56. Гігієнічна оцінка різних методів кондиціювання води.

Методи кондиціонування води: 1)освітлення; 2) знебарвлення; 3)знезараження;4) дезодорація; 5) знезалізнення; 6)помягшення;7)опріснення; 8) дезактивація; 9)фторування та дефторування. Коагуляція: коагулянти: Al2(SO4)3, FeCl3, FeSO4,та інші, флокулянти: поліакриламід.Вони реагують з розчиненими електролітами, утворюють гіроксиди, які випадають в осад , абсорбуючи завислі частинки, освітлюючи і знебарвлюючи воду. Відстоювання: проводять в горизонталиних відстійниках - резервуеарах глибиною в кілька метрів, ч/з які вода рухається безперервно з малою швидкістю. Вода перебуває тут 4-8 годин.Після цього воду пропускають ч/з повільно діючий фільтр (резервуар, на дні - дренаж, заповнений гравієм різного калібру: доверу калібр зменшується, і піском) внаслідок затримки в верхніх шарах піску завислих частинок, розмір пор зменшується так, що вони не пропускають навіть крупних вірусів,мінералізація завислих речовин, гибель затриманих бактерій (утворюється біологічна плівка).знезаражування води: хлорування (звичайне, подвійне, перехлорування, хлорування з преамонізацією), озонування, УФ-опромінення, φ-опромінення,кипятіння, знезараження таблетками.

57. Хлорне вапно, гігієнічні вимоги до хлорного вапна. Методика визначення активного хлору.

Хлорне вапно містить до 33% активного хлору. У процесі зберігання воно розкладається. Світло, волога і висока температура прискорюють втрату ак­тивного хлору. Через це хлорне вапно зберігають у діжках у темному, прохо­лодному, сухому приміщенні, що добре провітрюється, а перед використан­ням перевіряють його активність у санітарній лабораторії. Для розрахунків використовують вміст активного хлору в хлорному вапні, який у середньо­му дорівнює 25%. Крім хлору і хлорного вапна, для знезаражування води вико­ристовують діоксид хлору (С1О₂), гіпохлорит кальцію — Са(ОС1)₂, що містить 60 — 70% активного хлору, та різні хлораміни. Гіпохлорит кальцію стабільні­ший від хлорного вапна. Органічними хлорамінами називають похідні NH₃, в яких один атом водню замінено на органічний радикал, а ще один або оби­два інших — на хлор (RNHC1 або RNC1₂). До органічних хлорамінів належать сполуки, які дістають унаслідок взаємодії хлору з аміаком або солями амо­нію. Хлораміни характеризуються окисними та бактерицидними властивос­тями, але слабшими від хлору і хлорного вапна.

58. Особливості гігієнічного нормування хімічних речовин у воді.

Природні води містять безліч хімічних речовин і деякі з них можуть стати причиною захворювання людини. Держстандарт 2874 — 82 нормує хімічні речовини, які трапляються в природних водах або додаються до води під час її обробки.

Тривале вживання води, що містить понад 0,0002 мг/л берилію, призводить до порушення еритропоезу й умовно-рефлекторної ді­яльності. Якщо вживати воду з підвищеним вмістом молібдену (по­над 0,25 мг/л), змінюється функція ксантиноксидази, а також ак­тивних сульфгідрильних груп. Надходження з водою підвищених кількостей миш'яку є причиною функціональних розладів периферич­ної нервової системи. Якщо питна вода містить понад 45 мг/л нітра­тів, виникає водно-нітратна метгемоглобінемія. Якщо вміст свинцю, який надходить з водою, перевищує 0,03 мг/л, настає свинцева ін­токсикація.

Із вмістом фтору в воді пов'язане поширення двох масових за­хворювань — карієсу зубів і флюорозу. Причиною флюорозу — плямистості емалі зубів — є підвищене надходження фтору з пит­ною водою. Беручи до уваги, що кількість води, яку випивають, зале­жить від кліматичних умов, визначено нормативи цього мікроеле­мента диференційовано для різних кліматичних районів (Держстан­дарт 2874 — 82). Недостатній, менше 0.5 мг/л, вміст фтору у воді сприяє підвищенню захворюваності населення на карієс .зубів.

За санітарно-токсикологічною ознакою лімітується вміст селену та стронцію у воді. Причиною захворювання можуть стати і викори­стовувані для очищення питної води поліакриламід та алюміній.

Нормування інших хімічних речовин у воді пов'язане з їх не­сприятливим впливом на органолептичні властивості води. За цією ознакою нормуються як хлориди, сульфати, залізо, мідь, цинк, що трап­ляються у природних водах, так і поліфосфати, які додаються до води під час обробки.

Нормативи (ГДК) хімічних речовин, які є промисловими або сіль­ськогосподарськими забрудниками водойм, наводяться в СанПіН "Охорона поверхневих вод від забруднення"