудник туляремії від джерела інфекції (гризунів, хижих тварин) передається членистоногими ектопаразитами (комарі, сліпні, кліщі тощо) через шкіру внаслідок дотику до тварини (зняття шкур, роз­ділення тушок) і перорально (споживання харчових продуктів і води, забруднених виділеннями гризунів).

Туляремійна паличка добре зберігається у воді і харчових продуктах: у водогінній воді — близько 2 днів, річковій воді — до 1 міс, колодязній воді — до 2 міс, солоному м'ясі — 1 міс, замороженому м'ясі — 3 міс, кислому молоці і сирі — 1 добу, хлібі — 2 тиж, зерні — більше ніж 4 міс.

Заходи профілактики перорального зараження спрямовані на захист вододжерел (особливо закритих), харчових продуктів і сільськогосподар­ської сировини від доступу гризунів.

Ящур. Люди заражаються ящуром звичайно аліментарним шляхом І через сирі молочні продукти від тварин, хворих на ящур. Доярки, пасту­хи, робітники м'ясокомбінатів і боєнь, ветеринарні робітники можуть

_разиТися контактним шляхом у разі потрапляння шматочків афт і їх вмісту на ушкоджені слизові оболонки і шкіру.

Вірус ящура малостійкий у навколишньому середовищі і до різних фізико-хімічних чинників. У молоці у разі термостатних умов він збері­гається 12 год, за температури 70 °С —10 хв, а за умови 85 °С гине через 1 хв. За умови низької плюсової температури він виживає до 12—10 днів. у свіжому вершковому маслі вірус виявляють протягом 8 днів, а у разі зберігання масла на холоді — до 45 днів. Вірус чутливий до кислот. У кисломолочних продуктах він гине дуже швидко.

У консервуючих розчинах вірус ящура зберігається тривалий час: у солоному маслі — більше ніж 10 діб, у розчинах цукру — до 50 діб.

Для попередження зараження через молоко його кип'ятять протягом 5 хв і реалізують усередині господарства.

М'ясо тварин, хворих на яшур, у яких була підвищена температура, проварюють і використовують на ковбасні вироби. Якщо температура у тварин була нормальна, то м'ясо залишають для дозрівання за темпера­тури 10—12 °С протягом доби.

Чума свиней. Вірус чуми свиней для людини непатогенний. М'ясо хворих тварин небезпечне для людини у тому випадку, якщо воно інфікова­не сальмонелами або іншими патогенними мікроорганізмами. В їжу не до­пускаються лише патологічно змінені тканини і органи хворих свиней. Са­нітарно-гігієнічну оцінку м'яса і органів від хворих тварин проводять за наявністю мікробів групи сальмонел. Якщо їх виявлено, м'ясо проварюють шматками масою 2 кг завтовшки не більше ніж 8 см протягом 2,5 год.

Лептоспірози. Основним чинником передачі лептоспір є вода. Мож­ливе також зараження через молоко хворих корів та інші харчові продук­ти, забруднені сечею хворих тварин.

У харчових продуктах лептоспіри виживають до 10 діб і більше. У кислому молоці вони гинуть протягом 10 хв. У хлібі, ковбасі, сирі та ін­ших продуктах твердої консистенції лептоспіри зберігаються до 2 діб, а у продуктах рідкої і напіврідкої консистенції (супи, рідкі та напіврідкі ка­ші) — до 2 тиж.

Профілактика зараження людини лептоспірозом через харчові про­дукти зводиться до обмеження доступу гризунів до них (герметизація приміщень, тари) і кип'ятіння небезпечного за лептоспірозом молока.

Орнітоз (пситтакоз). Вірус орнітозу потрапляє в організм під час вдихання заразного пилу, занесення заразного матеріалу в рот і кон'юнктиву очей руками, нанесення укусів і подряпин хворими птаха­ми, У разі споживання заражених яєць.

Збудник орнітозу стійкий у навколишньому середовищі. За темпера­тури 80 °С він гине протягом 30 хв, 100 °С — через кілька хвилин.

Щоб уникнути перорального зараження орнітозом, яйця хворих пта­хів варять.

Ку-лихоманка (Ку-рикетсіоз, пневморикетсіоз) передається людині