78. Поняття про біологічно-активні добавки, їх значення у профілактиці різних захворювань. Розмежування понять біологічно-активні добавки і харчові добавки.

Термін «харчові добавки» (ХД) означає хімічні речовини, які самі собою не вживають, а додають у продукти харчування за технологічними потребами: для поліпшення органолептичних показників, консистенції, подовження терміну зберігання продуктів, прискорення та удосконален­ня технологічних процесів тощо.

Не є ХД біологічно активні речовини, що підвищують якість продук­ту (вітаміни, амінокислоти, органічні кислоти, біомікроелементи) або надають продукту харчування функціональних ознак, перетворюючи їх на продукти спеціального медико-біологічного призначення. ,

ХД застосовують з метою надання продуктам харчування більш привабливого вигляду, довшого зберігання, що сприяє зменшенню втрат харчових продуктів через їх псування, скорочення удосконалення технологічної переробки сировини та зменшення пов'язаних з цим ви­трат.ХД не повинні використовуватись у випадках, коли технологічного ефекту можна досягти іншими засобами у разі удо­сконалення виробничого процесу

79. Поняття про мікроелементози. Причини їх виникнення та їх профілактика.

їжа людини містить мікроелементи, що мають виражені біологічні властивості. Характер і сила дії біомікроелементів на фізіологічні системи організму значною мірою залежить від концентрації, у якій вони знаходяться у тканинах організму. У мі-кродозах вони надходять в організм із харчовими продуктами, водою, повітрям, уключаються у внутрішні біохімічні структури і утворюють високоактивні речовини, котрі стимулюють життєво важливі біохімі­чні процесиМікроелементи, що надходять з їжею, називають також мінеральни­ми вітамінамиМікроелементи, що входять у структуру деяких гормонів, зумовлю­ють їх активність, наприклад, йод — у гормоні щитовидної залози (тиро­ксин), цинк — у гормоні підшлункової залози (інсулін) і гормонах стате­вих залоз тощо. Багато мікроелементів (мідь, цинк, марганець, кобальт, кадмій) відіграють роль активаторів ферментних систем.ко­бальт уходить у структуру вітаміну В12. у разі станів, що ведуть до збільшення потреби у вітаміні ВІ (надмірне вуглеводне харчування тощо), одночасно підвищується потреба у сполуках марганцю. у разі рахіту, коли у тканинах відзначається дефіцит вітаміну Д у них одночасно виявляють дисгармо­нію в обміні білка, кальцію, марганцю і стронцію. Тому невеликі кілько­сті стронцію і марганцю у взаємодії з кальцієм, білком і вітаміном О над­то необхідні для нормального перебігу процесів кісткоутворення.В оптимальних концентраціях мікроелементи беруть участь у захис­них реакціях організму. Процеси кровотворення знаходяться під впливом і контролем таких мікроелементів, як залізо, мідь, кобальт, нікель тощо. Ріст і нормальний розвиток організму поряд з іншими чинниками пов'я­зані з достатнім надходженням з їжею у правильному співвідношенні марганцю, стронцію та інших мікроелементів.З мікроелементів, біологічна роль яких ймовірна або доведена, найкраще вивчені біомікроелементи, що беруть участь у процесах кровотворення (залізо, мідь, кобальт і нікель), кісткоутворення (мар­ганець і стронцій) і пов'язані з ендемічними захворюваннями (йод і фтор), а з інших — цинк